| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

Мельничук Т.В.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ У СФЕРІ ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

(Мельничук Т.В. Забезпечення кримінологічної безпеки у сфері державних закупівель / Т.В. Мельничук // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2013. – Вип. 3. – Том 2. – С. 98-102.)

 

Висвітлюються основні проблеми та перспективи організаційно-правового забезпечення безпеки сфери державних закупівель від загроз криміногенного характеру.

Ключові слова: кримінологічна безпека, державні закупівлі, економічна злочинність.

Освещаются основные проблемы и перспективы организационно-правового обеспечения безопасности сферы государственных закупок от угроз криминогенного характера.

Ключевые слова: криминологическая безопасность, государственные закупки, экономическая преступность.

Melnychuk T.V.  CRIMINOLOGICAL SECURITY OF PUBLIC PROCUREMENT.

The main problems and prospects of organizational and legal security of public procurement of criminogenic threats are elucidated.

Key words: criminological security, public procurement, economic crime.

Постановка проблеми.  З метою забезпечення життєдіяльності суспільства держава створює систему господарських відносин, засновану на економічній доцільності, ресурсно-правовому забезпеченні та адміністративних важелях управління. Сфера державних закупівель є одним із секторів економіки, що включає сукупність різних суб’єктів господарювання (державних замовників різного рівня, представників бізнесу), які акумулюють суспільні інтереси та взаємодіють в межах встановленого правого поля з метою взаємовигідного обміну. «Призначення сфери державних закупівель, – пише Є.П. Гольцунов, – визначається через такі функції, як: інформаційна; посередницька; регулююча; сануюча (контролююча); стимулююча; соціальна (диференціація учасників ринку)»[1, c. 10].

Але поряд із здавалося б сприятливими економічними передумовами реалізації державних замовлень рівень кримінологічної безпеки цієї сфери досить низький, що поміж іншим обумовлено наростаючою у суспільстві ідеологією споживання, зміст якої розкривається прагненням більше отримувати і більше витрачати. Така ідеологія – це двигун криміналізації економічної діяльності і каталізатор корупції.

З кожним роком обсяг коштів, що виділяються на державні закупівлі, значно зростає. Загальний обсяг закупівель за державні кошти в 2012 р. склав 202,398 млрд. грн, що на 48,9% більше, ніж у 2011 р. Дані кошти витрачаються неефективно та непрозоро. За I квартал 2012 року в Україні виявлено 3,3 тис злочинів у сфері бюджетних зловживань, а сума збитків становить більше 800 млн гривень, серед яких 400 млн – це збитки від злочинів, що пов`язані з держзакупівлями[2].  За даними СБ України, від 50 до 75% бюджетних асигнувань під час процедури держзакупівель освоюється з численними порушеннями. У 2012 році розмір «відкату» у сфері державних закупівель склав до 60% (дані Transparency International).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику впливу на злочинність під кутом зору кримінологічної безпеки висвітлювали М.М. Бабаєв, В.М. Дрьомін, О.М. Костенко, С.Я. Лебедєв, В.О. Плєшаков, С.Г. Шабанов, М.Л. Шелухін та ін. Окремі аспекти функціонування системи державних закупівель та протидії зловживанням під час їх реалізації розглядались у наукових працях досвідчених та молодих авторів, серед яких В.І. Василинчук, К.Ю. Водоласкова, М.Ю. Довгань, А.А.Марусов, Л.П.Скалозуб, С.В. Сливенко, В.В.Смиричинський тощо.

Метою даної статті є висвітлення основних проблем та перспектив забезпечення безпеки сфери державних закупівель від загроз криміногенного характеру.

Виклад основного матеріалу. У науковій літературі безпекові питання здійснення закупівель за державні кошти розглядаються переважно через призму економічної безпеки. До основних критеріїв економічної безпеки у сфері державних закупівель відносять: здатність ринку державних закупівель безперебійно функціонувати і повністю забезпечувати національні інтереси; можливість протидії негативним явищам і правопорушенням у сфері державних закупівель; можливість так «настроювати» сферу державних закупівель, щоб створювалися умови для нормального функціонування соціально-економічної системи країни в цілому; наявність ефективної системи контролю за розвитком відносин у сфері державних закупівель з боку державних суб’єктів забезпечення економічної безпеки[1, c. 12].

