| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

                                                                                         В. А. Некрасов,

канд. юрид. наук, доцент, заступник начальника ФПМ Національного університету ДПС України з наукової роботи, полковник податкової міліції, м. Ірпінь

ПОНЯТТЯ І СКЛАДНИКИ ІНФРАСТРУКТУРИ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(/ В. А. Некрасов // Проблеми законності. — 2013. — Вип. 123. — С. 162-173.)

Стаття присвячена визначенню поняття і змісту сучасної інфраструктури організованої злочинності у сфері господарської діяльності. Розглянуто принци­пи побудови й елементи сучасної інфраструктури господарських злочинів, у ме­жах якої діють злочинні технології.

Ключові слова: злочини у сфері господарської діяльності, інфраструктура злочинів, злочинні технології.

Один з провідних фран­цузьких дослідників М. Патен у роботі «Загальна частина кримінального права й кримі­нальне законодавство у сфері бізнесу» відзначав, що пробле­ма економічних злочинів, у тому числі у сфері підприєм­ництва, настільки твердо про­клала шлях у науку, що стала ледве чи не найголовнішою. Приблизно так розцінювали її у XX ст. американські і євро­пейські соціологи й криміноло­ги Е. Сатерленд (1939 р.), Д. Ньюмен (1958 р.), Г. Майнхейм (1965 р.), Р. Куіні (1969 р.), Г Едельхерц (1970 р.), Г Кайзер (1980 р.), К. Тидеман (1984 р.), Г. Й. Шнайдер (1987 р.), Б. Свенссон (1987 р.) та ін. [Цит. за: 7 с. 6].

Українські й російські нау­ковці в галузі оперативно-розшукової діяльності і криміналіс­ти із значним відставанням взя­лися за освоєння нової пробле­ми. В одній із перших фунда­ментальних робіт викладалися загальні вказівки про методику розслідування та його особли­вості: (а) розкрадань у торго­вельних і заготівельних органі­заціях, громадських їдальнях, на підприємствах хлібопекар­ної промисловості, в колгоспах,радгоспах, підсобних госпо­дарствах; (б) кримінальних справ про випуск недоброякіс­ної, некомплектної і нестандар­тної продукції; (в) злочинів, пов’язаних з капітальним будів­ництвом і порушенням техніки безпеки; (г) хабарництва й по­садових злочинів та ін. [3].

У сучасній Україні інша струк­тура економічної злочинності. На першому етапі (в 1992 — 1993 рр.) домінувало розкрадання коштів банків з використанням фіктивних платіжних документів (авізо, чеків тощо). Другий етап (1993 — 1995 рр.) характеризувався вчи­ненням злочинів переважно з ви­користанням фінансових і трас­тових компаній кримінальної спрямованості. На третьому етапі (з 1996 р. до сьогодення) одержали поширення: (а) фак­ти незаконного отримання і присвоєння кредитних ресурсів банків, а також злочини: (б) на ринку цінних паперів, (в) у сфе­рах зовнішньоекономічній діяльності, (г) споживчого рин­ку, (д) приватизації державного й комунального майна, (е) по­даткові злочини, вчинені представниками бізнесу, (є) розкра­дання бюджетних коштів.

Кримінальні правопору­шення, вчинені у сфері еконо­міки, відрізняються різноманіт­ністю, особливою витонченіс­тю, високоінтелектуальним ха­рактером, швидкою адаптацією до нових методів і форм госпо­дарської діяльності і застосовуваних банківських докумен­тів, нових електронних платіж­них засобів, засобів зв’язку й оргтехніки, банківських валют­них і митних технологій здійс­нення господарських операцій. Тут, як правило, діє організова­на злочинність часто за наяв­ності ланцюжка учасників, які спеціалізуються на виконанні окремих видів дій згідно з роз­поділом, установленим у зло­чинному угрупованні, а також детальн им розробленн ям кримінальної схеми, відповід­ного матеріально-технічного й фінансового забезпечення, «юридичного» й силового при­криття. Суспільна небезпека вчинених у цій сфері злочинів сьогодні відрізняється значною масовістю й масштабами. Шко­ду, заподіювану цими злочина­ми, треба розглядати як одну з ключових загроз національній економічній безпеці [2, с. 6, 7].

