Главная | Рубрики | Информация о центре |Ссылки                                                                                                                  Регистрация | Вход

                                                                     В. В. Голіна,

доктор юридичних наук, професор, член-кореспон- дент НАПрН України, завідувач сектору дослідження проблем за­побігання злочинності Науково- дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені акаде­міка В. В. Сташиса НАПрН Украї­ни, м. Харків

ОБ’ЄКТ ГРОМАДСЬКОГО ЗАПОБІЖНОГО ВПЛИВУ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

(/ В. В. Голіна // Питання боротьби зі злочинністю. — 2015. — Вип. 29. — С. 65-77.)

У статті розглянута малодоспіджена теоретична проблема об’єкта за­побіжного впливу, його основних властивостей: криміногенності, динамічності, потенційності, латентності. На основі цих розвідок вирішуються практичні питання визначення об’єктів запобіжного впливу громадськості у сфері запобі­гання злочинності.

Ключові слова: об’єкт, запобіжний вплив, криміногенність, громадськість, злочинність.

Об’єкт (лат. objectum) — предмет, існуючий поза нами і неза­лежно від нашої свідомості, зовнішній світ, матеріальна дійсність; предмет, складова частина зовнішнього, матеріального світу; пред­мет пізнання і діяльності суб’єкта1.

Більшість авторів, які торкаються проблеми запобіжної діяль­ності відповідних суб’єктів, називають, описують, досліджують велике коло, як правило, різних за своїм походженням, властивос­тями, сталістю, впливовим потенціалом та ін. негативних явищ і процесів, що у тому числі детермінують злочинність, виступають «злочинними джерелами», що близько чи віддалено, безпосередньо

1 Словарь иностранных слов / под ред. И. В. Лехина, С. М. Локшиной, Ф. Н. Петрова (гл. ред.) и Л. С. Шаумяна. — Изд. 6-е, перераб. и доп. — М. : Сов. энцикл., 1964. — С. 448.

чи опосередковано, зовнішньо чи внутрішньо пов’язані зі злочин­ністю і на які необхідно фізично або інформаційно впливати суб’єктам запобіжної діяльності з метою руйнації, обмеження або навіть усунення цих негативних явищ і процесів. Такі негативні явища і процеси, що обумовлюють злочинність і її прояви, у науко­вих роботах частіше за все іменуються детермінантами; причинами й умовами; причинно-наслідковими комплексами або блоками; сукупністю обставин макро- і мікросередовища; факторами; станом психіки особистості; умовами формування особистості та ін.

Але згодом ученим-кримінологам стало зрозуміло, що потріб­ний термін, який одночасно на теоретичному рівні узагальнював би все різноманіття детермінант злочинності та мав би криміноло­гічно значущі властивості, а на практиці — матеріалізувався б у кон­кретні утворення, котрі предметно підлягають запобіжному, руй­нівному, інформаційному або силовому впливу.

У 60-70-ті рр. ХХ ст. у науковому апараті кримінології з’явився термін «об’єкт запобіжного впливу».

Огляд наукових підходів щодо розуміння узагальнюючого по­няття об’єкта запобіжного впливу та переліку його структурних складових показує, що останніми охоплюються:

1)   уражені вадами суспільні відносини, що порушують їх регу­лятивну позитивну функцію, деформують соціальні призначення;

2)   дефекти суспільної групової та індивідуальної правосвідо­мості;

3)   «фонові» антигромадські явища, тісно пов’язані зі злочин­ністю (пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція, бродяжни­цтво, аморальність, віктимність, насильство, обман, бідність, брех­ня та ін.);

4)   сукупність узагальнених конкретних негативних явищ, про­цесів, недоліків на груповому й індивідуальному рівнях, що детер­мінують злочинні прояви;

5)   об’єктивні обставини соціально-психологічного формування особистості (середовище виховання і спілкування; інформаційний вплив мікросередовища і безпосереднього спілкування та ін.), які зумовлюють сприйняття та інтеріоризацію ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб, стереотипів, видів поведінки, що є типовими для розвитку і реалізації злочинної мотивації — ситуаційної і стабільної;

6)   сама ця мотивація як суб’єктивна причина злочинної пове­дінки;