Між тим передумовою сталого економічного розвитку є підтримання й кримінологічної безпеки сфери державних закупівель, оскільки через тіньові/кримінальні процеси, яких, як свідчить криміногенна ситуація, не позбавлена система державних замовлень, білокомірцева злочинність «включається» у перерозподіл коштів державного бюджету. Вказане у свою чергу потребує відповідного реагування та вироблення результативної системи кримінологічної безпеки, заснованої перш за все на управлінні загрозами та ризиками безпеки. У межах даної статті основна увага буде зосереджена на організаційно-правових аспектах забезпечення кримінологічної безпеки державних закупівель. Тож пропонуємо наступну систему кримінологічної безпеки державних закупівель: Система кримінологічної безпеки державних закупівель

У напрямку оптимізації процедур державних закупівель та підвищення рівня прозорості їх проведення слід зупинитися на ключових, на наш погляд, для України проблемах: перша – зниження так званих адміністративних бар’єрів доступу до участі у конкурсних торгах та підтримання добросовісної конкуренції, друга – забезпечення транспарентності інформації про держзакупівлі та впровадження системи електронних торгів в практику з метою досягнення прозорості процедур.

У країнах ЄС домінують дві моделі організації закупівельної діяльності: розподілена (децентралізована) і централізована. За умов розподіленої моделі кожен підрозділ компанії (департаменти, міністерства тощо) проводить необхідні закупівлі самостійно. Централізована модель передбачає створення своєрідного закупівельного центру, куди стікаються заявки на закупівлі від підрозділів. У крайньому випадку централізації формується спеціальне відомство, яке відповідає за всі держзакупівлі. Плюси і мінуси обох схем очевидні: розподілена модель досить гнучка, однак більш затратна. Централізована модель, забезпечуючи низькі ціни за рахунок великооптових закупівель, менш мобільна і не завжди враховує нюанси в заявках на придбання необхідних товарів і послуг. В ЄС найбільш ефективним виявляється комбінування моделей, коли, наприклад, загальне керівництво закупівельною діяльністю (розробка нормативно-правової бази, планування, контроль та координація) здійснює міністерство фінансів або економіки, зокрема шляхом формування бюджету, а конкретні закупівлі проводяться спеціалізованими закупівельними структурами. Саме таку структуру має система державних закупівель у Великобританії, де крім головного координуючого відомства — Казначейства — діють спеціалізовані галузеві закупівельні служби, такі як Служба закупівель для системи національної охорони здоров’я (National Health Service Supplies). У ЄС, як і в переважній більшості розвинених країн, в основі державних закупівель лежать тендери [3].

В Україні за останні роки були зроблені певні нормативні та організаційні кроки щодо впорядкування процедур державних закупівель. Правове регулювання здійснюється відповідно до Законів України «Про здійснення державних закупівель» 2010 року, метою якого задекларовано створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів (далі – Закон), та «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» 2012 року. Але попри видиму динамічність розвитку правового регулювання здійснення державних закупівель фактично ця сфера залишається серед найоптимальніших для розкрадання бюджетних коштів, оскільки норми зазначених законів, які встановлюють застосування тієї чи іншої процедури закупівель, є досить описовими та нечіткими, що провокує зловживання. Безпекового впливу, зокрема, потребують лобіювання укладання угод, демпінг, змови учасників щодо закупівель, необґрунтоване застосування закупівлі в одного учасника тощо. Правового закріплення потребує також зобов’язання під час оцінки замовниками пропозицій конкурсних торгів  перевіряти у учасників наявність власних виробничих потужностей, матеріально-технічної бази, а також кваліфікованих кадрів.

Крім того, досі лише задекларованою в Україні залишається гласність закупівельних процедур, яка повинна була б забезпечувати оприлюднення достовірної, повної, своєчасної та співставної інформації про проведення державних закупівель та сприяння доступності даної інформації широкому загалу зацікавлених сторін, зокрема громадськості.