Принципові положення віт­чизняної оперативно-розшукової науки і криміналістики від­бивають чітку залежність: на­скільки повно виявлені законо­мірності злочинної діяльності в царині економіки, настільки можна розраховувати на появу ефективних тактики припинен­ня й методик розслідування ок­ремих видів і груп злочинів та їх відповідного оперативно- розшукового забезпечення.

Актуальність цього на­прямку має всі передумови, що охоплює:

1)  складність оперативної обстановки на території всієї країни якщо мати на увазі ре­альні загрози економічній без­пеці України;

2)  стійке зростання латен­тної злочинності у сфері госпо­дарської діяльності;

3)  недостатню сильні аген­турні позиції у кримінальному середовищі;

4)  слабкі позиції вітчизня­них правоохоронних органів щодо інтеграції інформаційно- пошукових систем до аналого­вих європейських і північноат­лантичних;

5)  криміналізація економіч­них відносин, поєднаних з то­тальними корупційними про­явами;

6)  постійне зниження кіль­кості справ кримінального про­вадження про злочини у сфері господарської діяльності, що направляються до суду;

7)   стабільне зменшення обвинувальних вироків по цих справах.

Ефективність протидії цим злочинам криється в розумінні криміногенних процесів, що відбуваються в економіці, у здатності правоохоронних ор­ганів мислити відповідними ка­тегоріями, осягати логіку мас­штабної криміналізації еконо­мічних відносин, співвідношен­ня функціонування різних де­ржавних інституцій із процеса­ми тінізації економіки та ін.

У кожному криміногенному процесі існує певна «кримі­нальна» логіка у створенні сприятливих умов, за яких мо­жуть реалізовуватися проти­правні задуми. Існують 2 най­більш криміналізованих на­прямки економіки, в межах яких будуються кримінальні техно­логії, схеми, способи вчинення протиправних дій: (а) стягу­вання податків і (б) розподіл бюджетних коштів. Якщо порівняти їх з точки зору ризи­ків бути викритими правоохо­ронними органами, то другий є більш небезпечним у зв’язку з тим, що легко може окреслити коло суб’єктів, причетних до розподілу бюджетних коштів і до зловживань у цій сфері. У першому, навпаки, існуючі зло­чинні технології й умови, в яких вони діють (особливо корупційний складник), дозволяють уни­кати відповідальності, тому ко­румповані можновладці, в тому числі ті, хто повинен контролю­вати й боротися із цими злочи­нами, є учасниками криміналь­ного перерозподілу результатів злочинної діяльності.

Треба усвідомлювати, що кожна злочинна технологія має свої слабкі місця й вимушена балансувати між тіньовою й легальною економікою, між рухом готівкового й безготівкового ка­піталу. Без таких ланцюгів кримінальні схеми існувати практично не здатні. Контроль за місцями конвертації готівко­вого й безготівкового капіталу — так званими фіктивними фірмами, «майданчиками», які і є такими місцями, — надає прак­тично абсолютні можливості корупційного контролю за тіньовою економікою. У такому разі рух готівки, отриманої внаслідок протиправних опера­цій, а тим більше її розподіл прослідкувати практично не­можливо. Ось чому корумпо­вані можновладці створюють непрозорі, економічно не обґрунтовані правила ведення господарської діяльності, впро­ваджуючи безсистемні моделі нормативної бази й додаючи до цього корупційний тиск, заганя­ють суб’єктів господарювання в тінь і отримують значний від­соток з мінімальним (зауважуємо!) для себе ризиком при пе­рерозподілі тіньового капіталу. Впливати на ці процеси можна лише шляхом руйнації всієї ін­фраструктури злочинності в досліджуваній царині.

Термін «інфраструктура» з’явився в економічній літера­турі не випадково. Він означає комплекс галузей господарс­тва, які обслуговують вироб­ництво, будівництво шляхів, ка­налів, водосховищ, портів, ае­родромів, складів, енергетичне господарство, транспорт, зв’язок, водопостачання, ка­налізацію, освіту, науку, охоро­ну здоров’я та ін. [5]. Економіч­на наука, у свою чергу, позичи­ла його з військового лексико­ну, де цим терміном оперували при означенні комплексу тило­вих споруд, що забезпечують дії збройних сил (склади боєприпасів, військових ма­теріалів, аеродроми, бази, пун­кти управління, шляхи сполу­чення, транспорт, укріплення, системи зв’язку й управління, фізико-географічні властивості території тощо) [7].

