Проневич О. С. Боротьба з торгівлею людьми у ФРН як важливий аспект реалізації державної доктрини активної протидії організованій злочинності : Одесский центр по изучению организованной преступности и коррупции

| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

Проневич О. С. 

Боротьба з торгівлею людьми у ФРН як важливий аспект реалізації державної доктрини активної протидії організованій злочинності

 (/ О. С. Проневич // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2001. — Вип. 15. — С. 47-52.)

Боротьба з організованою злочинністю є одним з найважливіших пріо­ритетів у діяльності правоохоронних відомств Німеччини. Така позиція ціл­ком закономірна, оскільки цей вид злочинності останнім часом набув у краї­ні надзвичайного розмаху. Федеративна Республіка Німеччина опинилася у епіцентрі активності міжнародних організованих злочинних угруповань.

Згідно з кримінальним законодавством Німеччини, організованою зло­чинністю визнається планомірне здійснення злочинів, які окремо чи у сукуп­ності становлять суттєву загрозу і направлені на досягнення прибутку або влади, коли тривалий час або у невизначений строк на основі розподілу ро­лей і спільних дій більш ніж двома співучасниками використовуються виро­бничі і комерційні структури, застосовується насилля та інші придатні для’ залякування засоби або вплив на політику, засоби масової інформації, орга­ни управління, юстиції чи економіку [1, с. 11].

Поняття «насилля» застосовується німецькими правоохоронцями при кваліфікації протиправних дій, скоєних організованими злочинними група­ми. На практиці зустрічається широкий спектр форм насилля та інших при­датних для залякування засобів, що проявляються як на рівні заяв про гото­вність застосувати насилля (наприклад, носіння вогнепальної зброї і акцен­тування на цьому уваги оточуючих, демонстрація рішучості завдати легких чи тяжких тілесних пошкоджень), так і у безпосередньому скоєнні злочинів.

Здійснення організованими групами діянь, заснованих на насиллі, ви­словлювання злочинцями загроз застосувати насилля, пояснюється, з одно­го боку, прагненням злочинців (як правило, організаторів злочину) залучити до скоєння протиправних дій інших осіб або придушити у свідомості членів угруповання розуміння незаконності запланованих дій напередодні здійс­нення злочину, при його безпосередньому здійсненні чи для залякування співучасників після скоєння. З іншого боку, насилля використовується у від­ношенні до жертв, щоб паралізувати їхню волю, вселити почуття безпорад­ності перед агресорами (така форма насилля застосовується при здійсненні злочинів, передбачених нормами кримінального законодавства про наркоторгівлю, торгівлю людьми, сутенерство і т. і.) [1, с. 14-15].

Федеральне відомство кримінальної поліції, як загальнонаціональний центр кримінальної реєстрації та аналізу злочинності у країні, останніми роками оприлюднює загальний звіт про стан боротьби з організованою зло­чинністю іа статистичні дані за окремими видами злочинів, в тому числі й щодо торгівлі людьми. У звіті за 1959 р. фігурували так звані «нічні злочи­ни», що охоплюють торгівлю людьми, сприяння заняттям проституцією, сутенерство та організацію нелегальних азартних ігор [1, с. 24-25].

Базовими для узагальнення є зафіксовані і оброблені аналітичною служ­бою Федерального відомства кримінальної поліції дані німецьких поліцей­ських органів про розслідувані злочини. Так, підставою для визначення ди­наміки боротьби з торгівлею людьми є дані про здійснені розслідування злочинів стосовно іноземних громадян, що були кваліфіковані згідно зі ст. 180 в «Торгівля людьми» та ст. 181 «Торгівля людьми з обтяжливими об­ставинами» Кримінального кодексу ФРН [2, с. 79-80]. Щорічний звіт включає відповідні дані, отримані від уповноважених поліцейських служб за період з 1 січня по 31 грудня поточного року.