Відкрите і прозоре розпорядження бюджетними коштами є необхідною передумовою довірчих і ефективних взаємовідносин органів публічної влади як з громадянами, так і з бізнесом, інвесторами. Громадяни мають законне право на широкий доступ до ключової інформації щодо закупівель органів влади. Це дає їм можливість контролювати ефективність закупівель, зокрема в таких чутливих сферах як придбання ліків для вразливих верств населення або продуктів харчування для дошкільних установ.

Публікуючи в повному обсязі інформацію про власні закупівлі за бюджетні кошти, органи публічної влади тим самим значно покращують власну репутацію як дієвих представників інтересів громадян. Одночасно бізнес, завдяки розширеному доступу до закупівельної інформації, може бути більш включеним в процес планування закупівель органів влади з дійсно сприятливим умовам чесної конкуренції без участі в корупційних угодах.

Результати досліджень свідчать, що жодна державна установа України з 100 досліджених не може продемонструвати і мінімального рівня відкритості закупівельної інформації. Цей показник не перевищує 20 % від можливого[4].
Для усунення передумов зловживань у сфері держзакупівель доцільно зобов’язати держпідприємства оприлюднювати результати держзакупівель за власні кошти на державному веб-порталі з питань держзакупівель (tender.me.gov.ua), зокрема й  інформацію про оскарження закупівель; контракт з переможцем та зміни до нього; кінцеву вартість і дату закінчення договору.

Широкого поширення у світовій практиці отримали електронні торгові майданчики. У різних державах створення електронних систем закупівель є частиною процесу організації ефективної ринкової економіки та інтеграції в міжнародне торгове співтовариство, а також сприяє убезпеченню від можливих зловживань.

У Європейському Союзі Директива 2004/17/ЕК регламентує порядок здійснення державних закупівель у формі електронного аукціону. Державні організації країн ЄС, які вже впровадили електронні закупівлі, економлять від 5 % до 20 % витрат на закупівлі (за даними Євростату). Загальний обсяг закупівель ринку ЄС становить приблизно 2 трлн євро, 5% – це 1 млрд. євро економії на рік. Впровадження електронних закупівель в ЄС широко підтримується Міжнародним валютним фондом, Європейським центральним банком та Європейською комісією, так як держзакупівлі в електронній формі суттєво скорочують витрати для підприємств у державному секторі, а також сприяють підвищенню прозорості та ефективності процесів. Електронна форма держзакупівель дозволить держпідприємствам більш ефективно аналізувати витрати і планувати потреби.

У Південній Кореї система KONEPS використовується для здійснення державних закупівель в електронній формі більше 10 років і показала себе як ефективний інструмент для забезпечення прозорого і раціонального витрачання державних коштів. У 2003 р. ця система була удостоєна першої премії ООН в області державних послуг (Організація Об’єднаних Націй державної служби Award), в 2004 р. – визнана ООН кращою практичною моделлю для електронних закупівель у світі. Системою KONEPS користується близько 40 000 державних установ, близько 200 000 компаній- постачальників взаємодіють з системою KONEPS (щодня понад 200 000 користувачів обробляють у KONEPS близько 180 000 електронних документів). З 2005 по 2010 рік сума контрактів, зареєстрованих за допомогою KONEPS, зросла з 43 до 75 мільярдів доларів США[5].

У 2012 році був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» щодо впровадження процедури електронного реверсивного аукціону», який передбачає проведення держзакупівель на електронних майданчиках в Інтернеті в режимі реального часу з використанням електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Експертами прогнозувалося, що після введення процедури електронного реверсивного аукціону, економія у сфері держзакупівель складе близько 20 %.

1 січня 2013 відповідно до норм закону стало обов’язковим застосування процедури електронного реверсивного аукціону. Але, нормативно-правові акти, необхідні для повноцінного функціонування закону, не були прийняті і в даний час існують тільки у вигляді проектів, розроблених уповноваженим органом – Міністерством економічного розвитку і торгівлі. Таким чином, застосування процедури електронного реверсивного аукціону неможливо в Україні через неврегульованих питань на законодавчому рівні.

