Хитра О.Л. Причини та умови, які сприяють поширенню та вчиненню правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх : Одесский центр по изучению организованной преступности и коррупции

| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

О. Л. Хитра

ПРИЧИНИ ТА УМОВИ, ЯКІ СПРИЯЮТЬ ПОШИРЕННЮ ТА ВЧИНЕННЮ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯМ НЕПОВНОЛІТНІХ

(/О. Л. Хитра // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / Одес. нац. юрид. акад. – Одеса, 2014. – Вип. 74. – С. 359-365.)

Постановка проблеми. У статті 49 Конституції України визначено, що кожен громадянин України має право на охорону здоров’я. У статті 33 Конвенції ООН про права дитини передбачено необхідність вжиття законодавчих, адміністративних і соціальних заходів для забезпечення захисту дитини від незаконного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, використання їх у незаконному ви­робництві, торгівлі цими засобами й речовинами.

Проте, як показують сьогоденні реалії протидії наркоманії серед неповнолітніх, проблема поширення її в українському суспільстві серед сучасної молоді є настіль­ки гострою, що вживання неповнолітніми наркотичних речовин стає небезпечним соціальним явищем.

Усе це свідчить про причини й умови, які негативно впливають на антинарко­тичну політику та правопорядок у державі, що зумовило прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження «Про схвалення Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 р.» від 28 серпня 2013 р. № 735-р [1]. Лейтмоти­вом Стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 р. є насампе­ред недопущення правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх і проголошення гуманістичного, людиноцентристського підходу держави й суспільства до вирішення проблем наркоманії.

Аналіз останніх досліджень. Теоретико-методологічні й правові рекомендації щодо виявлення причин та умов, які сприяють поширенню й вчиненню правопо­рушень у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх, розробле­но ще недостатньої мірою. Існують різні точки зору щодо визначення як самих термінів «наркоправопорушення», «наркозлочин, вчинений неповнолітнім», так і суміжних із ними понять та категорій, що зумовлює необхідність подальшого вдо­сконалення понятійного апарату у сфері обігу наркотичних засобів.

Підґрунтям статті стали праці таких учених, як В.В. Бурлака, А.Я. Вилкс, В.В. Голіна, Ф.К. Думко, В.П. Ємельянов, В.В. Панкратов.

Мета дослідження. Виходячи із зазначеного, основною метою статті є аналіз основних науково-правових підходів до розуміння сутності, змісту та особливостей виявлення причин та умов, які сприяють поширенню й вчиненню правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх в Україні.

Виклад основного матеріалу. Наркозалежність стала для України загрозливим викликом нації й державі. Сьогодні це захворювання з окремих, рідкісних випа­дків перетворилося на справжню епідемію. Причому спостерігається тенденція не тільки до подальшого збільшення випадків наркоманії, а й до їх значного «омоло­дження». Усе частіше випадки поширення наркотиків зустрічаються серед дітей і підлітків. За останні роки майже вдвічі зросла кількість осіб, які перебувають

на обліку в медичних закладах із діагнозом наркоманії. Тільки за перше півріччя 2013 р. за вживання наркотичних речовин поставлено на облік більше 3,5 тисяч неповнолітніх. Статистичні дані про рівень і динаміку наркотизації відобража­ють лише зовнішні тенденції цього небезпечного явища. Є підстави вважати, що кількість споживачів наркотичних засобів у десятки разів більша, ніж за офіцій­ними даними. Крім того, велику кількість осіб залучено до зберігання та розповсю­дження наркотиків, причому наркоманія охоплює не тільки молодь, що викликає соціальне занепокоєння, а й підлітків.

Існують три підходи до визначення терміна «наркотик»: медичний, юридичний і соціальний (проте вони є прийнятними не в усіх країнах). Не будемо розглядати медичне й соціальне визначення цього поняття. Юридичне тлумачення поняття наркотику говорить про те, що законодавець визнав низку психоактивних засобів нелегальними, забороненими для немедичного вживання, використання, виго­товлення, поширення в суспільстві. Ці психоактивні засоби включено до Перелі­ку наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і прекурсорів, які підлягають спеціальному контролю. Немедичний обіг наркотиків (вирощування, транспортування, продаж, збереження) є протиправним діянням, яке карається відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення та Кримі­нального кодексу України [2, с. 14-15].

