| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

Я. В. Фурман

ОСОБА ЗЛОЧИНЦЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНТРАБАНДИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

  (/ Я. В. Фурман // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2013. – Вип. 70. – С. 364-369.)

У юридичній літературі є декілька напрямів дослідження особи злочинця: кри­мінологічний, кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, судово-пси­хологічний, виправно-трудовий та криміналістичний.

У розробленні криміналістичної характеристики особи злочинця, зауважує Н.Т. Ведерніков, досить важко виділити інформацію, що має суто криміналістич­не значення, оскільки особа – єдине цілісне явище, усі сторони якого взаємопов’я­зані та взаємообумовлені [1, с. 76]. Така обставина визначає взаємозв’язок право­вих наук, оскільки криміналістика черпає дані про особу злочинця переважно з кримінології, кримінального права, психології, фізіології та забезпечує суміжні галузі знань своїми науковими рекомендаціями, що відображають специфіку де­яких сторін особи злочинця в межах вчинення злочину, способу слідоутворення [2, с. 69]. У цьому аспекті важливе значення для криміналістичної характеристи­ки осіб, які вчинили незаконне переміщення культурних цінностей через митний кордон, мають кримінологічні дані.

У криміналістичному вивченні особи контрабандиста, як правильно зауважує В.М. Шевчук, доцільно виокремити три специфічні напрями.

По-перше, знання й врахування митниками особистих характеристик поведінки контрабандистів, що сприяє виявленню предметів контрабанди під час здійснення митного контролю. Під час проведення митного оформлення вони мають врахову­вати інформаційний портрет контрабандиста, у якому зазначені основні ознаки злочинця. Ураховуючи цей портрет та накопичений досвід, митники вирішують питання, якому із суб’єктів або об’єктів переміщення потрібно приділяти особливу увагу під час проведення митного огляду. У зв’язку із цим важливе значення мають такі ознаки, як стать, вік, мета поїздки, а також психологічні особливості поведінки особи на момент здійснення незаконного переміщення через митний кордон, що ві­дображається на виразі обличчя, у міміці, емоціях, особливостях ходи, мови тощо.

По-друге, отримання інформації про особу злочинця. Цей напрям має місце, коли на місці злочину виявляється предмет контрабанди, сліди злочинця; під час переміщення предметів шляхом передачі (одержання) їх у тайниках тощо. Таке вивчення має опосередкований характер.

По-третє, збирання й перевірка відомостей про підозрювану особу, яка відома слідству, з метою вичерпної її криміналістичної оцінки [3, с. 76-77]. Отримана інформація в цьому разі використовується для: 1) вибору провадження окремих слідчих дій і досягнення необхідного психологічного контакту з підозрюваним (обвинуваченим); 2) прогнозування поведінки злочинця на різноманітних етапах досудового розслідування; 3) усвідомлення його справжньої ролі у вчиненому зло­чині й виявлення інших учасників злочинної групи; 4) планування розслідування контрабанди [4, с. 42].

Створення типологічних моделей злочинця щодо різних видів злочинів, у тому числі й контрабанди культурних цінностей, є одним із важливих завдань криміна­лістики. Криміналістами розроблено багато різних класифікацій ознак злочинців [5, с. 28].

На наш погляд, для слідчої практики більш прийнятою є класифікація, запро­понована М.О. Селівановим. Він поділяє всі властивості злочинця на власні та від­носини [6, с. 132]. Із власних ознак злочинця в криміналістичних характеристи­ках відображаються переважно такі, як стать, вік, інтелектуальний та фізичний розвиток, морально-психологічний образ, володіння певними професійними на­вичками, злочинним досвідом тощо. Відносини злочинця – це спосіб його життя, вияв особистості в основних сферах діяльності, співвідношення місця проживан­ня, роботи злочинця з місцем вчинення злочину, особистості правого, пільгового стану особи (посада, дипломатичний імунітет, звільнення від певних форм митного контролю).

Характеристика особи контрабандиста включає такі дані: а) соціальні – соці­альний стан, освіта, національність, сімейний стан, професія тощо; б) психологічні – світогляд, переконання, знання, навички, звички, емоції, почуття, темперамент; в) біологічні – стать, вік, фізичні дані, сила, зріст, вага, особливі прикмети.

Певні криміналістичні особливості має контрабанда культурних цінностей, що здійснюється організованою групою осіб. Суспільна небезпека групової контра­банди підвищена внаслідок того, що цій групі доступні складні способи вчинен­ня контрабанди. До того ж розширюється географія та інтенсивність скоєних дій, збільшуються збитки від вчиненого. Крім того, організовані злочинні групи мають більше можливостей для приховування своєї злочинної діяльності.

Організовані групи контрабандистів можуть мати вузьку спеціалізацію, тобто вчинюють контрабанду тільки будь-якого одного виду предметів (наприклад, кар­тини й ікони, дорогоцінні та ювелірні прикраси).