У 1999 р. в Німеччині було зафіксовано 257 випадків торгівлі людьми, що у порівнянні з минулим роком на 19,2% менше. Взагалі ж за попередні 1994 -1998 рр. було зареєстровано такі показники щодо кількості виявлених фактів торгівлі людьми: 1994 р. — 373, 1995 р. — 522, 1996 р. — 382, 1997 р. — 396,1998 р. — 318 [3, с.З].

Аналітики Федерального відомства кримінальної поліції схильні пояс­нювати зниження кількості виявлених в 1999 р. злочинів у порівнянні з 1998 р. впливом низки чинників, найсуттєвішими з яких названі:

1) слабка виконавська активність персоналу поліцейських відомств, упо­вноважених здійснювати боротьбу з цим видом злочину;

2) надзвичайно широкий спектр завдань поліцейських комісаріатів, що не дозволяє здійснювати предметний контроль за злочинною активністю, спрямованою на торгівлю людьми;

3) кваліфікація фактів торгівлі людьми за іншими нормами криміналь­ного закону, що призначають меншу міру кримінальної відповідальності (ст. 92-а «Нелегальна імміграція», ст. 92-в «Нелегальна імміграція з метою працевлаштування» Закону про в’їзд та перебування на території федерації іноземних громадян [41; ст. 180-а «Сприяння заняттю проституцією» та от. 181-а «Сутенерство» Кримінального кодексу Німеччини [5, с. 88-93]). Остан­нім часом представники поліції наголошують, що при розслідуванні злочи­нів. пов’язаних з торгівлею людьми, мова йде про комплексні і специфічні обставини справи, які вимагають особливо кваліфікованого і делікатного здійс­нення розслідування. Перекваліфікація злочинів з ознаками торгівлі людьми за іншими статтями Кримінального кодексу є незаконною і заважає виявленню злочинних структур і припиненню їхньої протиправної діяльності.

З іншого боку, факт зростання кількості виявлених і розслідуваних зло­чинів (статистичні дані за 1994—1995 рр.), пов’язаних з активізацією цього виду злочинної діяльності, поліцейські фахівці пояснюють впливом наступ­них чинників:

—  «послідовною трансформацією прийнятої концепції боротьби зі зло­чинністю і. як наслідок, підвищенням чутливості поліції по відношенню до діяльності злочинного елементу» [3, о.4];

—  створенням спеціалізованих поліцейських підрозділів і зростанням рі­вня професійної підготовки їх персоналу, пов’язаного зі знанням злочинного середовища;

—  реалізацією спеціальних освітніх програм, спрямованих на удоскона­лення професійної підготовки працівників поліції;

—  поглибленням співробітництва поліції з іншими державними устано­вами (службами по роботі з іноземцями, органами юстиції тощо).

Спеціалізація поліцейських служб позитивно впливає на якість і темпи розслідування. Так, у 1999 р. з 257 розслідуваних кримінальних справ, пов’язаних з виявленням фактів торгівлі людьми, 77 справ були у веденні відомств, що спеціалізуються на боротьбі з організованою злочинністю (29,9% від загальної кількості справ, що на 16,4 % більше у порівняти з по­казниками 1998 р.). Як свідчить практика, коефіцієнт корисної дії, розмах та інтенсивність розслідувань (структурних розслідувань), здійснених підрозді­лами по боротьбі з організованою злочинністю, значно вищий, ніж показни­ки інших служб.

Як правило, спеціалісти Федерального відомства кримінальної поліції прискіпливо аналізують склад осіб, потерпілих внаслідок торгівлі людьми. В 1999 р. було зареєстровано 801 особу, що має статус жертви «трафікерів» (торговців людьми). За національною ознакою вони: українці — 21,7%, поля­ки — 14,4%, росіяни — 11,4%, литовці — 11,0%, чехи — 6,9%, білоруси — 5,У%, угорці — 3,8%, болгари — 3,5%, словаки — 3,0%, латиші — 2,5%, представники інших національностей — 15,9%. У порівнянні з показниками 1998 р. були виявлені такі зміни щодо чисельності жертв за національною ознакою: українці — плюс 8,2%; поляки — мінус 2,7%; росіяни — плюс 2,6%; литовці — плюс 4,4%; чехи — мінус 5,5%; білоруси — плюс 3,5% [3, с.7-8].