Головна мета інфраструк­тури — створити систему допо­міжних (другорядних) постійно діючих елементів господарсько­го процесу, що підпорядковані або уможливлюють функціону­вання ключових об’єктів госпо­дарства, а якщо це стосується злочинної діяльності, уможлив­люють системне вчинення зло­чинів у сфері господарської діяльності.

До економіки завжди була прикута увага кримінальних структур, особливо останнім часом, причиною чому стали найбільш сприятливі умови, що склалися в суспільстві, які на­давали змогу з мінімальними ризиками отримати максималь­ні надприбутки. До цієї думки схиляється і В. Я. Тацій, зазна­чаючи, що проблема економіч­них злочинів загострилася в перехідний період. Особи, схильні до протизаконної діяль­ності, вміло використовували прогалини в законодавстві й за короткий час збагачувалися, використовуючи псевдоринкову економіку. Численні зловжи­вання правом, з одного боку, і брак правового впорядкування економічних відносин — з дру­гого, вимагали від держави адекватної реакції. Держава ж у кризових умовах змушена ви­користовувати кримінально- правові заходи впливу на еко­номічні відносини, замінивши в багатьох випадках цивільно- правові форми регулювання економіки [6].

У такому процесі з боку по­тенційних правопорушників за­вжди йдеться про оцінку ризи­ків і переваг: з одного боку, пот­рапляння їх у поле зору право­охоронних органів і притягнен­ня до кримінальної відпові­дальності, з другого — розмір очікуваного корисливого ре­зультату. При цьому врахову­ються всі чинники, які або спри­ятимуть учиненню госпо­дарських злочинів, у зв’язку з чим «будуються» об’єкти інф­раструктури, що уможливлять існування злочинних техноло­гій на тривалий час, або це об­межиться лише разовою зло­чинною акцією.

При цьому брак державної політичної волі на таку бороть­бу в поєднанні з інтелектуалі­зацією представників кримі­нального середовища й корупційним тиском будуть перева­жувати останніх до вчинення злочину. Дійсно, володіючи значним фінансовим ресурсом, правопорушники здатні залу­чати до розроблення злочин­них технологій і власного за­хисту найкращий інтелектуаль­ний людський ресурс.

На це звертав увагу один з розробників концепції детінізації економіки В. М. Попович. Він підкреслював, що «висунута гіпотеза актуалізується ще біль­ше, якщо враховувати те, що суб’єкти криміногенних тіньо­вих відносин, їх економічні формування об’єднуються у ко­лективній розробці схем своєї протиправної діяльності опера­тивніше, ніж державні і міжнародні інституції у розробці теоретико-методологічних засад створення організаційно-пра­вової інфраструктури превентивної протидії розвитку тіньо­вого транснаціонального капіталообігу» [4, с. 11].

Недосконалість законодавства свідчить лише про те, що корумповані можновладці заохочують виникнення і штуч­не сприяння масштабності ті­ньового сектора економіки, з тим щоб з мінімальними для себе ризиками отримати до­ступ до її результатів під час перерозподілу тіньових над­прибутків.

Приклади подібних без­вихідних ситуацій, взаємодії й мобільності злочинних форму­вань, на думку В. М. Поповича [4, с. 11, 12], можна навести практично стосовно всієї інф­раструктури взаємовідносин, пов’язаних із запобіганням, ви­явленням і припиненням фактів національної і транснаціональ­ної організованої злочинності.

Проводячи власне дослід­ження, ми дійшли висновку, що інфраструктура злочинності у сфері господарської діяльності покликана зробити можливим учинення злочину, забезпечити довготривалість існування зло­чинних технологій, схем тощо й виконати функцію по забез­печенню організованих злочин­них угруповань такими ресур­сами: людським — шляхом створення умов для вербування або втягування у злочинну діяльність потенційних учасни­ків;

інтелектуальним, за якого особи, здатні за своїм інтелек­туальним і фаховим рівнем виступати розробниками зло­чинних технологій, з урахуван­ням реалій сьогодення, а також мінімізувати ризики потраплян­ня в поле зору правоохоронних органів;