Таким чином, уся система заходів протидії залученню неповнолітніх у проти­правну наркотичну або іншу антигромадську діяльність повинна спрямовуватися на з’ясування умов та усунення причин, які сприяють вчиненню цього виду право­порушення.

Враховуючи обставини, за яких причина зумовлює наслідок, у той час як умова тільки сприяє цьому, ці категорії в конкретних обставинах можуть мінятися мі­сцями. Тому причини та сприятливі умови завжди проявляються у взаємодії. Го­ворячи про причини й умови залучення неповнолітніх до сфери обігу наркотичних засобів, варто зазначити, що вони (причини й умови) складаються з компонентів, що є системою соціально негативних відносин, явищ і процесів, наслідком яких є наркоправопорушення.

Тільки визначений склад економічних, соціальних, демографічних, ідеологіч­них, біологічних та інших чинників може сприяти залученню неповнолітніх до сфери обігу наркотичних засобів чи іншої антигромадської діяльності. Причина залучення неповнолітніх — це не окремий фактор дійсності, а їх єдність. Невипа­дково в юридичній літературі такі категорії, як причини, умови, детермінанти, фа­ктори, обставини, досить часто вживаються як взаємозамінні слова — синоніми. Так, В.В. Панкратов зазначає: «Під час вивчення проблеми породження (спричинення) наголос робиться на повноті виявлення факторів, на аналізі механізму дії тих чи інших елементів причинного комплексу» [3, с. 25].

А.Я. Вілкс писав: «Одним із найбільш перспективних напрямів підвищення ефективності попередження правопорушень неповнолітніх є виявлення й усунен­ня криміногенних факторів, які зумовлюють противоправну поведінку підлітків, установлення особливостей конкретних соціальних детермінант. Певним типам криміногенних факторів або причинних комплексів, які зумовлюють відповідні види та форми противоправної поведінки, повинні відповідати адекватні системи попереджувальних заходів і механізм їх реалізації» [4, с. 24-25].

Проводячи дослідження стосовно залучення неповнолітніх до сфери обігу нар­котичних засобів, ми не намагаємося віднести певний фактор дійсності до причини чи до умови, а хочемо виявляти явища й процеси, взаємодія яких саме й сприяє залученню неповнолітніх у вказану протиправну діяльність. На нашу думку, ко­жний із факторів, який задіяно під час вчинення правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів із залучення неповнолітніх, зумовлено системою інших про­цесів та явищ, і в кожному регіоні ті чи інші соціальні фактори по-різному вплива­ють на наркозалежність та наркозлочинність, причому в кожному регіоні ці фак­тори впливу неоднакові.

Тому під час вивчення причин залучення неповнолітніх до сфери обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів треба аналізу­вати взаємодію соціального середовища й різних типів особистості. Треба з’ясува­ти не тільки умови життя людей, а й характеристики населення: якою є питома вага осіб, раніше судимих, без постійних доходів, які пиячать, вживають нарко­тики, підтримують кримінальні зв’язки тощо. На одні й ті самі умови різні типи особистості реагують по-різному. Так, одні неповнолітні зневажають протиправні дії, інші через боязнь правопорушників або через сподівання отримання якоїсь ви­годи, сприймаючи умови протиправного існування, залучаються до протиправної наркотичної діяльності.

У суспільно-політичних умовах, за яких функціонує сучасна сім’я і які відзна­чаються досить різкою зміною соціально-економічних відносин, в умовах підвище­ної уваги до кожної особистості та до її ролі в житті суспільства, зростання рівня політичної активності населення змінюється сама сім’я, набувають нового змісту її функції, що у свою чергу викликає розширення й ускладнення завдань сімейного виховання на сучасному етапі.

