| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

Г. П. Жаровська,

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри кримінального права

і криміналістики юридичного факультету

(Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)

 СТРУКТУРНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ ЗЛОЧИННИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

(/ Г. П. Жаровська // Право і суспільство. – 2015. – № 1. – С. 209-214.)

У статті розглянуті структурно-організаційні особливості транснаціо­нальних злочинних організацій в Україні. Розглядаючи цю проблему, автор доводить, що на теренах України склався власний структурно-організацій­ний тип транснаціональної злочинної організації, в якому поєднані елемен­ти класичної злочинної організації і легального бізнесу, а також елементи кримінального та легального управління злочинною діяльністю.

Ключові слова: транснаціональна злочинність, структура, форми, орга­нізація, кооперація, управління, корупція.

В статье рассмотрены структурно-организационные особенности транс­национальных преступных организаций в Украине. Рассматривая данную проблему, автор доказывает, что на территории Украины сложился соб­ственный структурно-организационный тип транснациональной преступ­ной организации, в котором сочетаются элементы классической преступной организации и легального бизнеса, а также элементы криминального и ле­гального управления преступной деятельностью.

Ключевые слова: транснациональная преступность, структура, формы, организация, кооперация, управление, коррупция.

This article discusses the structural and institutional features of transnational criminal organizations in Ukraine. In considering this issue the author proves that Ukraine has developed its own structure, the type of transnational criminal orga­nizations, which combines elements of classical criminal organizations and legal businesses, as well as elements of criminal and legal control criminal activities.

Key words: transnational crime, structure, form, organization, cooperation, governance, corruption.

Вступ. Шлях України до європейського співтовариства, динамічний розвиток міжнародного співробітництва нашої держави з європейськими країнами у всіх сферах суспільного буття, в тому числі і в галузі боротьби зі злочинністю, ставлять перед ві­тчизняною наукою нові завдання. У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи, які стосуються боротьби зі злочинністю, постійно йде мова про те, що у довгостроковій перспективі боротьба з транснаціональним сегментом організованої злочинності стає головним напрямом міжнародного співробітництва у кримінальних провадженнях, про­відною сферою роботи правоохоронних структур, владних та законодавчих органів, уря­дів та громадських організацій усіх країн світу.

Постановка завдання. Виконання даних рекомендацій потребує науково-прак­тичного обґрунтування тих проблем, які виникли в Україні у зв’язку з прямою агресією злочинних організацій міжнародного масштабу, яка ставить під загрозу не тільки націо­нальну безпеку, але й сам факт існування держави в її нинішніх кордонах. Водночас слід розуміти, що транснаціональна злочинність змогла консолідуватися та перетворитися на глобальну злочину структуру завдяки своїй структурованості та організованості, і такий аспект діяльності цих організацій потребує спеціального аналізу.

В останні десятиліття в науковій літературі з’явилася велика кількість робіт, ав­тори яких вивчають феномен транснаціональної злочинності. В Україні до аналізу цієї проблеми зверталися у свій час такі вчені, як А.А. Бова, А.М. Бойко, М.Г. Вербенський, В.О. Глушков, І.М. Гриненко, А.Д. Дорошенко, А.В. Жеваго, Н.А. Зелінська, Т.В. Мель- ничук, Н.Є. Міняйло, М.А. Погорецький, І.В. Пшеничний, Є.Д.Скулиш та ін.

Аналіз досліджень, які були проведені цими авторами, засвідчує, що наукова дум­ка сходиться на тому, що транснаціональна організована злочинність виступає як зако­номірний результат розвитку злочинної діяльності суспільства, його організованих сфер і являє собою більш витончену систему організованої злочинної діяльності. Розгляда­ючи транснаціональну злочинність, слід визнати той факт, що ця форма злочинності є системно структурованою та організованою, що обумовлює високу ефективність кримі­нальної діяльності даних злочинних організацій.

Саме тому структурні особливості організації суб’єктів транснаціональної органі­зованої злочинності та їхні суттєві ознаки, потребують спеціальних досліджень, що і є метою даної статті.

Результати дослідження. Сучасні транснаціональні злочинні організації являють собою згуртовані кримінальні структури, що функціонують на довгостроковій осно­ві, здатні безперервно перетворюватися з гнучких організацій однієї мережі в жорсткі корпоративні структури, а також органічно поєднувати в собі структуровані елементи управління в центрі з більш розмитою і гнучкою системою взаємин на більш низьких рівнях. Така структура дозволяє забезпечувати ефективну ізоляцію керівної ланки від виконавців і таким чином максимально знижувати ризик викриття для лідерів, що ро­бить організацію мінімально вразливою для соціального контролю, оскільки джерело кримінальної активності в будь-яких ситуаціях максимально захищено самим способом організації спільноти.