фінансовим, за якого сьо­годні кожна існуюча криміналь­на схема потребує фінансуван­ня для реалізації злочинних задумів (забезпечувати рух грошових коштів по банківських рахунках, здійснювати купівлю-продаж товарів або послуг), а також підкупу учасників (по­садовців), які повинні бути задіяні у кримінальних схемах, та ін.;

створення безпечних умов для прикриття злочинної діяль­ності й уникнення кримінальної відповідальності, які охоплю­ють: корупційний складник, юридичне прикриття (адвока­ти), максимальне скорочення часу на реалізацію злочинних задумів та ін.;

структурним, тобто ство­ренням штучних або вико­ристання існуючих установ, підприємств, організацій, що забезпечать реалізацію зло­чинної технології, а також ле­галізацію доходів, одержаних злочинним шляхом;

комунікативним, забезпе­чуючи систему, форми зв’язку між учасниками кримінального середовища, для формування в суспільстві позитивного або нейтрального ставлення до різ­них видів господарських зло­чинів з боку його представни­ків, особливо коли потерпілою стороною стає держава, корис­туючись негативним ставлен­ням суспільства до інститутів влади.

Таким чином, інфраструк­туру злочинності у сфері гос­подарської діяльності, з нашо­го погляду, можна уявити в нижченаведеному вигляді.

Інфраструктура злочин­ності у сфері господарської діяльності — це система ле­гальних підприємств, установ, організацій і штучно створених утворень, поєднаних у єдиний ланцюг, які забезпечують про­тизаконних рух товарів, капі­талів, цінних паперів, послуг, у тому числі незаконного поход­ження, а також людських ре­сурсів для поновлення учасни­ків кримінального середовища 3  метою уможливлення довго­тривалого функціонування тех­нологій, схем і способів учинен­ня господарських злочинів.

Аналіз загальної інфра­структури злочинності у сфері господарської діяль­ності показує, що необхідно усвідомлювати, що сучасні злочинні технології завжди пов’язані потребою варіювання між легальною й тіньовою сфе­рами економіки: з рухом без­готівкового (як правило, ле­гального) й готівкового (як пра­вило, тіньового) капіталу, ле­галізацією контрабандно вве­зеного або вкраденого товару, капіталу, для чого створюються такі місця їх «перетину», як «конвертаційні центри», «майданчики».

  1. Мережі загального ко­ристування, що створюють умови для функціонування еко­номіки як єдиної економічної структури й використову­ються організованими злочин­ними групами в ланцюгу кримі­нальних схем для реалізації злочинних задумів, а саме:

шляхи сполучення: заліз­ниці, автомагістралі, мости, міські транспортні системи, вокзали, аеропорти;

служби і споруди, необхід­ні для функціонування окремих господарюючих суб’єктів і поліпшення зв’язків між ними, які задіяні в ланцюгу злочинних схем: біржі, банки, дилерські і брокерські контори, пункти про­кату й лізингу, парабанківські установи, торговельні доми, оптові, збутові й постачальні організації, Інтернет-ресурси.

  1. Мережі, штучно ство­рені для використання в лан­цюгу злочинних схем:

мережі споруд для підпіль­ного виробництва й переробки, система складських приміщень, транспортні магістралі, трубопроводи тощо, створені поза де­ржавним контролем, а також суб’єкти господарювання, ство­рені з метою прикриття неза­конної або забороненої діяль­ності (фіктивні підприємства (конвертаційні центри) різної спрямованості) та ін. За дани­ми ДПС України, податковими органами виявлено підпри­ємств з «ознаками фіктив­ності»: в 1997 р. — 1650, в 1998 р.

—     2680, в 1999 р. — 4169, у 2000 р. — 3600, у 2001 р. — 4500, у 2002 р. — 5028, у 2003 р. — 5900, у 2004 р. — 3600, у 2005 р. —     4300, у 2006 р. — 4400, у 2007   р. — 4300, у 2008 р. — 3600, у 2009 р. — 1950, у 2010 р. — 820, у 2011 р. — 544, у 2012 р. — 416; а конвертаційних центрів: у 2003 р. — 353, у 2005 р. — 273, у 2006 р. — 334, у 2007 р. — 294, у 2008   р. — 285, у 2009 р. — 253, у 2010 р. — 198, у 2011 р. — 144, у 2012 р. — 82.