Сьогоденні кризові явища негативно впливають, на жаль, не тільки на спро­можність сім’ї виховати дітей, а й значно загострюють криміногенну ситуацію в країні. Під їх впливом сформувалися або істотно посилилися загальні соціально- економічні та соціально-психологічні фактори, які спричиняють як підвищення рівня правопорушень і злочинності, зокрема дитячої, так і істотно знижують ви­ховний потенціал сім’ї. Український учений Ф.К. Думко ґрунтовно підійшов до вивчення цих факторів, серед яких виділяє такі: зменшення обсягів валового про­дукту й національного доходу, що знизило реальні доходи населення; зменшення можливостей для легального заробітку; збільшення фактичного безробіття; поля­ризація населення за рівнем доходів; різке збагачення відносно незначної частини населення; насиченість товарного ринку й досягнення високих стандартів спожи­вання незначним відсотком населення за різкого зниження купівельної спромож­ності й низьких фактичних стандартів споживання; збільшення тіньового сектора економіки й залучення до участі в ньому значної кількості людей; вузькогалузева спрямованість реформування у правоохоронній сфері, яке переважно відбуваєть­ся в органах Міністерства внутрішніх справ України. Такі негативні соціально- економічні фактори, на думку Ф.К. Думко, призвели до масового відтоку кваліфі­кованих кадрів із правоохоронних органів, руйнування їх професійного ядра. Рі­вень кадрового та матеріально-технічного забезпечення системи правоохоронних органів, насамперед органів внутрішніх справ, не відповідає сучасним вимогам бо­ротьби зі злочинністю [5, с. 91-92].

Ми також поділяємо думку В.В. Голіної про те, що основними причинами по­ширення наркоманії серед неповнолітніх є такі: легкий доступ до наркотиків, бездоглядність із боку батьків, недосконала робота адміністрації загальноосвітніх установ, міліції й інші соціальні причини [6, с. 14-15].

Поширення наркоманії серед молоді вчені пов’язують із бездуховністю моло­дого покоління, невмінням впоратися з емоційними стресами, проблемами у ви­хованні й неготовністю до боротьби з труднощами, небажанням організувати свій вільний час, знайти місце в житті й зайняти себе корисною справою.

Проведені нами дослідження свідчать, що в процесі розкриття правопорушень, вчинених у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх, не зав­жди приділено належну увагу сукупності причин та умов, які сприяли вчиненню протиправної дії. Характерним є те, що зовнішні умови, які об’єктивно сприяли вчиненню правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів та настанню проти­правних наслідків, у більшості випадків встановлюються порівняно повно. Це обу­мовлено тим, що правова характеристика й негативна значимість вказаної групи умов у розвитку причинно-наслідкових зв’язків та настанні протиправного резуль­тату сьогодні все більше досліджується й класифікується в адміністративному та кримінальному законодавстві.

Інша справа з доказуванням обставин, які характеризують негативні умови формування особи правопорушника, а також роль конкретної ситуації у вчинен­ні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобі із залученням неповнолітніх. У процесі розслідування вони не завжди виявляються з належною повнотою, а іноді взагалі випадають із поля зору слідчого. Таке положення пов’язане з надмірним не- обґрунтованим обмеженням доказування цих груп обставин, неглибоким вивчен­ням особи обвинуваченого з метою попередження правопорушення. Це призводить до того, що криміногенна значимість вказаних обставин у процесі розслідування простежується слабко, і вони як об’єкти слідчої профілактики є менш виявлени­ми. Звертає на себе увагу обмежений обсяг слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на отримання повної й достовірної інформації про ці обставини. Під час дослідження, наприклад, негативних умов формування особи слідчі зазви­чай обмежують свої дії витребуванням характеристик із місця роботи чи навчання, проживання правопорушників. Така практика не є вірною. Не критикуючи пізна­вальну значимість вказаних характеристик для вивчення особи обвинуваченого, слід вказати, що вони нерідко містять неповну, необ’єктивну, формальну інфор­мацію. Тому слід підтримати ініціативу окремих вчених щодо вказівки в запитах переліку питань, що підлягають освітленню в характеристиці.

Для виявлення й усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопо­рушень досліджуваної категорії, щоб забезпечити реальне попередження цих про­типравних дій, слід встановити всю сукупність явищ, які обумовили її вчинення, з вичерпною повнотою реагувати на них шляхом внесення одного чи декількох по­дань у різні інстанції. В адміністративному процесі повинна бути розроблена певна схема обставин, що сприяють вчиненню зазначених правопорушень, які повинні бути спрямовані на формування антисуспільних поглядів та звичок.

Причини та умови також тісно пов’язані з обставинами адміністративно-право­вого чи кримінально-правового характеру. З’ясовуючи фактори вчинення правопо­рушення у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх, повинно бути встановлено наявність навмисної чи необережної форми вини, адміністративно- правову чи кримінально-правову кваліфікації.

Відомості про особу наркоправопорушника дозволяють індивідуалізувати її від­повідальність з урахуванням пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин. Досліджу­ючи обставини адміністративно-правового характеру, які є підставою для винесен­ня постанови, встановлюються причини й умови протиправних діянь.

