Бусол О. Корупційна злочинність та організована корупційна злочинність: поняття та проблеми співвідношення : Одесский центр по изучению организованной преступности и коррупции

| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

 О. Бусол,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, старший науковий співробітник Служби інформаційно-аналітичного забезпечення Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського Національної академії наук України

КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ ТА ОРГАНІЗОВАНА КОРУПЦІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ

(/ О. Бусол // Юридичний вісник. — 2014. — № 5. — С. 121-126.)

У цілому корупційна злочинність — результат перетину системи криміно­генних та антикриміногенних факторів, виявлення яких, а також дослідження питань їхньої взаємодії є необхідною передумовою наукового забезпечення діяльності з протидії корупційній зло­чинності. Відтак цілком обґрунтованим вбачається визначення завданням кри­мінології пізнання системи криміноген­них та антикриміногенних факторів, ранжування їх за ступенем значущості й впливу на злочинність, встановлення ступеня взаємозв’язку між собою та гру­пами найбільш значущих інших явищ [1]. З огляду на це й вбачаються актуаль­ними питання організованої корупційної злочинності як об’єкта кримінологічного дослідження. Метою статті є розгляд та співвідношення понять «корупція», «ор­ганізована злочинність», «економічна злочинність», «корупційна злочинність» та обґрунтування доцільності введення в науковий обіг поняття «організованої корупційної злочинності».

Серед українських кримінологів зу­стрічаються думки щодо виокремлення злочинності загалом від злочинності в нашої державі на основі її національної особливості. Так, О. Костенко вислов­лює думку, що сучасна вітчизняна зло­чинність є особливим різновидом злочин­ності — це злочинність кризового типу. З одного боку, вона породжена соціаль­ною кризою в Україні, а з іншого — бу­дучи її породженням, сьогоднішня зло­чинність створює благодатний ґрунт для поглиблення кризи. Як стверджує науко­вець, вивести нашу країну із соціальної кризи можна, лише розірвавши це «зача­роване коло». Якщо його не розірвати, то будь-які реформи в Україні — політичні, економічні, правові, моральні тощо — приречені на невдачу, що ми наразі й маємо. Злочинність кризового типу має властивість зводити нанівець будь-які до­брі наміри реформаторів.

На думку О. Костенка, найнебезпечніший руйнівний вплив на правопорядок справляє корупційна злочинність. Кіль­кісна характеристика вітчизняної зло­чинності має другорядне значення, а пер­шорядного значення набуває в сучасних умовах її якісна характеристика, а саме такий її характер, який здатен зводити нанівець будь-які реформи в Україні. О. Костенко звертає увагу, що, на жаль, ця закономірність, відкрита криміноло­гічною наукою, сьогодні не враховуєть­ся. Саме тому всі спроби вивести Укра­їну з кризи є проявами волюнтаризму й утопізму [2]. Це, на нашу думку, є акту­альним і для організованої злочинності.

Розкриваючи зміст корупційної зло­чинності, необхідно вказати на її ор­ганізовані форми, що було предметом вивчення багатьох українських та зару­біжних вчених. Наприклад, О. Філімонов зазначає, що в деяких випадках органі­зована злочинність і корупція пов’язані настільки тісно, що це дає підстави вче­ним виділяти корупцію як одну з ознак організованої злочинності [3]. О. Гуров у свою чергу, говорячи про корупцію, вка­зує на постійний зв’язок посадових осіб з організованими злочинцями [4].

Л. Аркуша вважає корупцію елемен­том організованої злочинної діяльно­сті. Так, вона дотримується думки, що використання корумпованих зв’язків є обов’язковим елементом у діяльності формувань, які спеціалізуються на вчи­ненні злочинів у сфері економіки [5]. О. Кальман, також вважає, що організо­вана злочинність у сфері економіки фак­тично не може існувати без підтримки й тісної взаємодії з владними структурами. Як зазначає вчений, в українських умо­вах це значною мірою обумовлено по­требою легалізації значних сум грошей, здобутих організованими злочинними угрупованнями в процесі своєї злочинної діяльності [6, с. 189]. Л. Багрій-Шахма- тов дійшов висновку, що корупція є не­одмінним елементом організованої зло­чинності, однією з основних її ознак [7].

На співвідношення корупції та органі­зованої злочинності можна вказати, ана­лізуючи тексти міжнародних правових документів із цих питань. Наприклад, у Резолюції «Двадцять принципів боротьби з корупцією» № (97)24, прийнятій Комі­тетом Міністрів Ради Європи 6 листопа­да 1997 року, держави зобов’язуються забезпечити, щоб у всіх аспектах бо­ротьби з корупцією гіпотетично врахову­вались зв’язки корупції з організованою злочинністю й відмиванням брудних гро­шей (п. 19) [8].