7)  чинники, що викликають і загострюють конфлікт між інди­відуальними прагненнями особи і суспільними вимогами;

8)  зовнішні обставини, які створюють можливість для вчинення злочинів або ті, що полегшують ці діяння;

9)  певний стан психіки, що провокує вибір і реалізацію злочин­ного варіанта поведінки;

10)   поведінка та спосіб життя осіб з підвищеною ймовірністю вчинення злочину;

11)    соціально значущі риси особистості, що віддзеркалю­ють антисуспільну спрямованість; деякі її психофізіологічні особливості;

12)   сімейне виховання дітей, субкультура малих соціальних груп, девіантна поведінка неформальних соціальних молодіжних об’єднань, неналежна ефективність правоохоронної діяльності, а також агресивність та егоїзм людей; психопатологія та деякі ак­центуації особистості, шкідливі звички тощо;

13)  окремі особи або контингенти осіб, у яких сформована гли­бока антисуспільна спрямованість; віктимні особи; безробітні тощо;

14)    певні території, де концентрується злочинний елемент, та ін.1

1 Див.: Миньковский Г. М. Предмет криминологической профилактики пре­ступлений и некоторые проблемы ее эффективности / Г. М. Миньковский // Вопросы борьбы с преступностью. — М. : Юрид. лит., 1972. — Вып. 17. — С. 10-20; Кудрявцев В. Н. Механизм преступного поведения / В. Н. Кудрявцев // Механизм преступного поведения. — М. : Наука, 1981. — С. 29-30; Аванесов Г А. Кримино­логия и социальная профилактика / Г. А. Аванесов. — М. : Акад. МВД СССР, 1980. — С. 444-445; Игошев К. Е. Социальные аспекты предупреждения правонарушений (проблемы социального контроля) / К. Е. Игошев, И. В. Шмаров. — М. : Юрид. лит., 1980. — С. 26-27; Исмаилов И. А. Проблемы предупреждения преступлений / И. А. Исмаилов. — Баку : Науч.-метод. совет при прокуратуре Аз. ССР, 1990. — С. 22; Закалюк А. П. Проблемы социальной психологии личности правонару­шителя и преступника / А. П. Закалюк // Проблемы изучения личности правона­рушителя : сб. науч. тр. — М. : ВНИИ МВД СССР, 1984. — С. 12-17; Голіна В. В. Поняття й характеристика предмета спеціальної профілактики злочинів / В. В. Голіна // Рад. право. — 1984. — № 1. — С. 60-63; Він же. Запобігання злочинності (те­орія і практика) : навч. посіб. / В. В. Голіна. — Х. : Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого, 2011. — С. 48-54; Литвинов О. М. Соціально-правовий механізм проти­дії злочинності в Україні : монографія / О. М. Литвинов. — Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2008. — С. 81-83; Профілактика злочинів : підручник / О. М. Джужа, В. В. Василевич, О. Ф. Гіда та ін. ; за заг. ред. О. М. Джужі. — К. : Атіка, 2011. — С. 42-71.

Цей стислий огляд далеко не вичерпує висловлених у криміно­логічній літературі (багато в чому схожих) думок відносно об’єкта запобіжного впливу. Проте стає більш-менш зрозумілим, що по­няттям об’єкта охоплюється комплекс взаємодіючих, як правило, негативних явищ, які тисячоліттями створювались людством або виникали в його середовищі у процесі існування суспільства. Запо­бігання має спрямовуватися на, так би мовити, руйнування, обме­ження, усунення цього комплексу, запобігання його створенню і взаємодії явищ, що до нього входять. Складнощі полягають в тому, що науці не завжди відомі ці конкретні явища, механізм їх взаємо­дії, що нерідко зводить нанівець запобіжні зусилля, оскільки їх здійснює або неналежний суб’єкт, або вживається навіть не той різновид заходів запобіжної діяльності.

Виникає і друга проблема — достатність такого запобіжного впливу на об’єкт. Тобто в арсеналі запобігання не вистачає відпо­відних дієвих засобів як виявлення і конкретизації, так і ефектив­ного впливу на об’єкт.

