Сокоринський Ю. В. Кримінологічна характеристика злочинності серед військовослужбовців Збройних сил України : Одесский центр по изучению организованной преступности и коррупции

| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

 Ю.В. Сокоринський

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИННОСТІ СЕРЕД ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

  (/ Ю. В. Сокоринський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. — 2015. — Вип. 3. — С. 170-178.)

У статті розкрито кримінологічну характеристику злочинності серед вій­ськовослужбовців Збройних сил України. Наведено емперічні дані досліджен­ня проблеми. Запропоновано шляхи запобігання злочинності серед військово­службовців.

Ключові слова: кримінологічна характеристика; злочинність; військовослуж­бовці; дослідження; запобігання.

Постановка проблеми. Із урахуванням специфічних умов побудови, життя та діяльності Збройних сил України, інших військ і військових фо­рмувань кримінальне законодавство, визначаючи систему покарань, підс­тави та порядок їхнього призначення, передбачає застосування спеціаль­них видів кримінальних покарань тільки до військовослужбовців, зокре­ма, і покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, яке може бути призначено виключно до військовослуж­бовців строкової служби.

Оскільки вчинення злочинів проти військової служби характеризу­ється зневажливим ставленням винних військовослужбовців до встанов­леного порядку та правил несення військової служби, покарання за ці злочини передбачає як один із засобів виправлення та ресоціапізації засу­джених військовослужбовців військове навчання. Запобіжні цілі покаран­ня у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбов­ців у таких випадках спрямовані насамперед на утримання військовослу­жбовців від вчинення правопорушень у військовій сфері.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним і практич­ним підгрунггям підготовки статті послугували праці вітчизняних уче­них у галузі кримінального права та кримінології, зокрема таких, як: Л.В. Багрій-Шахматова, В.А. Бадири, B.C. Батиргареєвої, Ю.В. Бауліна, І. Г. Богатирьова, Т.А. Денисової, О.М. Джужі, В.П. Ємельянова, О.Г. Колба, С.Ю. Лукашевича, О.М.Литвака, В.О. Меркулової, П.П. Михайленка, В.О.Шамрая, О.І. Шипова та інші.

Формування цілей. Мета статті полягає у розкритті кримінологіч­ної характеристики злочинності серед військовослужбовців Збройних сип України.

Виклад основного матеріалу. Виняткова складність криміногенної обстановки в Україні, зокрема й у Збройних сипах, інших військах і війсь­кових формуваннях обумовлює необхідність розробки пріоритетних на­прямів запобігання злочинності серед засуджених військовослужбовців у дисциплінарних військових частинах.

Особливе місце у військово-правовій реформі, що проводиться в кра­їні, належить і реконструкції військово-кримінального законодавства у сфері кримінально-правового регулювання порядку підпорядкованості й військових статутних взаємовідносин. Від стану справ на такій важливій ділянці військового будівництва безпосередньо залежить бойова готов­ність Української армії.

Специфіка створення та функціонування дисциплінарних військо­вих частин, їхнього внутрішнього життя вимагає настійного вивчення особи засуджених. На стан засудженого військовослужбовця при потрап­лянні в дисциплінарну військову частину дуже впливають умови життя конкретної установи, умови тримання, статутні й неформальні правила. При потраплянні в подібну ситуацію засуджений відчуває депресію, у деяких з’являється почуття безпорадності.

Важливе значення при потраплянні до дисциплінарної військової час­тини, в адаптації до нових умов проходження служби відіграє той факт, що строк перебування в ньому військовослужбовця зазвичай незначний. У цих умовах військовослужбовець змушений швидко перебудуватися, пристосува­тися до нових вимог, організувати свій побут. При цьому допомоги йому чекати в цьому випадку не доводиться, оскільки більшість засуджених також прибула на нетривалий час відбування покарання. У тому числі зберегти зв’язки із сім’єю, отримувати побачення тощо уявляється важко здійсненим.

Сучасне складання кримінологічного портрета засудженого військовос­лужбовця, який відбуває покарання в дисциплінарній військовій частині, також буде здійснюватися у порівнянні з аналогічними даними, отриманими іншими дослідниками цієї проблематики кілька років тому [1, є. 65-132], що дозволить виявити деякі тенденції та дійти певних висновків.