У Рамковій Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти організованої злочинності від 21 липня 1997 року за­кріплено, що корупція є одним із трьох основних засобів (два інші — насильство й залякування), які дають можливість ватажкам організованої злочинності от­римувати прибуток, контролювати те­риторії, зовнішні та внутрішні ринки, продовжувати свою злочинну діяльність і проникати в легальну економіку [9]. По­зиція, озвучена Генеральним секретарем ООН у його доповіді «Вплив організова­ної злочинної діяльності на суспільство загалом» на II сесії Комітету з попере­дження злочинів і кримінальному пра­восуддю Економічної й соціальної ради ООН у квітні 1993 року, полягає в тому, що корупція державних посадових осіб завжди була одним із засобів, яким на­давали перевагу організовані злочинні угруповання, складовою частиною їхньої стратегії й тактики, якій віддавалась пе­ревага перед застосуванням відкритого насильства. Гроші, які виплачуються у вигляді хабарів, вважаються босами ор­ганізованої злочинності добрим інвесту­ванням, накладними витратами, виправ­даними з точки зору «справи», оскільки це значно збільшує шанси на успіх і ймовірну безкарність, знижує або зво­дить нанівець небезпеку розкриття зло­чину з усіма втратами, до яких це може призвести [10]. У прийнятих 1990 року VIII Конгресом Організації Об’єднаних Націй «Керівних принципах попереджен­ня організованої злочинності та боротьби з нею» [11] йдеться про обов’язковість дослідження проблем взаємозв’язку ко­рупції з організованою злочинністю та заходів боротьби з нею під час розробки програм із запобігання злочинності.

У Кримінальній конвенції про бороть­бу з корупцією від 27 січня 1999 року [12] встановлено конкретні заходи, яких необхідно вжити державам на національ­ному рівні. Так, кожна сторона вжива­тиме такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встанов­лення у своєму національному законо­давстві кримінальної відповідальності за такі діяння: давання хабара національ­ним державним посадовим особам; от­римання хабара національними держав­ними посадовими особами; хабарництво членів національних представницьких органів; хабарництво іноземних держав­них посадових осіб; хабарництво чле­нів іноземних представницьких органів; давання хабара в приватному секторі; отримання хабара в приватному секто­рі; хабарництво посадових осіб міжна­родних організацій; хабарництво членів міжнародних парламентських асамблей; хабарництво суддів і посадових осіб між­народних судів; зловживання впливом, відмивання доходів, отриманих від зло­чинів, пов’язаних із корупцією; фінансові злочини.

Слід зауважити, що з 18 травня 2013 року дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приве­дення національного законодавства у від­повідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією» від 18 квітня 2013 року [13] всі корупційні правопорушення, пов’язані з отриман­ням неправомірної вигоди, віднесені до злочинів. Крім того, термін «хабар» за­мінений на «неправомірна вигода». Тоб­то поняття «корупційні злочини» цілком «легалізувалося» вже не тільки в міжна­родному, але й у вітчизняному праві.

О. Кваша стверджує, що корупція якісно змінює організовану злочинність, дозволяє останній зміцнювати свої пози­ції в суспільстві й державі, політизує її. Межі між корупційною та іншою діяль­ністю організованих злочинних структур вищого рівня практично не існує. Широ­ке розповсюдження корупції призводить до розвитку та вдосконалення організо­ваної злочинності, а якісне й кількісне зростання останньої у свою чергу тягне за собою збільшення кількості корупцій- них проявів та підвищення небезпечності її характеру. Тому заходи протидії коруп­ції та організованій злочинності можуть і повинні поєднуватися, застосовуватися в комплексі [14].

Згідно з позицією О. Шевченка ко­рупційна злочинність являє собою сукуп­ність умисних злочинів, що вчиняються особами шляхом використання наданих їм владних або службових повноважень, із корисливих мотивів та з метою неза­конного отримання неправомірної виго­ди матеріального або нематеріального характеру для себе чи третіх осіб або ж шляхом надання пропозицій таких ви­год іншим особам із метою незаконного використання наданих їм владних або службових повноважень [15].