З точки зору кримінологічної безпеки досліджуваної сфери мета впровадження сучасних інформаційних технологій у сферу державних закупівель досить виправдана – сприяти більш ефективному і прозорому використанню державних коштів, знизити рівень корупції при здійсненні закупівель, підвищити конкуренцію в цій сфері, зменшити тривалість проведення процедури, збільшити ефективність використання бюджету та істотно знизити витрати. Але, по-перше, дотепер залишається невідомим, яким чином уряд забезпечуватиме всіх замовників – від сільської ради до міністерства – необхідними засобами для переходу до електронної закупівельної процедури. По-друге, ускладнення будь-якої системи тягнене за собою збільшення вірогідності збоїв у її роботі і тим самим знижує її стійкість. Разом із очевидними перевагами, не слід сприймати електронні торги як панацею від зловживань. Кримінологічним ризиком у даному випадку є  складність та неналагодженість (навіть тимчасова) системи, що спонукає учасників спільно шукати позааукціонні способи співпраці, засновані на корупційній складовій.

Економічний моніторинг полягає у поєднанні та реалізації заходів державного фінансово-економічного контролю та громадського контролю за державними закупівлями. Він націлений на дотримання економічності та ефективності закупівель, що означає мінімізацію витрат на здійснення державних закупівель за максимізації ефекту, що отримується від них: співвідношення ціна та якість продукції, товарів, робіт, послуг як предмета закупівель, строки та вартість проведення самих закупівельних процедур повинні бути оптимальними і взаємопов’язаними.

Крім того, правозахисна функція державного фінансового контролю передусім спрямована на виявлення неправомірних дій посадових осіб і порушень у сфері державних закупівель та притягнення винних до встановлених законодавством видів відповідальності[6]. У свою чергу принцип відповідальності полягає в обґрунтованості та обов’язковості виконання договірних вимог учасниками закупівель, а також встановлення механізму підзвітності цих учасників за використані державні фінансові ресурси[7, c. 102].

Функцію регулювання і координації державних закупівель Законом надано лише одному суб’єкту – Міністерству економічного розвитку і торгівлі. В межах своїх повноважень, це Міністерство на підставі систематичного аналізу наявної інформації про державні закупівлі, керуючись пунктами 3, 4, 7, 20, 22, 23, 24, 25, 26 частини першої та пунктами 3, 31, 4, 5 частини другої статті 8 Закону, а також положеннями Порядку здійснення моніторингу державних закупівель, затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 19.10.2011 № 155, покликане проводити  моніторинг  закупівель, тобто систематичне спостереження за проведенням  замовниками  процедур  державних  закупівель  з метою аналізу  їх  ефективності  та належного дотримання законодавства у сфері державних закупівель.

Повноваження щодо контролю у сфері державних закупівель розподілено між різними державними органами, відповідно до їхньої вузької компетенції: Державної казначейської служби України, Рахункової палати, Антимонопольного комітету України, Державної фінансової інспекції та Державної служби статистики.

Основне завдання Державної казначейської служби щодо контролю – перевірка наявності всіх необхідних документів по процедурі державних закупівель, передбачених Законом, і недопущення здійснення платежів при порушеннях вимог щодо їхньої відповідності законодавчим нормам, та в інших випадках, встановлених Законом. Контроль Рахункової палати у сфері державних закупівель здійснюється в рамках контролю за використанням бюджетних коштів. Антимонопольний комітет України є органом досудового оскарження порушень при проведенні процедур державних закупівель. Держфінінспеція проводить аналіз дотримання підконтрольними їй установами законодавства про держзакупівлі шляхом проведення аудитів, інспектувань та перевірок. Державна служба статистики України веде облік державних закупівель та затверджує форми статистичної звітності у сфері закупівель.

Стратегічним завданням побудови кримінологічної безпеки в напрямку економічного моніторингу є залучення громадськості до контролю за витрачанням бюджетних коштів. Серед останніх ключових ініціатив громадськості проти корупції слід згадати громадське Партнерство «За доброчесні державні закупівлі» (http://integrity.pp.ua/), в межах якого декілька десятків українських неурядових організацій, аналітичних центрів, бізнес-організацій, медіа і просто фізичних осіб вирішили безпосередньо реалізувати власне право на громадський контроль та підписали спільний Меморандум про утворення Партнерства. Члени Партнерства домовилися присвятити свою діяльність спонуканню української влади до реального дотримання в державних закупівлях принципів доброчесності, конкурентності та відкритості.