Отже, у найзагальнішому вигляді об’єкт запобіжного впливу — це окремі чи взаємопов’язана сукупність негативних явищ і про­цесів реальної дійсності матеріального і духовного характеру, різ­них за генезою, сферою буття і свідомості, формами та ступенем інтенсивності проявів своїх властивостей, існування яких призво­дить до відтворення на суспільному рівні злочинності як соціаль­ного явища, а на груповому та індивідуальному — до виникнення масової деструктивної поведінки людей, злочинної мотивації, на­міру, прийняття рішення на вчинення злочинів та їх реалізацію.

Таким чином, об’єкт має певну генеруючу силу впливу на сус­пільні відносини, унаслідок чого вони ставляться під загрозу або деформуються і, у свою чергу, деформують людську правосвідомість. Людина, певні групи або прошарки населення потенційно стають криміногенно небезпечними.

Ще за часів появи кримінології виник термін «криміногенність» як підвищена суспільно небезпечна властивість явища, процесу чи людини, що здатна за певних обставин утворювати причинно-на- слідковий злочинний ланцюг. Термін «криміногенність» тісно пов’язаний із терміном «криміногенний». Цей термін походить від латинського слова «crimen» — злочин і грецького «genos» — рід, по­ходження. Цей термін уживається тоді й для того, щоб підкреслити близьку спорідненість, тісний інформаційний, психологічний, со­ціальний взаємозв’язок явищ, процесів, особистості зі злочинністю. Криміногенність — властивість об’єкта (об’єктів) створювати ймо­вірність злочинної поведінки, зумовлювати злочинність1. Термін «криміногенний» вживається у таких словосполученнях, як «кри­міногенні фактори», «криміногенна ситуація», «криміногенне се­редовище або угруповання», «криміногенна особа», «криміноген­ний потенціал суспільства» тощо.

Криміногенність об’єкта запобіжного впливу є величиною змін­ною, а тому вона може бути відображена кількісно-якісними по­казниками, як-от: ступінь криміногенності (висока-низька); кримі­ногенний набір (більший-менший); криміногенний інтервал (безпосередній чи опосередкований негативний вплив). Це означає, що на об’єкт запобіжного впливу можна позитивно впливати, змі­нюючи його параметри і навіть ліквідуючи цей об’єкт. Більше того, «розраховувати» запобіжні можливості суб’єктів, щоб не працюва­ти неефективно.

Крім криміногенності, іншими властивостями об’єкта можуть бути: динамічність, що зумовлює постійну мінливість його кількіс­но-якісних показників; потенційність — сховані можливості об’єкта; латентність — криміногенність, що прихована від спостерігача. Остання властивість потребує певних роз’яснень. Сучасна вітчиз­няна система Особливої частини кримінології дуже тісно пов’язана із класифікацією злочинів, наведеною в Особливій частині кримі-

1 Российская криминологическая энциклопедия / под общ. ред. А. И. Долго­вой. — М. : НОРМА, 2000. — С. 292.

нального права. Частково, можливо, це виправдано. Але ж кримі­нологія повинна мати справу не з окремими злочинами, вважаючи тільки їх об’єктом запобіжного впливу, а має досліджувати і запо­бігати й тим явищам, що «стоять» за тими чи іншими злочинними проявами. Наприклад, за заподіянням тілесних ушкоджень або погрозою такими — сімейне насильство; за побоями і мордування­ми — катування в стінах правоохоронних органів; за злочинами у сфері незаконного обігу наркотичних засобів — міжнародна, транс­національна організована злочинність; за насильницьким задово­ленням статевої пристрасті неприродним способом — педофілія та ін. За таким підходом стає зрозумілим, що, по-перше, запобіган­ня окремим злочинним проявам та іншим (нерідко непередбаченим) явищам — це не одне і те саме; по-друге, запобігання деяким із цих явищ взагалі не є кримінологічною проблемою, і кримінологія дійсно виступає, за словами І. І. Карпеця, як «сигналізуюча» наука; по-третє, встановити, описати і дослідити «приховані» явища, ви­явити їх природу — не просто; по-четверте, кримінологія не повинна, виходячи із наведеного вище, брати виключно на себе завдання розробки заходів запобігання цим явищам.

