| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

Мельничук Т.В.

Корупція як загроза кримінологічної безпеки державних закупівель

(Мельничук Т.В. Корупція як загроза кримінологічної безпеки державних закупівель / Т.В. Мельничук // «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку»: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Ужгород, 15-16 листопада 2013 року. – Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2013. — С.202-204)

Функціонування системи державних закупівель опосередковане необхідністю забезпечення потреб держави у товарах, роботах, послугах належної якості для виконання нею своїх функцій, пов’язаних зі створенням та розподілом суспільних благ. Злочинні посягання на бюджетну сферу є загрозою кримінологічної безпеки держави, що сприяють самовідтворенню тіньової економіки та унеможливлюють виконання державою своїх соціальних функцій.

Злочинна діяльність під час державних закупівель становить підвищений ступінь кримінальної небезпеки. Це пов’язано не тільки із тим, що вона «поглинає» вагому долю коштів державного бюджету, але й тим, що безпосередніми активними, кримінально-ініціативними її учасниками є представники державної влади різного рівня, які з одного боку покликані стояти на сторожі державних і суспільних інтересів, але з іншого наділені широкими владними повноваженнями, що дозволяють використовувати їх зі злочинною метою та іноді навіть забезпечують «імунітет» від втручання правоохоронних структур. Різні корупційні схеми, які супроводжують такі злочини, в першу чергу підривають авторитет державної влади, сприяють посиленню невдоволення населення і деструктивно впливають на соціально-економічну обстановку в країні. Крім того, вони несуть у собі загрози розвитку сприятливого інвестиційного клімату, стійкості національної фінансово-грошової системи, збереження здоров’я населення, репутації держави у міжнародній спільноті, збільшення обсягів грошових коштів у тіньовому обігу.

Ситуація ускладнюється тим, що корупція у сфері державних закупівель від окремих одиничних актів трансформується у цілісну корупційну практику. Відбувається інституалізація корупційної активності, створюється відповідна криміногенна інфраструктура.

Як правило, розрізняють два види корупції у сфері державних закупівель: політичну (високорівневу) та адміністративну (бюрократичну). Політична корупція виникає в процесі планування бюджету, коли приймаються політичні рішення, розробляються перспективні плани і програми. Адміністративна корупція проявляється під час виконання бюджету, тобто безпосередньо при здійсненні процедур закупівель[1].

Йдеться про хабароємність чиновників саме вищого рангу, соціальне становище яких навпаки мало б бути стримуючим фактором по відношенню до участі у розкраданні коштів державного бюджету. Яскраво виражений білокомірцевий характер злочинної діяльності у сфері державних закупівель обумовлює полімотивацію  корупції. Корисливо мотивована націленість на підвищення особистого добробуту формує корупцію-виживання, яка виправдовується несприятливою ​​соціально-економічною обстановкою, необхідністю утримання сім’ї  тощо. Після досягнення певного рівня добробуту виникає прагнення отримання та закріплення соціального статусу, який у подальшому дозволяє недобросовісним чиновникам «вирішувати» справи на більш високому рівні. Таким чином формуються статусно-корпоративні мотиви службовців, що є розпорядниками державних коштів.

Практика розподілу державних закупівель в Україні породила досить різноманітні корупційні механізми. Одним із найбільш характерних для цієї сфери специфічних видів отримання неправомірної вигоди став так званий «відкат» – сплата частини вартості державного замовлення за сприяння у отримані цього замовлення не залежно від процедури, вимог проведення торгів.

Найбільш важкодоказові і одночасно широко поширені способи «прихованої» корупції під час процедури відкритих торгів використовуються замовниками у випадках, пов’язаних з умисним наданням переваг «обраним» господарюючим суб’єктам. Реалізується це, як правило, шляхом штучного створення перешкод для «небажаного» кола учасників торгів.

В Україні також реалізуються корупційні схеми безпідставного застосування як винятку закупівлі в одного учасника. До прикладу, протягом 2011-2012 років Національним агентством з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів без належних обґрунтувань надано 304 погодження щодо можливості застосування закупівлі в одного учасника за рахунок державних коштів на загальну суму 18 855, млн. гривень і 590 тис. євро. У публікаціях в ЗМІ згадувалося про відкати розміром в десятки мільярдів гривень або 30-40% від загального бюджету чемпіонату.

Нещодавно Центр Політичних Студій та Аналітики під час моніторингу у Західній Україні зафіксував новий вид збагачення сторонніх осіб на закупівлях.  Умовою участі в тендері була оплата юридичних консультацій для замовника (що не передбачено чинним законодавством про закупівлі). Таким чином, під час чергової процедури закупівель переможці регулярно перераховували кошти на рахунки приватних фірм. За попередніми оцінками, непрямі втрати бюджету – більше 1 мільйона гривень[2].