На сьогодні вже багатьма дослідниками встановлена можливість антикриміногенного впливу сім’ї на особу. Несприятливі сімейні умови (неповна сім’я, протиправний і аморальний спосіб життя її членів, знева­га до загальносоціапьних цінностей) характерні для значного числа зло­чинців. Не є щодо цього винятком і військовослужбовці.

Аналіз отриманих даних у процесі дослідження свідчить про те, що 100 % військовослужбовців, які відбувають покарання в дисциплінарних ба­тальйонах, складають неодружені, хоча на момент призову на строкову слу­жбу статистичні дані дещо інші. Так, виходячи з наведених даних, випливає, що переважна частина засуджених військовослужбовців не перебувала в шлюбі (87,2 %), а у тих, які перебували, після засудження сім’ї розпались.

Порівняльний аналіз із раніше отриманими дослідженнями сімейного стану засуджених військовослужбовців свідчить про зменшення кількості осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, і про збільшення кількості сімей, що розпались. Імовірно, ці тенденції є наслідком невеликого віку чоловіків, свідомості та психологічної стійкості, що не сформувались, тощо.

У свою чергу, деякі дослідники стверджують, що формуванню особи правопорушника також сприяє такий негативний фактор, як сімейне неблагополучия [3, є. 52]. Усі проанкетовані засуджені військовослужбовці заявили про своє сімейне неблагополуччя: 60,2 % мають тільки матір, 32,5 % — тільки батька, узагалі не мають батьків 7,3 % опитаних. При цьо­му свої відносини з батьками та родичами як «добрі» оцінює 87,2 % тих, хто тримається у дисциплінарних батальйонах, 10,8 % — як задовільні, а 2 % опитаних узагалі ніяких відносин не підтримують[2, с.166].

Можна припустити, що соціальні умови нашого суспільства стимулю­ють стійку негативну реакцію у батьків військовослужбовців щодо призову на військову службу. Усе це свідчить про те, що подальший розвиток військо­во-соціальної патології може призвести до величезних і непоправних втрат у плані цілісності суспільства та збереження державності. Це підтверджують дані про готовність до самопожертви для захисту своєї Батьківщини.

Однак уявляється, що в період тримання в дисциплінарному бата­льйоні в умовах відірваності як від рідних, так і від звичного оточення товаришів по службі, засуджені позитивніше починають відноситися до сім’ї, чим і пояснюється високий відсоток оцінки «добрих» із точки зору військовослужбовців відносин у сім’ї. В іншому дані свідчать у цілому про сімейне неблагополуччя військовослужбовців, які відбувають покарання в дисциплінарних батальйонах.

У контексті соціального становища засуджених військовослужбовців у дисциплінарній військовій частині доходимо висновку про те, що соці­альний об’єкт, представлений рамками соціолого-специфічного портре­та, у більшості випадках низький, а саме: по-перше, соціальний стан засу­джених військовослужбовців, серед яких 77,2 % належали до робітників; із середовища кваліфікованої інтелігенції було лише 3,4 % і 5,4 % військово­службовців. Таким чином, робітники і селяни в сумі склали понад 80 %, що показали й більш ранні дослідження. Вищевикладені дані свідчать про витрати призовної політики держави, а також про те, що армія в нас стає робітничо-селянською.

Не можемо не погодитися з твердженням учених кримінологів про те, що в кримінологічному плані чим вище військове звання, тим нижче (статис­тично) злочинна активність, а серед злочинців більше зрушення від насильницько-агресивної мотивації до корисливої. За військово-соціальним станом серед респондентів виявилася переважна кількість рядових — практично чет­веро з п’яти. І тільки кожен п’ятий порушник — сержант, тобто молодший командир чи диференційований фахівець, що свідчить про дефекти системи контролю і санкцій у найнижчій структурній ланці [2, с.162-164].

В обстановці глибокої кризи Збройних сип як спеціального інститу­ту в сучасній обстановці серйозною проблемою армії є компетентність і військово-службова придатність сержантського складу. Соціальне, право­ве та матеріальне становище не відповідає призначенню, яке вони по­винні реалізовувати. Неприйнятною, на наш погляд, є обстановка у вій­ськах, за якої абсолютна більшість осіб сержантського складу не має від­повідної підготовки для управління підлеглими.

Особливу гостроту викликає та обставина, що більша частина засудже­них є молодшими командирами, а не рядовими військовослужбовцями. Цей показник свідчить про те, що необхідно змінити підготовку молодшого ко­мандного складу та прийняти щодо цього відповідні положення на рівні органів законодавчої впади. На нашу думку, на посади молодших команди­рів необхідно за контрактом приймати військовозобов’язаних, військовослу­жбовців строкової служби, які відповідають певному стандарту.