Основні елементи сучас­ної інфраструктури:

біржі товарні, фондові, ва­лютні, банки та інші фінансово- кредитні установи, торговельні доми, оптові торгові організа­ції;

корупційний сегмент де­ржавних правоохоронних конт­ролюючих інститутів: суди, пра­воохоронні й контролюючі ор­гани, інші органи державної влади, які забезпечують функ­ціонування ланцюга злочинної схеми на певному етапі шляхом видання незаконних розпоряд­чих документів щодо отриман­ня пільг, набуття прав; скасу­вання реєстрації суб’єктів гос­подарювання, відчуження май­на або набуття прав на нього, формальне ставлення до вико­нання контрольних функцій тощо;

організовані злочинні гру­пи, які через існуючі державні, юридичні, консалтингові й ау­диторські інституції надають послуги з обслуговування ті­ньового сектора економіки — забезпечення процедури банк­рутства підприємств, що потра­пили у поле зору правоохорон­них органів, учинення злочинів з використанням електронних платіжних систем, високих ін­формаційних технологій тощо.

Субкультурна інфра­структура:

штучне запровадження безсистемності в нормотворчій і правозастосовній практиці, що виключає ефективність за­ходів з детінізації економіки, відстоювання корпоративних інтересів політичних сил, що йдуть у розріз національним;

штучне створення неефек­тивних правил ведення госпо­дарської діяльності, оподатку­вання, нівелювання принципом конкуренції шляхом установ­лення преференцій підконт­рольним суб’єктам господарю­вання;

виключення із системи ста­новлення держави виховних, національно-патріотичних, мо­рально-духовних складників, з метою розмежування суспіль­ства, неперешкоджання розбе­щенню молоді й поширенню субкультури кримінального се­редовища та ін.

Інфраструктурні елементи знаходяться в кореляційній за­лежності від виду злочинної діяльності, однак їм притаман­ні і спільні ознаки, характерні для всіх видів господарських злочинів. Щоб зрозуміти при­нципи їх побудови, а також виз­начити, яким чином вони спів­відносяться з окремими вида­ми злочинної діяльності в цій царині, треба спочатку визна­чити ключові види злочинної діяльності, навколо яких вони формуються. По-перше, це ті, що пов’язані з маніпуляціями зі сплатою податків, штучним зменшенням бази оподатку­вання, з наступним спрямуван­ням цих коштів на користь ті­ньової економіки; по-друге, які пов’язані зі зловживаннями щодо розподілення державно­го майна, бюджетних коштів, національного багатства (під­приємства, земля, надра тощо), з вилученням їх з державного обігу шляхом розкрадання; по-третє, ті, що пов’язані із зай­няттям забороненими видами господарської діяльності або взагалі з незаконним заняттям такою діяльністю.

Існує також четверта гру­па цих видів діяльності, але її можна назвати умовно, у зв’язку з тим, що вона охоплює 2 на­прямки злочинних дій: (а) пер­ший характеризується злочин­ними діями загальнокриміналь- ної спрямованості, завдяки вчиненню яких утворюється злочинний капітал (незаконний обіг зброї, наркотиків, крадіжки ТМЦ, шахрайські дії тощо); (б) другий, пов’язаний із засто­суванням легітимних елементів (об’єктів) господарського про­цесу у зв’язку з тим, що останні використовуються для умож­ливлення легалізації капіталу, утвореного внаслідок учинення злочинів, охоплених першим напрямком.

Усі інші злочини є друго­рядними, тобто уможливлюють учинення основних корисливих злочинів; це підробка докумен­тів, фіктивне підприємництво, службове підроблення, хабар­ництво та ін.