Зрозуміло, що глибина і достатність запобіжного впливу багато в чому залежить від знання суб’єктами, що беруть участь у запо­біганні злочинності чи окремим видам злочинів, як самого об’єкта, так і основних його кількісно-якісних показників, тобто оцінки сили прояву криміногенності об’єкта ззовні і достатності ресурсного забезпечення суб’єкта для подолання цієї криміногенності.

Попередньо викладені нами деякі теоретичні положення свід­чать про необхідність дослідження питання щодо об’єкта запобіж­ного впливу з боку громадськості у сфері протидії злочинності. Але спочатку кілька зауважень стосовно поняття «запобіжний вплив».

Згідно з українськомовним тлумачним словником «вплив» озна­чає «дію, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета, тиск діяння»1, «силу влади, авторитету»2.

1  Новий тлумачний словник української мови : в 3 т. / уклад. В. Яременко, О. Сліпушко. — К. : Аконіт, 2004. — Т. 1. — С. 382.

2  Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР, Інститут мовознавства ; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наук. думка, 1970. — Т. 1. — С. 751.

 Крім того, у спеціальній літературі висловлювались думки сто­совно розуміння поняття впливу на злочинність (П. П. Осипов1, О. В. Ус2, О. О. Книженко3 та ін.) як певної діяльності держави і суспільства з метою отримання позитивних змін кримінологічної характеристики злочинності і злочинця. Найбільш вдалим, на наш погляд, є визначення поняття впливу, що сформульоване С. М. Ін- шаковим. Він вважає, що будь-яке діяння на суспільно небезпечне явище (запобігання, боротьба, контроль) є впливом. Вплив перед­бачає певний об’єкт. Необхідність визначення об’єкта запобіжного впливу випливає з потреб практики, для якої конкретизація стає запорукою ефективного результату діяльності. Концепція впливу на злочинність дозволяє синтезувати в якості об’єктів, на які повин­на бути спрямована активність практиків, усі криміналізовані сус­пільно небезпечні діяння і криміногенні фактори. Мета впливу як складової причинно-наслідкового ланцюга на злочинність — змен­шення сумарної небезпеки у суспільстві4.

Отже, вплив — це постійні або термінові активні інформаційні чи силові дії (або їх сукупність) у вигляді здійснення суб’єктами запобігання злочинності відносно криміногенних об’єктів конкрет­них заходів. У будь-якому разі вплив — це науково обґрунтований процес причинно-наслідкового характеру, завдяки якому (як роз­раховується) криміногенні об’єкти зазнають певних позитивних змін, хоча такого результату може і не бути.

Таким чином, запобіжний вплив — це тиск, цілеспрямовані зусилля відповідних суб’єктів на ті криміногенні об’єкти, які

1  Комплексное изучение системы воздействия на преступность (методологи­ческие и теоретические основы) / под ред. П. П. Осипова. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1978. — С. 15.

2  Ус О. В. Кримінально-правовий вплив: сутність і зміст / О. В. Ус // Акту­альні проблеми кримінальної відповідальності : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 10-11 жовт. 2013 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.). — Х. : Право, 2013. — С. 217.

3  Книженко О. О. Актуальні питання заходів кримінально-правового впливу / О. О. Книженко // Основні напрями розвитку кримінального права та шляхи вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність : мате­ріали міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 жовт. 2012 р. / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), В. І. Борисов (заст. голов. ред.) та ін. — Х. : Право, 2012. — С. 243-246.

4  Иншаков С. М. Криминология : учебник / С. М. Иншаков. — М. : Юриспру­денция, 2000. — С. 82-83.

 у взаємозв’язку з іншими чинниками породжують явища, що зу­мовлюють злочинні прояви, злочинну мотивацію і поведінку, а та­кож активізацію антикриміногенних факторів, із метою поступово­го усунення подібних дій і недопущення злочинів.