Одним із основних факторів, що визначають характер і ступінь кри­міногенної деформації особи, є її позиція у сфері суспільно корисної тру­дової діяльності. Якщо говорити про наявність цивільної спеціальності, то тільки трохи більше половини проанкетованих осіб указали про наяв­ність якої-небудь цивільної спеціальності.

Результати дослідження показують, що більше третини осіб, які трима­ються в дисциплінарній військовій частині, складають військовослужбовці із сухопутних військ, а більше ніж кожен десятий — із прикордонних військ Служби безпеки України, частка інших родів військ — менш істотна.

У кримінологічному плані виходить, що чим нижче престиж роду військ, тим вище (статистично) злочинна активність. Крім того, більш висока криміногенність військовослужбовців будівельних спеціальностей пов’язана з тим, що більшість призовних контингентів має психофізіоло­гічні аномалії. Важливим кроком щодо забезпечення виправлення та ресоціапізації засуджених є необхідність урахування ступеня соціально- правової деградації особистості засудженого, яка особливо яскраво вияв­ляється в характері вчиненого ним злочину.

Дані вивчення вироків щодо осіб засуджених за військові злочини свід­чать про те, що більша їх частина вчиняється у вигляді самовільного зали­шення частини чи місця служби — 63,3 %, далі йдуть порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості — 8,6 %, крадіжка — 4,6 %, розбій — 2,6 %, умисне легке тілесне ушкодження та вимагання -2%, дезертирство, порушення статутних правил внутрішньої служби, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, пору­шення правил водіння або експлуатації машин — 1,3 %; решта злочинів — це умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, доведен­ня до самогубства, вбивство через необережність, примушування до вступу в статевий зв’язок, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, грабіж, хуліганство, перевищення військовою службовою особою впади чи службових повноважень, погроза або насильство щодо начальника, ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, порушен­ня статутних правил несення прикордонної служби — 0,6 %.[2, с. 164].

Також необхідно зазначити, що злочини в Збройних силах поділя­ються на дві великі групи: загальнокримінальні та проти військової служ­би. У зв’язку з цим структура злочинності військовослужбовців специфі­чна. І ця специфіка головним чином пов’язана з наявністю злочинів про­ти військової служби, яких немає в цивільному суспільстві. Питома вага цих злочинів у структурі всіх злочинів військовослужбовців, які прохо­дять строкову службу за призовом, є значною.

Причиною більшості злочинів служать несгатутні відносини між війсь­ковослужбовцями. Безсумнівно, що колишні засуджені до позбавлення волі, будучи призвані на дійсну військову службу, приносять в армію порядок «зони» [4]. Важливим фактом є також ті обставини, що обстановку в установі розхитують неформальні норми поведінки й традиції злочинного середови­ща, ідеології «злодіїв у законі», які виникли давно, мають глибокі корені й традиції, створивши своєрідне братерство, доводячи різними способами прихильність загальним принципам товариства; серед цього середовища значна кількість молодих людей, які вчиняють велику кількість дисципліна­рних правопорушень, особливо у формі злісних [5, є. 21]. Аналогічні процеси відбуваються й у дисциплінарних військових частинах.

За окремими даними, 23,9 % осіб, які перебувають у дисциплінарному батальйоні, мали приводи до міліції, у тому числі й непоодинокі — 1,3 %. От­же, підлітковий досвід насильницької, корисливої й анархічної поведінки в багатьох зберігається на багато років [6, є. 112]. Звертає на себе увагу нестій­кість правомірної поведінки раніше засуджених осіб, що випливає з того, що самі вони в основному не схильні до вчинення злочинів, але їхня тривала деморалізація, звичний спосіб життя, звичні способи поведінки в конфлікт­них ситуаціях, відсутність у частини осіб таких стримуючих факторів, як сильний військовий колектив, у який вони включені й котрим вони доро­жать, цікава військова служба, культура проведення дозвілля створюють під­вищену ймовірність їхньої протиправної поведінки.

Викладене свідчить, що процес виправлення зазначеної категорії осіб необхідно починати з виявлення сукупності соціально-педагогічних і психологічних причин виникнення в допризовної молоді негативних якостей і створення таких умов, які б не сприяли їхньому прояву під час служби в армії [7, с. 19].