Організована злочинна група – це група осіб, раніше об’єднаних для вчинення одного або декількох злочинів, яка характеризується наявність організатора (ке­рівника), розподілом ролей (функцій) між співучасниками чи структурними під­розділами, попередньою підготовкою до вчинення злочину [7, с. 54].

Розподіл ролей в організованій групі, яка вчиняє контрабанду культурних ціннос­тей, відбувається таким чином. Організатор налагоджує контрабандний канал, шукає співучасників серед мистецтвознавців та співробітників митних служб, забезпечує не­обхідні для вивозу документи, організовує крадіжку культурних цінностей із музеїв, бібліотек, церков або в приватних власників. Із державних музеїв та бібліотек крадіж­ки вчиняють зазвичай за допомогою співробітників цих музеїв або бібліотек.

Організатори злочинних груп, які вчинюють контрабанду культурних ціннос­тей, можуть бути як громадянами України, так і іноземцями, а також особами без громадянства або з подвійним громадянством.

Скупники антикваріату – це переважно люди, які розуміються в мистецтві, особи, які мають мистецтвознавчу освіту, а також колекціонери. Вони купують в антикварних магазинах предмети контрабанди. У деяких випадках скупники мо­жуть і зберігати предмети контрабанди до їх вивозу за кордон. Не виключено, що покупців і зберігачів предметів контрабанди можуть використовувати й «у темну», оскільки ці особи можуть не знати про справжню мету осіб, із якими вони прово­дять операції. Скупниками та зберігачами предметів контрабанди переважно є гро­мадяни України.

Замовники підбирають предмети антикваріату для своїх приватних колекцій та замовляють їх. Ними можуть бути як громадяни України в минулому, так і ті, які постійно проживають за кордоном, вітчизняні й зарубіжні колекціонери.

Кур’єри (виконавці) перевозять предмети антикваріату за кордон через орга­нізований контрабандний канал. Ці особи користуються особливою довірою орга­нізатора злочину, оскільки втрата товару означає зрив операції, адже покупцям потрібні конкретні унікальні речі. Кур’єрами можуть бути іноземці-співробітники дипломатичних представництв, які мають дипломатичний імунітет, як громадяни України, так і іноземці.

До контрабандної діяльності можуть бути залучені працівники митних уста­нов, співробітники різних міністерств, відомств та організацій, які регулярно ви­їжджають за кордон і мають контакти з іноземними організаціями та фірмами, з різними благодійними фондами.

Криміналістичний інтерес становить інформація про контрабандистів з ураху­ванням їх вікових груп. Контрабанду культурних цінностей вчинюють злочинці переважно зрілого віку: від 30 до 50 років (68%).

Проведене дослідження показує, що контрабанда культурних цінностей нале­жить до розгляду злочинів, що вчинюють чоловіки (75%). Хоча прослідковується тенденція до зміни такого становища: збільшується кількість контрабандистів – осіб жіночої статі. Жінки зазвичай вчинюють контрабанду з приховуванням від митного контролю шляхом використання місць, що утруднюють їх виявлення (статевих органів, нижньої білизни, сумочок, спеціально пристосованих панчіх, шпильок у волоссі).

За принципом громадянства засуджено за ст. 201 Кримінального кодексу України здебільшого громадян України (62%) [8 с. 211]. Для іноземних громадян характерні факти вчинення контрабанди особами, які навчаються у вищих на­вчальних закладах України, іноземними службовцями приватних підприємств.

Наведемо декілька прикладів вчинення цього злочину як громадянами Укра­їни, так і іноземцями. Так, у штурмана Бориспільського авіапідприємства вилу­чено унікальну колекцію, а саме понад 100 орденів та медалей, які він намагався нелегально вивести для реалізації до США. Цією ж митницею під час здійснення митного контролю пасажирів авіарейсу «Київ – Бейрут» у багажі громадянина Лівану, який вилітав на батьківщину, виявлено й конфісковано 10 старовинних ікон.

Чопською митницею затримано водія вантажного автомобіля однієї з київських фірм, який вивозив до Італії галантерейні та шкіряні вироби, що експонувалися на італійській виставці в Києві. Під час огляду автомашини виявлено подвійну стінку кузова, у якій було заховано 11 старовинних ікон, 56 картин та інших предметів мистецтва [9, с. 286]. Для складання криміналістичної характеристики осіб, які вчинили контрабанду культурних цінностей, доцільно використати криміналіс­тичну класифікацію (типологію) злочинців [10, с. 110-112]. Найбільш припусти­мою для характеристики осіб, які вчинили цей злочин, є класифікація за такими взаємопов’язаними підставами: 1) мотиваційне спрямування злочинної поведінки контрабандиста; 2) глибина та стійкість такого спрямування.