Аналіз законодавчих і підзаконних актів України щодо участі громадськості у запобіганні злочинності, зокрема Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державно­го кордону» від 22 червня 2000 р., Типового статуту громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 2000 р., показує, що у найзагальнішому вигляді об’єкти запобіжно­го впливу знаходяться у сферах громадського порядку і громадської безпеки. Відносно зазначених понять (громадський порядок і гро­мадська безпека) існує великий обсяг філософської та іншої спеці­альної літератури, в якій учені намагаються з різних точок зору надати широке і вузьке розуміння останніх1. Усі вони так чи інакше схожі між собою, доповнюють одне одного, тому, не вступаючи у полеміку з цього приводу, наведемо деякі з них. Громадський порядок — це сукупність суспільних відносин, що забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, відпочинку, побуту і нормальної діяльності підприємств, організацій, установ у цій сфері2; або відносини, що забезпечують обстановку громадського спокою, належну поведінку людей у гро­мадських місцях, додержання норм суспільної моральності, повагу до результатів людської праці, фізичну і моральну недоторканність оточуючих3.

Що стосується громадської безпеки, до речі, у широкому розу­мінні, то це узагальнююче поняття означає захищеність людей, суспільства, природи від усіляких загроз їх нормальному існуванню

1 Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / И. Н. Дань- шин. — М. : Юрид. лит., 1973. — С. 68; Тихий В. П. Уголовно-правовая охрана обще­ственной безопасности / В. П. Тихий. — Харьков : Вища шк., 1981. — С. 23-25.

2  Кримінологія : підручник / В. В. Голіна, Б. М. Головкін, М. Ю. Валуйська та ін. ; за ред. В. В. Голіни, Б. М. Головкіна. — Х. : Право, 2014. — С. 264.

3 Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 4-те вид., переробл. і допов. — Х. : Право, 2010. — С. 359.

 і розвитку (злочинності, зброї, тероризму, джерел підвищеної не­безпечності тощо)1.

Отже, об’єкти запобіжного впливу з боку громадськості зна­ходяться у сферах моралі, громадського порядку та громадської безпеки і правопорядку. Такими об’єктами є аморальна поведінка і вчинки, адміністративні правопорушення, злочини, а також ті явища, що їх викликають.

Об’єкти запобіжного впливу у сфері аморальної поведінки. Вза­галі мораль є системою історично визначених сталих норм, при­писів, вимог, принципів, поглядів, оціночних уявлень, ідеалів, пере­конань, що відбиваються у вчинках людей і регулюють їхнє ставлення один до одного, до суспільства, спільнот, соціальних інститутів, держави, а також підтримуються їх особистими пере­конаннями, традиціями, звичаями, виховною системою, силою громадської думки суспільства, спільнот2. На наш погляд, мораль є своєрідною матрицею і громадського порядку, і громадської без­пеки, і правопорядку, і практики запобігання злочинності. Стан моральності суспільства зумовлює і стан останніх. Запобіжна ді­яльність громадськості, її масова участь у різних формах протидії аморалізму є свідченням рівня моральності суспільства.

Отже, об’єктами запобіжного впливу у сфері аморальної пове­дінки і вчинків можуть бути: а) правосвідомість і правова культура пересічних громадян; б) правосвідомість носіїв аморальної пове­дінки і вчинків, упровадження в їх свідомості уявлень про держав­ний, суспільний і громадський осуд і невідворотність моральної або юридичної відповідальності. Справедливим є вислів С. М. Іншако- ва стосовно ролі громадського впливу у запобіганні злочинності: одним із позитивних аспектів концепції такого впливу є сприяння усвідомленню громадян того, що будь-яке їх діяння, навіть незначне і непомітне, стає елементом соціального процесу руйнування або розвитку злочинності3, а також доповнимо, аморальної поведінки.

1  Даньшин И. Н. Уголовно-правовая охрана общественного порядка / И. Н. Даньшин. — М. : Юрид. лит., 1973. — С. 90-91.

2Морфологія культури : тезаурус / за ред. В. О. Лозового. — Х. : Право, 2007. -С. 228-229.

3  Российская криминологическая энциклопедия / под общ. ред. А. И. Долго­вой. — М. : НОРМА, 2000. — С. 115.