Процес соціалізації в допризовний період визначають сімейне неблагополуччя, кримінальна обстановка в середовищі за місцем прожи­вання, деморалізація в трудовому чи навчальному колективі, зокрема психічні аномалії.

Отже, для успішного досягнення мети покарання винятково важливе значення має виявлення тих внутрішніх, суб’єктивних причин, що штовхну­ли певну особу до вчинення конкретного злочину. Поняття мотивації наба­гато ширше, ніж мотив чи навіть сукупність мотивів. Воно охоплює цілий комплекс взаємодіючих факторів: як об’єктивних, так і суб’єктивних. Уявля­ється, що поняття мотиву недостатньо для вирішення питання про покаран­ня винного [8, с. 9]. Окрім цього, необхідно визнати, що криміногенна обста­новка в дисциплінарних військових частинах залежить багато в чому від того, як ставиться до виконання своїх обов’язків той чи інший офіцер.

Однак тільки їм одним із кримінальними проявами в армійських ко­лективах не впоратись. До соціальних факторів відносимо сформовану в офіцерів тенденцію — не брати відповідальність на себе. Це пов’язано в першу чергу з тим, що офіцери нерідко самі караються за проступки сво­їх підлеглих. Найчастіше офіцер виявляється покараний більш суворо, ніж винний підлеглий

Злочинам проти порядку підлеглості та військових статутних взає­мовідносин притаманна значна частка латентності, що є генеруючим середовищем для рецидивів злочинних посягань. Основною категорією потерпілих від незареєстрованих злочинів є солдати першого року служ­би. Крім того, необхідно відзначити два принципових підходи до аналі­зованої проблеми. Один із них полягає у помсті військовослужбовців, які пережили знущання на початковому періоді військової служби.

Таким чином, армія як складова суспільства не може бути відокрем­лена від впливу вже сформованих антисоціальних процесів розвитку та поширення злочинності. «Не бачить проблем військових лише той, хто не хоче їх бачити», — слушно зазначає В.О. Шамрай. Нині до 40 % призов­ників мають недоліки у фізичному розвитку й погане здоров’я [9, є. 82-83].

Зокрема, О.М. Литвак зазначає, що майже всі дослідники серед найваж­ливіших чинників криміногенної ситуації в Україні називають відсутність загальновизнаної національно-державної ідеї, яка могла б об’єднати суспільс­тво [3, с. 153]. До числа обставин, що перешкоджають нормальній діяльності дисциплінарних військових частин, необхідно віднести наявність різних угруповань засуджених негативної спрямованості, що тероризують інших засуджених і заважають успішному проведенню виправного процесу [1, є. 104].

Між групами засуджених військовослужбовців нерідко виникають кон­флікти. Однак найчастіше конфлікти виникають не на Грунті боротьби за привілеї, а через особисті неприязні стосунками та втому від служби, тобто роздратування, що нагромадилося, знаходить вихід у конфліктах [10, є. 15­21]. Нерідко ж особи, невтримні у своєму прагненні керувати іншими, мають негативне забарвлення своїх бажань, дотримуються «злодійських законів» і традицій [11, с. 141], що застосовувалися ними в слідчих ізоляторах.

Запобігання злочинності засуджених військовослужбовців у дисцип­лінарних військових частинах полягає в тому, що суб’єктом цього проце­су є дисциплінарний батальйон Міністерства оборони України; злочин­ність вчиняється тільки військовослужбовцями строкової служби.

Серед детермінантів злочинності засуджених військовослужбовців у дисциплінарних військових частинах спід виділити суперечність принци­пам міжнародних стандартів поводження із засудженими; надання допомо­ги в організації виконання покарання у вигляді арешту з боку Міністерства оборони України; відсутність у Положенні про Міністерство оборони Укра­їни норм про виконання покарання у вигляді тримання в дисциплінарно­му батальйоні військовослужбовців тощо. Важливо усвідомити, що чим гірша морально-психологічна обстановка в колективі засуджених, тим си­льніше спрацьовує в ньому соціально-кримінальний фактор індивідів, які тотально залучені в латентно-нормативну систему кримінальної субкуль- тури дисциплінарного батальйону. Це свідчить про те, що в колективах створюється сприятливий соціально-психологічний Грунт для всіляких форм асоціальної поведінки. У цілому слід зазначити шкідливу роль по­ширення несгатутних форм взаємовідносин між засудженими, що призво­дить до криміналізації та дестабілізації управління військами.