Кримінологічний моніторинг у сфері державних закупівель спрямований на виявлення і реагування на загрози та ризики безпеки, що мають виражений криміногенний характер. У своїх попередніх дослідженнях ми зверталися до вивчення загроз кримінологічної безпеки державних закупівель, серед яких: 1) безпосередні загрози (злочинні дії економічного та службового характеру та дотичні правопорушення у сфері реалізації державних закупівель);  2) опосередковані загрози («фонові» явища злочинності, зокрема деструктивні процеси соціально-економічного характеру, що виявляються у бюджетній сфері); 3) аутозагрози  (віктимна поведінка учасників державних закупівель)[8].

Слід зазначити, що кримінологічний моніторинг не обмежується часовим проміжком проведення процедури державних закупівель, оскільки злочинні схеми реалізуються й під час виконання зобов’язань за державним замовленням. Так, у січні 2012 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених  ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч.3 ст.212 КК України у відношенні організованої злочинної групи, до складу якої входили двоє громадян України та громадянин Росії. Вказані особи у період 2006-2010 років, вступивши у злочинний  зговір з метою прикриття своєї незаконної діяльності з проведення фіктивних (безтоварних) операцій та пособництва в ухиленні від сплати податків, створили та придбали ряд суб’єктів підприємницької діяльності, а саме: ТОВ «Ч», ПП «М»,  ПП «С».

Реалізуючи свій злочинний намір, дані особи, відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, діючи умисно, виготовили фіктивний договір підряду між переможцем державних закупівель ТОВ «Т» та фіктивним підприємством ПП «М», директором якого значилася особа, яка до діяльності підприємства ніякого відношення не мала. Згідно зі вказаним договором, ПП «М» зобов’язувалося виконати за завданням замовника, з використанням своїх матеріалів та устаткування, роботи з будівництва полігону твердих побутових відходів, на будівництво якого були виділені бюджетні кошти на адресу переможця тендера ТОВ «Т» в сумі понад 70 млн. грн. З метою створення видимості виконання зазначеного договору між ТОВ «Т» та ПП «М», члени злочинної групи, відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, діючи повторно, склали акти прийомки виконаних підрядних робіт, в які було внесено завідомо неправдиві відомості щодо виконання робіт та постачання матеріалів. Директор ТОВ «Т», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою ухилення від сплати податків та розкрадання державних коштів, підписав та завірив печаткою ТОВ «Т» вказані документи, надавши їм у такий спосіб статусу офіційних. На підставі вказаних документів директор ТОВ «Т» вніс завідомо неправдиві відомості у податкові декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Т». Таким чином, директор ТОВ «Т», за пособництвом членів злочинної групи навмисно ухилився від сплати податків на загальну суму близько  4 млн. грн.[9].
Кримінологічне управління ризиками та усунення загроз безпеки державних закупівель передбачає застосування профілактичних заходів впливу, спрямованих на недопущення неправомірної поведінки учасників державних закупівель, нейтралізацію криміногенних факторів та усунення шкоди, завданої державі та суспільству. Така діяльність реалізується поєднанням правових та не правових норм. Зокрема, застосування та дієвість норм моралі, ділової етики, ділової репутації, соціальної відповідальності в економічній сфері дозволить вирішити проблему правового ідеалізму.

В контексті усунення загрози змов учасників доцільно запровадити облік компаній, що брали участь у змовах, та на основі цієї інформації заборонити їх подальшу участь у будь-яких торгах під час державних закупівель. Так, за дев’ять місяців 2012 року Антимонопольний комітет виявив змови на більш ніж 150 тендерах та притягнув до відповідальності близько 300 компаній та фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності. Майже двадцять компаній брали участь у змовах більше одного разу[10]. Між тим, у світі давно діє такий інструмент як Реєстр недобросовісних учасників державних закупівель. Його успішно застосовують навіть колишні республіки СРСР Грузія та Росія. У разі внесення компанії до реєстру її позбавляють права брати участь у державних тендерах на один-два роки.

Такі заходи відповідають популярній у ВБ та США практиці «спонукання до етичної змови» – не співпрацювати із компаніями, що виявили свою недоброчесність.