Непрозорість сфери державних закупівель проявляється також в тому, що, незважаючи на публікації оголошень про закупівлі та звітів про результати закупівель в мережі Інтернет та засобах масової інформації, в  «тіні»  продовжує перебувати власне сама процедура прийняття рішення замовником закупівель, оскільки замовник лише публічно розкриває тендерні пропозиції, після чого оприлюднює вже прийняте ним рішення. На практиці більшість таких розкриттів тендерних пропозицій проходить без участі жодного із учасників,  що ставить під сумнів об’єктивність прийнятого рішення[3].

Корупційні ризики містить прийнятий у 2012 році Закон «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності», який вивів з-під дії профільного законодавства закупівлі за власні кошти державних, казенних та комунальних підприємств та суттєво послабив закупівельний режим для природних монополістів, які у своїй більшості також належать державі або органам місцевого самоврядування. Він дозволив підприємствам-монополістам проводити закупівлі за власні кошти без застосування процедур, якщо вартість закупівлі не перевищує 5 млн. грн. для товарів та 10 млн. для робіт та послуг. За оцінками експертів, внаслідок прийняття цього закону понад 90% закупівель таких гігантів як «Укртрансгаз», «Укрпошта», «Укртранснафта» також опинилися «в тіні» [4].

Непоодинокими стають випадки лобіювання чиновниками власного бізнесу, коли учасники торгів певним чином «пов’язані» із замовником, тобто наявний безпосередній конфлікт інтересів, між тим профільне законодавство реагує тільки на зв’язок між учасниками (змову).

В цілому через корупційні угоди у сфері держзакупівель збитки становлять 10-15% (35-52,5 млрд грн) видаткової частини держбюджету щорічно[5], але корупція у цій сфері властива не тільки Україні.

У 125 країнах світу були опитані експерти на предмет того, наскільки часто у їх галузі фірми здійснюють не документовані додаткові платежі або хабарі, пов’язані з отриманням державних контрактів. При цьому було запропоновано виставити бали, де 1 означало повсюдно, 7 – ніколи[6]. Відмітно, що найвищого балу не отримала жодна країна, що свідчить про те, корупції у сфері держзамовлень не позбавлена жодна.

Позиція у рейтингу

(із 125)

Держава

Бал

1

Ісландія

6,7

15

Японія

5,7

29

США

5

49

Україна

4,4

67

Росія

4

74

Китай

3,8

125

Бангладеш

2

Останнім часом було виявлено кілька масштабних випадків підкупу в різних країнах найбільшими світовими компаніями посадових осіб, які забезпечують проведення державних закупівель великих партій товарів у даних компаній. Зокрема масштабні корупційні скандали торкнулися таких гігантів, як Siemens, DaimlerChrysler і Hewlett Packard. Всі вони визнали свою провину у даванні хабарів і сплатили багатомільйонні штрафи. Дані епізоди мають спільні типологічні риси. По-перше, закупівлі проводилися за завищеними цінами. По-друге, для виплати хабарів зазначені компанії використовували офшорні компанії. Хабарі передавалися шляхом безготівкового перерахування з рахунку такої компанії на зарубіжний рахунок, що належить керівництву замовника або посередницькій компанії. Саме безготівкові перерахування дали можливість проведення антикорупційних розслідувань та притягнення до відповідальності компаній хабародавців та їх посадових осіб[7].

Список використаних джерел:

1. Див. Порошин С.А.Коррупция в системе государственных закупок: проблемы и пути выхода/ С.А. Порошин // Экономика, государство и общество. Выпуск №1(12) март 2013г.[Электронный ресурс] – Режим доступа: http://ego.uapa.ru/issue/2013/01/10/.

2. Див. веб-портал Центру політичних студій та аналітики [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://cpsa.org.ua/ .

3. Ємельянов В.М., Степанюк Д.А.Корупція у сфері державних закупівель: погляд на законодавство України / [Електронний ресурс] –Режимдоступу:http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Npchdu/State_management/2009_112/112-6.pdf.

4. Марусов А. Державна політика щодо закупівель з травня 2013 року: ключові тренди / А. Марусов // Аналітичний огляд у сфері державних закупівель №10 від 1.10.2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://cpsa.org.ua/files/Digest_10_CPSA-01.10.pdf

5. Письмо главы СБУ А. Якименко от 11.04.2013 «О криминализации сферы государственных закупок» премьер-министру Украины Н. Азарову.

6. Beth, Elodie, Integrity in Public Procurement: Good Practice from A to Z. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), 2007.  [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://www.oecd.org/dataoecd/43/36/38588964.pdf.

7. Отчет о результатах работы по типологическому исследованию по теме: «Противодействие правонарушениям в сфере размещения заказов на поставки товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных и муниципальных нужд» [Електронний ресурс] – Режим доступу: eurasiangroup.org/WGTYP_2011_6_rus.doc‎.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.