За статевою ознакою у 1999 р. майже всі виявлені жертви торгівлі лю­дьми були жінками (зареєстровано лише 2 особи чоловічої статі), а за віко­вою ознакою статистика жертв злочинів така:

Вік жертви 1994 1995 1996 1997 1998 1999
до 13 років 0 0 0 І 0 0
від 14 до 17 81 107 58 52 36 27
років 591 789 803 692 534 501
від 18 до 25 158 329 240 288 219 213
роківпонад 25 ро­ківвік невизна- чено 215 296 225« 168 51 60
Всього 1045 1521 1326 1201 840 801

У 1999 р. за скоєння злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, було об­винувачено 805 осіб, серед яких лідирували представники таких країн: Німе­ччини — 38,9%, Туреччини — 15,3%, Польщі — 6,6%, Литви — 3,7%, Російської Федерації — 3,7%. України — 3,2%, Югославії — 3,1%, інших країн — 25,5%. Симптоматично, що з 313 обвинувачених громадян ФРН 63 особи були на­роджені за межами Німеччини і походили переважно з Росії — 17, Туреччини — 12, Польщі — 10, Казахстану — 7 [3, с.9].

Характеристика злочинців за статевою ознакою із врахуванням даних за попередні роки виглядає наступним чином:________________________________

Стать 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Чоловіки 739 953 Г967 895 628 668
Жінки 163 194 182 200 115 127
Стать неві­дома 2 2 5 11 8 10
Всього 904 1149 1154 1106 751 805

670 жертв з 801 постраждалих осіб, у 1999 р. дали показання щодо свого правового статусу при перетинанні державного кордону ФРН. 280 жертв (41,8%) прибули до Німеччини на законних підставах, а інші 390 особи (58,2%) подорожували нелегально. Характерно, що при визначенні законно­сті перебування іноземця на території Федеративної Республіки Німеччини правоохоронні органи виходять з того, що перехід кордону є незаконним вже тоді, якщо жінка прибуває до країни з наміром отримати роботу. При цьому не є важливим, чи є у жінки дійсні документи для перетинання кордону. Для обгрунтування нелегальності значущим є суб’єктивний момент. Об’єктивне визначення нелегального переходу кордону на момент в’їзду особи до ФРН неможливе.

Як правило, більшість постраждалих жінок займалися у Німеччині на­данням сексуальних послуг. За поліцейськими даними станом на 1999 р„ 22,0% опитаних жертв добровільно погодилися займатися проституцією, але не були проінформовані про реальні умови перебування і роботи, стосо­вно 7,1% жінок при вербуванні було застосовано насилля (при перебуванні на території федерації насилля зазнало 53,2% опитаних жертв, яких примушували до початку або продовження заняття проституцією), а 42,5% постраждалих не знали справжньої мети поїздки до Німеччини. Сексуальні по­слуга постраждалими надавалися клієнтам переважно при барах, борделях або за місцем проживання повії, хоча практикувалися відвідини клієнтів за місцем їх постійного помешкання або у готелях. Вуличній проституції і на­данню послуг в пунктах перебування біженців відводилася другорядна роль.

Зауважимо, що у 2000 р. в Німеччині зусиллями громадськості була роз­горну і а широка дискусія щодо визначення статусу «жриць любові». Найдискусійнішим виявилися питання про те, чи повинно бути заняття проститу­цією кримінально переслідуваним та як могло б відбитися па торгівлі лю­дьми професійне визнання проституції [3, с.18].