Таким чином, учені розглядають ко­рупцію як форму проявів економічної зло­чинності (Л. Аркуша, А. Бойко, В. Бро- вкін, Я. Гілінський, Г. Горшенков, А. Де­ментьев, Ю. Демидов, Ю. Козлов, В. Лу- нєєв, Н. Лопашенко, А. Яковлев,); озна­ку організованої злочинності, її елемент (Г. Миньковський, А. Гуров, В. Овчин- ський, І. Карпець, Ю. Ляпунов, А. Волобуєв, В. Кудрявцев, А. Алєксєєв, А. Ре- пецька, В. Ларічев, В. Щербаков); один із засобів (міжнародні документи). Деякі вчені (А. Арефьєв, Н. Долгова, О. Карпо­вич, М. Мельник, С. Зарубин, С. Інша- ков) вважають, що корупція й організо­вана злочинність є окремими поняттями, із чим ми не можемо погодитися. Коруп­ція й організована злочинність можуть проявлятися окремо, але наведені вище визначення вчених доводять, що нині, в умовах глобалізації, частіше зустріча­ються саме організовані форми корупції. С. Якимовій останній напрям видаєть­ся найпродуктивнішим для розв’язан­ня проблеми ефективної протидії корупційній злочинності, адже в його основі — комплексний підхід до цієї про­блеми, що дозволяє дослідити взаємо­зв’язок корупційної злочинності з інши­ми негативними явищами та процесами, включаючи економічну та організовану злочинність [16].

Сьогодні злиття чиновників і криміна­лу стало настільки тісним, що злочинці виконують офіційні функції в державно­му апараті, одночасно виступаючи чле­нами злочинного угруповання, підтвер­дженням чому є кримінальні справи, які порушені підрозділами з боротьби з організованою злочинністю МВС Украї­ни та Служби безпеки України стосовно депутатів Верховної Ради України, які виявилися учасниками ОЗУ.

Злочинність загалом руйнує нормаль­ні відносини в суспільстві, діючи проти його інститутів, натомість організована злочинність застосовує всі форми та ме­тоди, щоб спиратися на інститути дер­жави й суспільства, використовувати їх у своїх цілях, зокрема, за допомогою ко­румпованих відносин.

Організованій злочинній групі склад­ніше приховати свою діяльність, ніж ок­ремим злочинцям. Можна сказати, що організована злочинна група не приховує свою діяльність, а блокує реакцію держа­ви за допомогою корупції. Визнаючи ко­рупцію однією зі складових організованої злочинності, учені розглядають її як засіб забезпечення державними службовцями «даху» кримінальним структурам і форму взаємодії та зрощування політичної, економічної еліти зі злочинним світом [5, с. 119].

О. Кваша вірно звертає увагу на те, що про тісний взаємозв’язок корупції й організованої злочинності свідчить той факт, що до спеціальних уповноважених суб’єктів, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють заходи щодо виявлення, припинення та розслідування корупційних правопорушень, віднесені також спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, з боротьби з корупцією та орга­нізованою злочинністю Служби Безпеки України. У свою чергу Законом Укра­їни «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» 30 червня 1993 року до державних орга­нів, спеціально створених для боротьби з організованою злочинністю, віднесено такі: спеціальні підрозділи з боротьби з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України; спеціальні під­розділи з боротьби з корупцією та орга­нізованою злочинністю Служби безпеки України [14, с. 336].

Стверджуючи про тісний зв’язок корупції та організованої злочинності, О. Жовнір розглядає їх як одне ціле або як обов’язковий структурний елемент один одного (переважно корупцію як елемент організованої злочинності). На думку вченого, корупцію, як і організо­вану злочинність, можна розглядати і як самостійне соціальне явища [17, с. 328].

М. Мельник вважає, що корупційні злочини полягають у неправомірному використанні (зловживанні) посадовими особами органів державної влади або ор­ганів місцевого самоврядування наданої їм влади або свого посадового становища в особистих інтересах або інтересах тре­тіх осіб [18, с. 17].

Зміни у функціонуванні громадян­ського суспільства зумовлюють зміни й в організованій злочинності. На погляд О. Користіна й С. Чернявського, сьогод­ні вплив організованої злочинності на економічні процеси характеризують, ок­рім інших, і такі тенденції, як виникнен­ня злочинних організацій якісно нового типу — корпоративних бізнес-структур, що мають легальний статус, поєднують легальні й нелегальні форми діяльності, використовують корупційні зв’язки в ор­ганах влади, правоохоронних органах та органах контролю [19].

Під організованою економічною зло­чинністю вчені розуміють високооргані- зовану та впорядковану конспіративну протиправну господарську діяльність у межах і під прикриттям законної ді­яльності, яка спричинює істотну шко­ду національній економіці й вчиняється злочинними організаціями з ієрархічною структурою, стійкою взаємодією й роз­поділом функцій та сформованою ста- тусно-рольовою системою всередині ор­ганізацій, що спрямована на отримання надприбутків, використовуючи корумпо­вані зв’язки з державними чиновниками як для посилення своєї діяльності, так і для організації ефективного захисту від соціального контролю [20, с. 176].