Висновки. За таких умов проблематика кримінологічної характери­стики злочинності засуджених військовослужбовців у дисциплінарних військових частинах та її запобігання є малодослідженою у галузевому значенні через нерозв’язаність концептуальних питань у сфері спеціаль­них видів кримінальних покарань, які призначаються виключно військо­вослужбовцям (службового обмеження для військовослужбовців та три­мання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців).

Використані джерела:

1. Шилов А. И. Уголовное наказание в виде содержания в дисциплинар­ной воинской части. (Правовые и криминологические проблемы) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.08 / А. И. Шилов. — Рязань, 1998. — 229 с.

2. Сокоринський Ю. В. Тримання військовослужбовців у дисциплінарному батальйоні: кримінально-виконавча характеристика / Ю. В. Сокоринський / / Вісник Академії митної служби України. Серія: «Право» № 2 (5). — 2010. — С. 162-166.

3. Литвак О. М. Злочинність, її причини та профілактика / О. М. Литвак. — К.: Україна, 1997. — С. 52.

4. Богатирьов І. Г. Українська пенітенціарна наука : [монографія] / Іван Григорович Богатирьов. — Дніпропетровськ : ДДУ ВС, 2008. — 234 с.

5. Меликян А. М. Дисциплинарные проступки, совершаемые осужден­ными в исправительных учреждениях, и их профилактика : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Меликян А. М. — Ростов н/ Д. : РЮИ МВД РФ, 2000. — С. 21.

6. Криминологи о неформальных молодежных объединениях. Проблемы, дискуссии, предложения / Отв. ред.: Карпец И.И. — М.: Юрид. лит., 1990. — 272 с.

7. Ворошилов С. В. Социальные проблемы минимизации отклоняющего­ся поведения военнослужащих срочной службы : автореф. дис. … канд. соци- ол. наук / Ворошилов С. В. — СПб, 1993.
8. Гуськова А. П. Личность обвиняемого в уголовном процессе (проблемы теории и практики) : автореф. дис. … цокт. юрид. наук / Гуськова А. П. — Екатеринбург, 1997. — С. 9.
9. Шамрай В. О. Військові формування та військова служба (організацій­но-правові та управлінські аспекти) : [монографія] / В. О. Шамрай. — К. : Виц- во «КВІЦ», 1998. — 225 с.
10. Изучение военным трибуналом Тихоокеанского флота эффективнос­ти уголовного наказания в виде направления в дисциплинарный батальон / / Бюллетень Управления военных трибуналов и Военной коллегии Верховного Суда СССР. — 1989. — № 1.
11. Исправительно-трудовая психология / Под ред. К. К. Платонова, А. Д. Глоточкина, К. Е. Игошева. — Рязань : РВШ МВД СССР, 1985. — 356.

Сокоринский Ю.В. Криминологическая характеристика преступно­сти среди военнослужащих Вооруженных сил Украины

В статье раскрыта криминологическая характеристика преступности среди военнослужащих. Приведены имперические данные исследования проблемы. Предложены пути предупреждения преступности среди военнослужащих.

Ключевые слова: криминологическая характеристика; преступность; военно­служащие; исследование; предупреждение.

Sokorynskyi Yu.V. Criminological description of crime among Military ser­vicemen of Ukrainian

In the article is shown criminological criminal description of crime among servicemen of Ukrainian Military. It is presented the results of researches of prob­lem. It is offered the ways of prevention of criminality among the servicemen.

Among the determinants of crime convicted servicemen in Military is shown: the contradiction to the principles of international standards of treatment of prison­ers; providing the help in the organization of execution of punishment in the form of arrest from the side of the Ministry of defense of Ukraine; the absence in the regulations of the Ministry of defense of Ukraine norms on execution of punish­ment in the form of keeping in the disciplinary battalion.

It is presented the problem of criminal criminological characteristics of crime among the Military servicemen of Ukrainian and its prevention which is unexplored in the field of special types of criminal penalties that are assigned for the military service­men (restrictions for military servicemen and keeping in the them disciplinary battalion).

The distribution of crime among the Military servicemen of Ukraine are devided into two large groups: ordinary and against military service. As a result, the structure of crime of the Military servicemen is specific. And this specificity is mainly connected with the existence of crimes against military service, and there is not in civil society. The importance of these crimes in the structure of all crimes of the Military servicemen is significant.

Key words: Criminological description; criminality; servicemen; research; prevention.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.