Враховуючи надзвичайну важливість особистих показань постраждалих при розслідуванні подібних категорій справ, значний резонанс завжди ви­кликає проблема визначення статусу виявлених жертв торговців людьми. Якщо раніше майже всі постраждалі висипалися за межі Німеччини, то нині дещо видозмінене імміграційне законодавство ФРН дозволяє при певних обставинах залишатися. Перебування жертв характеризується за такими позиціями [3, с. 11]:______

1994 1995 1996 1997 1998 1999
395 784 584 524 345 318
Дозвіл на проживан­ня 76 69 51 53 97 109
Добровільне повер­нення ПО 212 253 216 119 136
Участь у поліцейській програмі захисту сві­дків 23 34 ^29 20 14 27
Інше 74 189 192 120 50 57
Невідомо 367 467 472 268 215 154
Всього 1045 1753 1581 1201 840 801

Під розділом «інше» слід розуміти одруження, подання клопотання щодо отримання притулку або перебування у Німеччині на інших підставах. Помітка «невідомо» означає, що необхідна інформація не отримана.

На готовність жертв давати показання проти злочинців впливають за­грози в їх адресу після повернення на батьківщину або загрози близьким. У 1999 р. показання проти злочинців дали 344 жертви (42.9%), з них 65 осіб отримали загрози. Відмовилися через побоювання помсти з боку злочинців співробітничати з органами слідства 457 осіб (57,1%) [3, c.!2j.

Для реабілітації постраждалих внаслідок злочинної діяльності «трафіке- рів» жінок з 1987 р. у Німеччині заснований федеральний Координаційний центр запобігання торгівлі жінками і насилля над жінками в процесі міграції з штаб-квартирою у Потсдамі, що представляє інтереси 34 жіночих органі­зацій та спеціалізованих консультаційних бюро. У рамках активно здійсню­ваної міжнародної лобістської діяльності представники Координаційного центру на початку 2000 р. підготували «Тіньову доповідь» про становище постраждалих жінок у ФРН і направили до уряду’ Німеччини та в адресу ко­мітету з прав жінок ООН.

З лютого 1997 р. при Міністерстві у справах сім’ї, людей похилого віку, жінок і молоді ФРН існує федеральна робоча група по протидії торгівлі жін­ками. Створенням цієї структури уряд Німеччини визнав серйозність і мас­штабність проблеми та необхідність вжиття комплексних заходів щодо об­меження поширення цього явища. Серед інших підрозділів цього органу діє спеціальна підгрупа, що складається з поліцейських службовців, представни­ків міністерства і членів консультаційних бюро по реабілітації жінок, постраждалих внаслідок торгівлі людьми. Головним призначенням підгрупи с налагодження тісного співробітництва між# спеціалізованими поліцейськими службами по протидії торгівлі людьми та німецькими і міжнародними жі­ночими організаціями.

Резюмуючи, зазначимо, що в Німеччині здійснюється серйозна цілесп­рямована робота по боротьбі з торгівлею людьми, однак розрізнених зусиль правоохоронців, політичних діячів і громадських активістів недостатньо. Нині всі добре розуміють, що досягнення успіху у протидії поширенню тор­гівлі людьми (і перш за все жінками з метою примусу до надання сексуаль­них послуг) можливо лише за умови тісної кооперації та координації зусиль зацікавлених державних органів, недержавних громадських організацій і окремих осіб як на національному, так і міжнародному рівнях.

 Список літератури:

1. Lagebild Organisierte Kriminalität Bundesrepublik Deutschland 1999. Kurzfassung.- Wiesbaden, 2000:

2. Strafgesetzbuch in der Fassung der Bekanntmachung vom 10. März 1987 (Bundesgesetzbuch. I — S. 945, 1160) /7 Strafrecht . — Baden-Baden, 1992;

3. Bundeskriminalamt. Lagebericht Menschenhandel 1999,- Wiesbaden, 2000;

4. Gesetz über die Einreise und den Aufenthalt von Ausländern im Bundesgebiet (Ausländergesetz — AusLG) vom 9. Juli 1990 // Bundesgesetzblatt. I. — S. 1354;

5. Wieczorek E. Strafrecht: Kurzlehrbuch mit Erläuterungen zum Besonderen Teil des StGB. — Stuttgart, 1980.

 

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.