«Деліктні» заходи забезпечення кримінологічної безпеки державних закупівель пов’язані із реалізацією юридичної відповідальності за вчинені правопорушення.

Нині в Україні триває процес декриміналізації злочинів у сфері економіки шляхом пом’якшення відповідальності й можливості застосування покарання, не пов’язаного з позбавленням волі. За таких умов суттєво зростає роль адміністративної відповідальності, яка виконує важливі завдання щодо забезпечення законності та правопорядку у сфері державних закупівель, де вона набуває особливої актуальності[11]. Статтею 164-14 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, зокрема: здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти без застосування визначених законом процедур; укладення з учасником, що став переможцем торгів, договору про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти за цінами і обсягами, які не відповідають вимогам документації конкурсних торгів (кваліфікаційної документації); неоприлюднення або порушення порядку оприлюднення інформації щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти відповідно до вимог законодавства, відображення недостовірних відомостей у звіті про результати здійснення зазначеної процедури.

Слід констатувати, що кількість зловживань чиновників під час здійснення державних закупівель збільшуються кожного року, що призводить до мільярдних втрат для державного бюджету. Водночас не збільшується кількість чиновників, які були б притягнуті до відповідальності за подібні зловживання. Це свідчить, що керівництво держави та правоохоронні органи не зацікавлені у наведенні порядку та припинені зловживань у сфері державних закупівель.

Висновки. Ідея кримінологічної безпеки економічної діяльності в цілому та сфери державних закупівель зокрема викликана необхідністю формування нової ідеології протидії злочинності корисливо-господарського типу, переорієнтації правоохоронної системи з репресивної спрямованості на реальне вирішення кримінальних соціально-економічних конфліктів та забезпечення безпеки від злочинних посягань.

Література:

1. Гольцунов Е.П. Обеспечение экономической безопасности в сфере государственных закупок: автореф. дис. … канд.. эконом. наук : 08.00.05 / Гольцунов Евгений Павлович; [Акад. эконом. безопасности МВД РФ]. – Москва, 2009. – 21 с.

2. Збитки від злочинів, що пов`язані з держзакупівлями, сягнули 400 мільйонів // Економічна правда [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/news/2012/04/12/321441/.

3. Отчет о результатах работы по типологическому исследованию по теме: «Противодействие правонарушениям в сфере размещения заказов на поставки товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных и муниципальных нужд», Москва. – 2011. – 32 с. [Електронний ресурс] – Режим доступу: eurasiangroup.org/WGTYP_2011_6_rus.doc‎.

4. Хмара А.Как органы власти и созданные ими предприятия информируют общественность о собственных закупках за бюджетные средства? / Хмара А., Деменский Д. // Аукционный вестник №159 (09.109), пятница, 20 сентября 2013 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.auctionvestnik.ru.

5. Українська електронна торгова площадка [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://www.uetp.com.ua/useful_information/derzhavni_zakupivli_v_elektronnij_formi_v_ukraini_ta_inshih_krai/

6. Див. Овсянюк-Берданіна О.Ф. Організаційно-економічний механізм державних закупівель послуг : автореф. дис. канд. екон. наук : спец. 08.00.03 «економіка та управління національним господарством» / О.Ф. Овсянюк-Берданіна. – Тернопіль, 2009. – 22 с.

7. Катроша Л. Система державних закупівель в Україні: теоретичні аспекти [Електронний ресурс] / Л. Катроша // Соціально-економічні проблеми і держава. – 2012. – Вип. 2 (7). – С. 98-107.

8. Див. Мельничук Т.В. Загрози кримінологічної безпеки державних закупівель / Т.В. Мельничук // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2013. – Т. 26(65), № 2.

9. Податківці Донеччини викрили широкомасштабну схему розкрадання бюджетних коштів // Офіційний портал Міністерства доходів і зборів [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://minrd.gov.ua/media-tsentr/regionalni-novini/59158.html.

10. Таран В.Реестр тендерных заговорщиков // Економічна правда  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/rus/columns/2013/02/25/362996/.

11. Див. Довгань М. Ю.Адміністративна відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг : 12.00.07 : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Довгань Микита Юрійович; Нац. авіаційний ун-т. –  К., 2013. –  20 с.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.