О. Огородник виділяє конкретні озна­ки прояву організованої злочинної діяль­ності, що супроводжується корумповани­ми зв’язками: складний спосіб вчинення злочинних дій та забезпечення безпеки для конкретних учасників їх скоєння під час участі в них декількох виконавців із чітким розподілом рольових функцій; ха­рактер спрямованості злочинних акцій, пов’язаних з отриманням великих гро­шових сум або дорогих матеріальних цін­ностей; ретельно продуманий (невипадко- вий) вибір об’єктів злочинного посягання; специфічне поводження затриманих під­озрюваних осіб (наприклад, відмову від давання показань, які супроводжуються погрозами на адресу слідчого та ін.); час­та відсутність свідків чи їхня повна «не­інформованість», нещирість потерпілих і свідків; швидке спрацьовування захисних засобів, характерних саме для злочин­них організацій, які мають корумповані зв’язки, групи безпеки, «своїх» адвока­тів (спроби підкупу або погроз слідчому і його близьким, тиск на слідчого з боку «впливових» осіб та ін.) [21, с.154].

Наявність корумпованих зв’язків для організованих злочинних формувань і зв’язок корумпованого чиновника з та­кими формуваннями — це оптимальне рішення щодо досягнення злочинного результату й убезпечення існування та функціонування двох явищ, що розгля­даються.

Організована злочинність зацікавле­на створити відповідні позиції у владних структурах для відстоювання в них сво­їх інтересів, забезпечення сприятливих умов для протиправної діяльності й уник­нення відповідальності, а корупція у свою чергу зацікавлена в розширенні можли­востей організованих злочинних угрупо­вань (фінансових, організаційних тощо). Тому широке розповсюдження корупції неодмінно призводить до зростання орга­нізованої злочинності, а якісний і кількіс­ний розвиток останньої неодмінно тягне за собою збільшення кількості корупцій- них проявів і підвищення небезпечності їхнього характеру [17, с. 328, 329].

Таким чином, організована економіч­на злочинність, згідно з багатьма дослі­дженнями кримінологів, включає в себе такий елемент, як корупційна злочин­ність. У свою чергу корупційна організо­вана злочинність є завжди економічною злочинністю.

У науці широко застосовується по­няття «організована економічна злочин­ність», є приклади вживання терміну «організована корупційна злочинність». Наприклад, В. Астанін у своїй роботі [22] вживає терміни «корупційні злочини організованого характеру» й «організова­на корупція», проте, як і інші вчені, не дає їм визначення. Таким чином, можна ввести в науковий обіг поняття «органі­зованої корупційної злочинності» як са­мостійного соціально-правового явища — різновиду економічної злочинності, що відбувається з використанням корупцій- них зв’язків в органах влади, правоохо­ронних органах та органах контролю за ознаками, притаманними організованій злочинній групі, згідно з кримінальним законодавством.

Ключові слова: корупція, організо­вана злочинність, економічна злочин­ність, корупційна злочинність, органі­зована корупційна злочинність.

Статтю присвячено розгляду про­блеми співвідношення понять «ко­рупція», «організована злочинність», «економічна злочинність», «коруп­ційна злочинність», а також обгрун­туванню доцільності введення в на­уковий обіг поняття «організованої корупційної злочинності» як само­стійного соціально-правового явища — різновиду економічної злочинності, що відбувається з використанням корупційних зв’язків в органах влади, правоохоронних органах та органах контролю за ознаками, притаманни­ми організованій злочинній групі, згід­но з кримінальним законодавством.

Статья посвящена рассмотре­нию проблемы соотношения поня­тий «коррупция», «организованная преступность», «экономическая пре­ступность», «коррупционная пре­ступность», а также обоснованию целесообразности введения в науч­ный оборот понятия «организован­ная коррупционная преступность» как самостоятельного социаль­но-правового явления — разновидно­сти экономической преступности, что осуществляется с использовани­ем коррупционных связей в органах власти, правоохранительных орга­нах и органах контроля по призна­кам, присущим организованной пре­ступной группе, в соответствии с уголовным законодательством.

The article is dedicated to the con­sideration of the matter concerning the interrelation of the concepts such as “corruption», “organized crime», “eco­nomic crime», “corruption crime» and the grounding of the reasonability of the introduction into the scientific use of the term “organized crime corrup­tion» as an independent social and le­gal phenomenon — a kind of economic crime, which is done by means of cor­ruption connections in government au­thorities, law enforcement bodies and inspections upon the features that are typical for an organized criminal group according to the criminal law.