За характером і змістом мотиваційної спрямованості осіб, які здійснюють неза­конно переміщення через митний кордон будь-яких предметів, можна виокреми­ти такі групи: 1) з негативно-зневажливим ставленням до людської особистості, її найважливіших благ – життя, здоров’я; 2) з корисно-приватновласницькими тен­денціями та злочинною орієнтацією особи; 3) з явно безвідповідальним ставленням до своїх службових обов’язків; 4) з політичною орієнтацією; 5) зі змушеною орієн­тацією на необхідність задоволення елементарних життєвих потреб. Мотиваційне спрямування поведінки особи, яка вчиняє контрабанду культурних цінностей, – переважно користь.

За глибиною й стійкістю мотиваційної спрямованості слід розрізняти контра­бандистів: 1) випадкових; 2) ситуаційних; 3) нестійких; 4) злісних; 5) особливо не­безпечних [12, с. 81-83].

Можлива класифікація контрабандистів за безпосереднім предметом посягання (так звана предметна спеціалізація). Наприклад, можна виокремити таку групу осіб, які вчинюють незаконне переміщення предметів через кордон, як «антиквари».

Можлива класифікація й за способом вчинення контрабанди:

1) під час переміщення поза місцем розташування митниці;

2) під час переміщення поза часом здійснення митного оформлення;

3) з незаконним звільненням від митного контролю.

Таким чином, особа контрабандиста є одним із найважливіших елементів кри­міналістичної характеристики. Конкретний зміст цього елемента визначається тією сукупністю особистих ознак, що є специфічними для злочинців, які вчиняють контрабанду, і суттєвими для успішного розслідування [11, с. 46].

Таким чином, на підставі викладеного вище можна зробити такі узагальнення. У криміналістичному вивченні особи контрабандиста важливу роль відігріють три специфічні напрями: а) знання й врахування митниками особистих характе­ристик поведінки контрабандистів, що сприяє виявленню контрабандних куль­турних цінностей під час здійснення митного контролю; б) отримання інформації про особу невідомого злочинця, зокрема, коли на місці злочину виявляють пред­мет контрабанди, сліди злочинця; під час переміщення предметів шляхом переда­чі (одержання) їх у тайниках; в) збирання й перевірка відомостей про вже відому слідству підозрювану особу з метою вичерпної її криміналістичної оцінки.

Характеристика особи контрабандиста включає такі дані: а) соціальні – соціаль­ний стан, освіта, національність, сімейний стан, професія тощо; б) психологічні – світогляд, переконання, знання, навички, звички, емоції, почуття, темперамент; в) біологічні – стать, вік, фізичні дані, сила, зріст, вага, особливі прикмети.

 Література

1.  Ведерников Н. Т. Личность преступника как элемент криминалистической характеристики пре­ступления / Н. Т. Ведерников // Криминалистическая характеристика преступлений : сборник научных трудов / Всесоюзный институт по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1985. – С. 76-79.

2.  Экологические преступления: квалификация и методика расследования / [С. В. Гавриш, В. Г. Грузкова, А. Л. Дудников и др.] ; под ред. проф. В. Е. Коноваловой, Г. А. Матусовского. – Х. : Глобус, 1994. – 226 с.

3.  Шевчук В. М. Проблеми методики розслідування контрабанди : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. М. Шевчук ; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – X., 1998. – 209 с.

4.  Біленчук П. Д. Криміналістичне дослідження обвинуваченого : [монографія] / П. Д. Біленчук. – К. : УАВС, 1995. – 128 с.

5.  Самойлов Г. А. Личностная информация, фиксирующая в следах преступления / Г. А. Самойлов / / Труды ВШ МООП СССР. – М., 1972. – Вып. 34. – С. 20-33.

6.  Селиванов Н. А. Советская криминалистика: система понятий / Н. А. Селиванов. – М. : Юридиче­ская литература, 1982. – 152 с.

7.  Быков В. М. Криминалистика : [учебник] / В. М. Быков ; под ред. А. Г. Филиппова, А. Ф. Волын­ского. – М. : Спартак, 1998. – 236 с.

8.  Фурман Я. В. Основи методики розслідування контрабанди культурних цінностей : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Я. В. Фурман ; Київський національний університет внутрішніх справ. – К., 2009. – 235 с.

9.  Макаренко С. І. Дізнання в міліції та в митних органах : [навчальний посібник] / С. І. Макаренко,

B.  М. Тертишник, Л. М. Лобойко та ін. – Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2003. – 452 с.

10. Миньковский Г. М. Классификация преступников / Г. М. Миньковский // Криминология : [учеб­ник] / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Маньковского. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та, 1994. –

C.  110-112.

11. Колесниченко А. Н. Криминалистическая характеристика преступлений : [учебное пособие] / А. Н. Колесниченко, В. Е. Коновалова. – Х. : Харьк. юрид. ун-т, 1985. – 93 с.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.