 Об’єкти запобіжного впливу у сфері адміністративних право­порушень. Відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» основними завданнями громадських формувань з охорони громад­ського порядку і державного кордону, зокрема, є: а) надання допо­моги органам внутрішніх справ у запобіганні адміністративним проступкам; б) надання допомоги підрозділам Прикордонних військ України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намага­ються порушити державний кордон чи проводять іншу протиправ­ну діяльність на кордоні; в) вжиття спільно з працівниками міліції заходів до припинення адміністративних правопорушень; г) веден­ня індивідуально-профілактичної роботи з особами, схильними до вчинення адміністративних правопорушень; д) надання допомоги у боротьбі з пияцтвом, наркоманією, порушеннями правил торгівлі та у сфері благоустрою територій міст, інших населених пунктів, охороні природи і пам’яток історії та культури, забезпеченні дер­жавного руху, припиненні дитячої бездоглядності1.

Як бачимо, обсяг деліктогенних2 об’єктів, що повинні стати точкою дотику запобіжних зусиль громадськості, по суті є необме­женим. Як ілюстрація можливої класифікації деліктогенних об’єктів може бути використана така група об’єктів запобіжного впливу громадськості. По-перше, сама суспільно небезпечна поведінка невизначеного кола правопорушників громадського порядку і без­пеки дорожнього руху; по-друге, правосвідомість і мораль делікто- генних осіб, тобто осіб, схильних до вчинення адміністративних правопорушень; по-третє, громадська думка, зміна світогляду людей стосовно пияцтва, алкоголізму, бездоглядності неповноліт­ніх та ін.; по-четверте, свідомість носіїв цих пороків; по-п’яте, су­часні негативні традиції, звичаї, ритуали тощо, які пов’язані із за­значеними (частково) «фоновими» явищами; по-шосте, інші

1 Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22 черв. 2000 р. № 1835-III // Офіц. вісн. України. — 2000. — № 30. — Ст. 1248.

2  Делікт (лат. delictum) — будь-яке правопорушення, тобто незаконна дія, про­ступок. Деліктогенний — об’єкт, причинно пов’язаний із певними адміністратив­ними правопорушеннями.

 деліктогенні об’єкти у сфері торгівлі, охорони природи, пам’яток історії і культури тощо. Не виключаємо, що подібних класифікацій значно більше, ніж наведено.

Навіть ця найпростіша класифікація деліктогенних об’єктів по­казує, що будь-який із цих класів об’єктів потребує не просто участі пересічних громадян у супроводі міліцейських чи прикор­донних підрозділів або інформуванні останніх (що теж необхідно), а й професійного озброєння громадськості. Професійно озброєна у плані запобігання громадськість — це дійсно авторитетна сила. Саме така громадськість здатна виконати завдання, зазначені у За­коні України «Про участь громадян в охороні громадського поряд­ку і державного кордону».

Об’єкти запобіжного впливу у сфері злочинності та її проявів. Злочини проти громадського порядку та моральності — це умисні суспільно небезпечні посягання на громадський порядок у різних сферах забезпечення життєдіяльності людей і моральні засади жит­тя суспільства1. Якщо виходити з кримінально-правової класифіка­ції злочинів (за об’єктом злочинного посягнення), то ці злочини передбачені розділом ХІУ КК України. Традиційно вони поділя­ються на: а) злочини проти громадського порядку (статті 293-296 КК); б) злочини проти суспільної моральності (статті 297-304 КК). У свою чергу, злочини проти суспільної моральності поділяються на три групи: 1) посягання на основні моральні принципи і ціннос­ті у сфері духовного і культурного життя суспільства (статті 297­300 КК); 2) посягання на основні принципи моральності у сфері статевих відносин (статті 301-303 КК); 3) посягання на основні принципи моральності у сфері морального і фізичного розвитку неповнолітніх (ч. 2 ст. 299, частини 2 і 3 ст. 300, частини 2 і 3 ст. 301, ч. 3 ст. 302, частини 3 і 4 ст. 303, ст. 304 КК)2. Може скластися враження, що саме цими злочинами й обмежується участь громадян у їх запобіганні. Однак із завдань і прав громадськості, що випли­вають із тексту статей 9 і 10 Закону України «Про участь громадян

1 Кримінальне право України: Особлива частина : підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — 4-те вид., переробл. і допов. — Х. : Право, 2010. — С. 359.

2  Там само. — С. 359-360.