Література

1. Криминология : [учебник для вузов] / под ред. проф. В.Д. Малкова. — 27-е изд., перераб. и доп. — М. : ЗАО «Юстиции- форм», 2006. — 528 с.

2. Костенко О.М. Наука проти злочин­ності. Концепція «активної юстиції» / О.М. Костенко // Дзеркало тижня. Укра­їна. — 2010. — № 31.

3. Филимонов О.В. Социально-право­вой контроль — направление борьбы с коррупцией / О.В. Филимонов / / Кор­рупция в России: состояние и проблемы : материалы науч.-практ. конф. (26 марта 1996 г.). — М, 1996. — С. 36.

4. Гуров А.И. Профессиональная пре­ступность: прошлое и современность / А.И. Гуров. — М, 1990. — С. 205-215.

5. Аркуша Л.С. Коррупция — элемент ор­ганизованной преступной деятельности / Л.С. Аркуша // Юридичний вісник. — 2000. — № 2. — С. 118-121.

6. Кальман О.С. Взаємозв’язок орга­нізованої злочинності та корупції у сфе­рі економіки / О.С. Кальман / / Вісник Академії правових наук. — X, 1997. — № 4. — С. 188-190.

7. Багрій-Шахматов Л.В. Організована злочинність і корупція / Л.В. Багрій-Ша- хматов / / Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1999. — № 2. — С. 3.

8. Про двадцять принципів боротьби з корупцією : Резолюція Комітету міністрів Ради Європи (97) 24 від 6 листопада 1997 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=994_845.

9. Рамкова Конвенція Організації Об’єд­наних Націй проти організованої злочин­ності від 21 липня 1997 р. [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/995_786.

10. Основы борьбы с организованной преступностью / под ред. В.С. Овчинс- кого, В.Е. Эминова, Н.П. Яблокова. — М. : ИНФРА-М. — 1996. — С. 16.

11. Сборник стандартов и норм Орга­низации Объединенных Наций в области предупреждения преступности и уголовно­го правосудия. — Нью-Йорк, 1992. — С. 62.

12. Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією : міжнародний документ від 27 січня 1999 р. № ETS173 // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 47-48.

13. Про внесення змін до деяких законо­давчих актів України щодо приведення на­ціонального законодавства у відповідність із стандартами Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією : Закон України від 18 квіт. 2013 р. № 221-VII // Відо­мості Верховної Ради України. — 2014. — № 10. — Ст. 119.

14. Кваша О.О. Корупція та органі­зована злочинність: обгрунтування вза­ємозв’язку / О.О. Кваша / / Правова держава. — К. : Ін-т держави і права ім. М. Корецького НАН України, 2010. — Вип. 21. — С. 335-342.

15. Шевченко О.В. Кримінологічна харак­теристика та запобігання корупційній зло­чинності : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кри­мінологія; кримінально-виконавче право» / О.В. Шевченко ; Національна академія вну­трішніх справ. — К. : Б. в., 2012. — 19 с.

16. Якимова С.В. Сучасні ознаки ко­рупційної злочинності та їх зміст /В.   Якимова [Електроннийресурс] — Режим доступу : http://radnuk.info/statti/229- kruminal pravo/15063-2011-01-21-05-20-24. html.

17. Жовнір О.З. Взаємозв’язок організо­ваної злочинності та корупції в сучасному суспільстві / О.З. Жовнір / / Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2009. — № 21 — С. 323-330.

18. Мельник М.І. Корупція: сутність, по­няття, заходи протидії : [монографія] / М.І. Мельник — К. : Атіка, 2001. — 304 с.

19. Користін О.Є. Організована еконо­мічна злочинність в Україні: сучасний стан і стратегія протидії / О.Є. Користін, С.С. Чернявський / / Юридичний часопис НАВС. — 2011. — № 1(1). — [Електронний ресурс] — Режим доступу : http://www. naiau.kiev.ua/chasopis/materials/23.

20. Бойко А.С. Організована економічна злочинність у період переходу України до ринкової економіки / А.С. Бойко // Вісник Львівського національного університету. Се­рія юридична. — 2008. -№ 46. — С. 169-177.

21. Огородник О.О. Корупція — тягар на етапі розвитку української держав­ності / О.О. Огородник / / Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2011. — № 10.- С. 153-155.

22. Астанин В.В. Организационно-пра­вовые основы выявления и расследования коррупционных преступлений организо­ванного характера в США / В.В. Астанин [Електронний ресурс] — Режим доступу : https://docs.google.com/document/edit?id =1Ck7XV46aiSgxtEDUbaryBlr58a8qx1c9avP RuZg6NN4&hl=en.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.