Процесуальні рішення в справі повинні ґрунтуватися лише на достовірних фактах, встановлених шляхом виявлення, збирання, перевірки й оцінки доказів. Цей шлях гарантує встановлення істини, обрання обґрунтованих рішень про при­чини й умови, які зумовлюють виникнення правопорушення, тобто сприяє їх лік­відації. Інший підхід до вирішення питання може призвести до дискредитації об­раних правоохоронними органами заходів, що вимагають усунення не тих обста­вин, які дійсно сприяли вчиненню правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів із залученням неповнолітніх. При цьому велике значення повинно нада­ватися індивідуальній профілактиці, яка входить до обов’язків працівника право­охоронних органів (виявив неповнолітнього, схиленого до наркоправопорушення; інформування про суспільну небезпеку наркоманії, її шкоду здоров’ю й життю).

Для доказування несприятливих умов формування особи неповнолітнього ви­користовуються показання свідків, потерпілих, інших осіб, які можуть детально охарактеризувати винних, вказати на чинники, що сприяють формуванню його особи, негативних звичок. Показання вказаних осіб є об’єктивними й правдиви­ми, у зв’язку із чим повнота та достовірність отриманої від них інформації зале­жить від вміння слідчого правильно визначити коло потрібних свідків, встановити з допитуваним психологічний контакт. Значення показань потерпілого щодо при­чин та умов визначається тим, що ця особа в більшості випадків добре обізнана з обставинами події, часто необ’єктивно сприймає й оцінює їх, через що отримана інформація потребує критичного аналізу, перевірки. Оскільки дані, отримані від потерпілого, є не лише джерелом доказової інформації, а й засобом захисту його інтересів, вони включають поряд із повідомленням відомих йому фактів їх аналіз, пояснення, оціночні судження щодо зібраних у справі доказів. Це зобов’язує під час перевірки різних обставин, які сприяли вчиненню правопорушення у сфері обі­гу наркотичних засобі із залученням неповнолітнього, будувати опитування таким чином, щоб за можливості уникнути суб’єктивізму, який у подальшому знизить доказове значення показань потерпілого.

Висновки. Слід зазначити, що вивчення соціальних факторів, які негативно впливають на реалізацію антинаркотичної політики в державі, пов’язано переду­сім з аналізом правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів із залученням не­повнолітніх. Безумовно, дослідження цієї проблеми має як наукове, так і приклад­не значення, тому що служить основою для вдосконалення системи профілактики й протидії зростанню та поширенню правопорушень і злочинності серед неповно­літніх у суспільстві.

Тільки за допомогою широкої системи правоохоронних, лікувально-профіла­ктичних, соціально-реабілітаційних та інших заходів, із залученням достатньої кількості коштів із державного бюджету можна досягти таких соціальних умов, які сприятимуть уповільненню розвитку наркоманії та стабілізації правопорядку в державі.

 Література

1.   Про схвалення стратегії державної політики щодо наркотиків на період до 2020 р. : Розпоря­дження Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2013 р. № 735-р [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/735-2013-р.

2.   Профілактика поширення наркозалежності серед молоді : [навчально-методичний посіб­ник] / під ред. В.В. Бурлаки. — К. : Герб, 2008. — 224 с. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.psychiatry.ua/books/youth.

3.   Панкратов В.В. Программа борьбы с преступлениями несовершеннолетних: рекомендации к разработке региональных программ / В.В. Панкратов. — М. : Изд-во ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1992. — 53 с.

4.   Вилкс А.Я. В чем корень зла (Об источниках усиления процесса воспроизводства наркомании и работе правоохранительных органов по профилактике наркомании) / А.Я. Вилкс // Наркотизм: преступления против себя и общества / под ред. А.Я. Вилкс, Р.М. Готлиб, Л.И. Романова. — М. : Российское право, 1992. — С. 20-35.

5.   Думко Ф.К. Сучасні фактори, що впливають на розвиток і попередження злочинності непо­внолітніх / Ф.К. Думко // Теорія оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів Украї­ни. — Львів : ЛІВС при НАВСУ, 2000. — С. 91-92.

6.   Голіна В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинності неповнолітніх у великому місті: досвід конкретно-соціологічного дослідження : [монографія] / В.В. Голіна, В.П. Ємельянов, В.Д. Воднік. — Х. : Право, 2006. — 292 с.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.