Коли йдеться про інфра­структуру, слід завжди вести мову тільки про постійні ор­ганізаційні форми господарю­вання, що діють за нижченаведеними принципами:

1) інфраструктурні елемен­ти повинні бути сталими («ста­ціонарними») у своєму існуван­ні і створюються для обслуговування тривалодіючих зло­чинних технологій;

2)   кардинальною їх озна­кою як складників системи є їх взаємодія, тобто це комплекс взаємодіючих елементів, що утворюють окрему цілісність;

3) інфраструктурні елемен­ти переважно використовують­ся щодо злочинів, яким прита­манна циклічність (повторю­ваність) у часі;

4)   економічний ефект від існування інфраструктури має співвідноситися із витратами на її створення й очікуваним корисливим результатом від учинення злочину;

5)  усі інфраструктурні еле­менти не є незмінними; їм влас­тиві не лише внутрішні су­перечності, а й зміни під впли­вом зовнішнього середовища, а також потреб і виду злочинної діяльності, можливостей пра­воохоронних органів щодо їх викриття;

6)   вони побудовані так, щоб убезпечити суб’єктів зло­чинної діяльності, а також зло­чинні схеми від загроз знищен­ня або потрапляння в поле зору правоохоронних органів;

7) характер інфраструктур- них елементів взаємозумовлений з видом та елементами злочинної діяльності й видом господарської діяльності;

8)   взаємозв’язок інфраструктурних елементів з певни- ми видами злочинної діяль- ності повинен бути прихованим або замаскованим.

На наше переконання, подальше наукове і практичне дослідження складових частин, зв’язків, динаміки й перспектив розвитку інфраструктури злочинності є нагальною потребою сьогодення [1, с. 40-44]. При створенні стратегії боротьби зі злочинами у сфері господарської діяльності варто виходити з 2-х ключових напрямків: (а) вивчення злочинних дій як таких для розуміння найбільш значимих сталих елементів у системі злочинної діяльності, впливаючи на які дальше наукове і можна досягнути позитивних результатів по їх знешкодженню; і (б) дослідження зовнішніх умов та інфраструктури злочинності, яка сприяє тривалому існуванню певних злочинних схем, організованих злочинних угруповань і злочинних організацій з метою їх подальшої нейтралізації

 

Список літератури:

 1. Долженков О. Ф. Основи розвідки в середовищі та інф­раструктурі злочинності: моногр. / О. Ф. Долженков, В. А. Некрасов, Ю. Е. Черкасов. — Одеса: РВВ ОЮІ НУВС, 2003. — 198 с. 2. Криминалистическое обеспечение экономи­ческой безопасности и борьбы с коррупцией: учеб.-прак. пособ. / под ред. А. Ф. Луби- на и С. Ю. Журавлева. — Н. Новгород: Нижегород. акад. МВД России, 2012. — 418 с. 3. Настольная книга следователя / под общ. ред. Ген. прокурора Союза ССР Г. Н. Са­фонова. — М., 1949. — С. 630-784. 4. Попович В. М. Економіко-кримінолічна теорія де­тінізації економіки: моногр. / В. М. Попович. — Ірпінь: Акад. держ. подат. служби Украї­ни, 2001. — 524 с. 5. Советский энциклопедический словарь. — М.: Совет. энцикл. 1985. —  С. 499. 6. Тацій В. Я. Боротьба зі злочинністю у сфері економічних відносин як вирі­шальний напрямок діяльності правоохоронних органів / В. Я. Тацій // Вісн. прокурату­ри. — 2002. — № 1 (13). — С. 13-18. 7. Юго-западный театр военных действий. — [Изд. 3-е]-   М.: МО СССР, 1981. — Т. 10. — М., 1972. — 376 с.

ПОНЯТИЕ И СОСТАВЛЯЮЩИЕ ИНФРАСТРУКТУРЫ ОРГАНИЗОВАННОЙ ПРЕСТУПНОСТИ В СФЕРЕ ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

Некрасов В. А.

Статья посвящена определению и содержанию современной инфраструк­туры организованной преступности в сфере хозяйственной деятельности. Рас­смотрены принципы построения и элементы современной инфраструктуры хозяйственных преступлений, в пределах которых действуют преступные техно­логии.

Ключевые слова: преступления в сфере хозяйственной деятельности, ин­фраструктура преступной деятельности, преступные технологии.

THE NOTION AND CONTENTS OF ORGANIZED CRIMINALITY IN THE SPHERE OF ECONOMIC ACTIVITY

Nekrasov V. A.

The article is concerned with the definition of notion and contents of modern infrastructure of criminality in the sphere of economic activity. In this article are considered the principles of building, the elements of modern infrastructure of economic crimes and within this infrastructure act the criminal technologies of this sphere.

Key words: the crimes in the sphere of economic activity, the infrastructure of crimes, the criminal technologies.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.