в охороні громадського порядку і державного кордону», вбачаєть­ся, що законодавець поняттям громадського порядку охоплює майже увесь Кримінальний кодекс України, оскільки мова йде не лише про злочини, передбачені розділом ХІУ КК, а й про таку ді­яльність громадськості, як: інформування органів і підрозділів внутрішніх справ (а їх чимало!) про вчинені або ті, що готуються, злочини, тобто про будь-які злочини, передбачені різними розді­лами КК України, а також про місця концентрації злочинних угру­повань (а це стосується професійної, організованої, терористичної, наркотичної, рецидивної злочинності, злочинності неповнолітніх, економічної злочинності та ін.); сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, за­хисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, грома­дян від злочинних посягнень; участь у боротьбі зі злочинністю неповнолітніх; надання різноінформативних відомостей і запобі­гання злочинам у сфері державного кордону та ін.

Якщо виокремити запобіжну функцію громадських формувань і громадян, то виникає запитання: на які криміногенні об’єкти саме вони спроможні позитивно впливати, а не бути «позаштатними інформаторами» чи «масовкою» при органах внутрішніх справ? Це можуть бути: по-перше, свідомість, правосвідомість, суспільно не­безпечна поведінка певного кола осіб, які вчинили, вчиняють у да­ний момент або готуються до вчинення будь-якого злочину; особи, які знаходяться у кризових передкримінальних, посткримінальних, віктимологічних ситуаціях і потребують соціальної, матеріальної, психологічної, правової та іншої допомоги і підтримки; особи, які перебувають або звільнилися з місць позбавлення волі; особи з де- віантною поведінкою, у тому числі бездоглядні, неповнолітні, схильні до вчинення правопорушень і злочинів; інші категорії осіб, які виявляють ознаки протиправної поведінки чи знаходяться на профілактичному обліку в органах внутрішніх справ; по-друге, місця концентрації кримінальних та інших антисуспільних елемен­тів (кубла, місця розпусти і здирництва, нічліжки, парки, вокзали, ринки тощо); по-третє, особи, які намагаються порушити режимні умови державного кордону, режим пропуску через державний кор­дон, у зонах стихійного лиха і надзвичайних ситуацій; по-четверте, суспільно небезпечна поведінка осіб у сферах безпеки дорожнього руху і громадської безпеки, що здатна викликати злочинні прояви; по-п’яте, пересічні громадяни з метою активізації їх антикриміналь- них позицій. Розвивати у громадян готовність дати відсіч злочин­ним проявам, посяганням на їх особистість чи майно (нехай навіть ця готовність ніколи не реалізується) також означає стримуючий вплив на злочинність.

У цій статті започаткована спроба розглянути малодосліджену проблему об’єкта запобіжного впливу відповідних суб’єктів у сфе­рі запобігання злочинності взагалі і громадських формувань зо­крема. Актуальність цієї проблеми не викликає сумнівів. Адже без конкретизації того, проти чого повинна бути спрямована запобіжна діяльність, не має сенсу досліджувати останню. Висловлювання вчених на кшталт того, що об’єктами протидії злочинності є при­чини й умови, причинні комплекси, блоки, суспільні відносини у сфері запобігання злочинності, детермінанти тощо, як теоретичні уявлення є правильними, однак практично вони є марними. Гро­мадськість цього не зрозуміє. Тому потрібна конкретика об’єкта, так би мовити, запобіжна інженерія, яка передбачає визначення об’єктів, їх параметрів, сили інформаційного впливу на свідомість і поведінку людей, розробку відповідних засобів активного запо­біжного діяння, визначення ресурсного забезпечення та встанов­лення критеріїв оцінки ефективності.

В статье рассмотрена малоисследованная теоретическая проблема объ­екта предупредительного воздействия, его основных признаков — криминогенно- сти, динамичности, потенциальности, латентности. На основе этих исследова­ний решаются практические вопросы определения объектов предупредительного воздействия общественности в сфере предупреждения преступности.

The article is devoted to an almost unexplored theoretical problem of the object ofpreventive activity and its main features: criminality, dynamics, potentiality, latency. The practical problem of defining the objects ofpublic preventive activity in the field of crime prevention is solved on the basis of these studies.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.