Іншою характеристикою цієї структури є входження до організації. Членство в тран­снаціональних злочинних організаціях засноване, як правило, на етнічній основі або спо­рідненості, а також на професіональних та організаційних здібностях, які є корисними і потрібними організації для досягнення злочинної мети. Відбір членів за сімейною або етнічною ознакою значною мірою сприяє солідарності членів, підвищенню їх відповідаль­ності за безпеку організації, забезпечує дисципліну і підпорядкування всередині ланок та організації в цілому. Воночас членами таких організацій можуть бути особи, які мають родині зв’язки у владних структурах. Саме ж управління такими групами здійснюється за допомогою правил та інструкцій, які повинні виконуватися всіма її членами.

Встановлення стратегічних міжнародних контактів між суб’єктами транснаціо­нальної організованої злочинності, а іноді навіть альянсів, має величезне значення для транснаціональних злочинних організацій. Стратегічні союзи дозволяють транснаці­ональним злочинним організаціям співпрацювати, а не конкурувати на місцях зі зло­чинними організаціями, що зміцнилися. Це розширює їхні можливості обходити закон, нести спільний ризик, отримувати й обмінюватися інформацією, яка раніше була їм не­доступна, контролювати розвиток конфліктів між різними транснаціональними злочин­ними організаціями та іншими організованими групами, колективно блокувати націо­нальну й міжнародну активність правоохоронних органів, які намагаються встановити соціальний контроль над організованою злочинністю.

Можна навести кілька прикладів, які підтверджують розвиток міжнародних кон­тактів як типову рису транснаціональних злочинних організацій. Наприклад, працівники Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Черкаській області знешкодили організовану злочинну групу з міжнародними зв’язками, учасники якої за­ймалися розбійними нападами, здирництвом та іншими тяжкими злочинами. До складу цієї організації входило п’ятеро осіб (усі раніше судимі) на чолі з уродженцем Черкас, відомим у кримінальних колах на прізвисько «Пух». Серед інших членів угруповання здирників – уродженець Російської Федерації на прізвисько «Чечен». Група базувалася на території Росії, однак злочини вчиняла на українській території [1].

За формою вчинення злочинів ця група є транскордонною. Здійснюючи ці діян­ня, злочинці задля досягнення своєї мети ігнорують національні кордони. Більш того, відзначаються об’єднання, консолідація злочинного середовища на певній території за допомогою придушення легітимних структур і тим самим витіснення (заміни) держави в цілях отримання надприбутків і примноження злочинного капіталу. Відповідно, ознакою транснаціональної організації буде розширення території її дії як мінімум до території двох держав [3].

Водночас для української транснаціональної злочинності характерні й більш складні форми кооперації. У цілому створення альянсів транснаціональної злочинної організації підвищує й ускладнює їхній потенціал, поширює їхні ділові можливості та створює нові серйозні загрози для України. Такі види транснаціональних злочинних організацій здатні мати довгострокові контакти з урядами за межами держави, де ба­зується така організація. Відомими є факти тісних контактів українських транснаціо­нальних злочинних організацій з українськими політиками. Основною метою однієї з таки груп було кримінальне захоплення обленерго, які вони купували через словацьку компанію VS Energy International, власниками якої також значилися «Е» і «А» . Через SE Energy International і швейцарську фірму «SOFISU SA» ця злочинна організація при­дбала на приватизаційному конкурсі шість українських енергорозподільчих компаній, а саме: «Черкасиобленерго», «Житомиробленерго», «Херсонобленерго», «Кіровоградо- бленерго», «Севастопольобленерго», «Одесаобленерго» та ін. У той самий час «А» був спостерігачем на виборах президента України від Держдуми Росії, тісно контактував з найближчим оточенням тодішнього Президента. Сам лідер цієї злочинної організації, М. Курочкін, був узятий в Україні під варту, згодом був убитий при виході із зали суду, що також пов’язують з наявністю в нього інформації щодо кримінальних зв’язків укра­їнської політичної еліти [2].

Нерідко такі контакти призводять до зрощення урядових структур з транснаціо­нальними злочинними організаціями, оскільки у транснаціональних злочинних органі­зацій є достатні можливості для того, щоб корумпувати уряди й проникати в комерційні структури.

Злочинні організації для прикриття своєї діяльності створюють власні легальні ко­мерційні структури, або використовують уже наявні легальні підприємства та організа­ції для легалізації великих кримінальних капіталів, або інвестують їх у легальну еконо­міку для отримання прибутку з метою подальшої реінвестиції отриманих коштів знову в організовану злочинну діяльність. Для таких структур характерна корпоративна модель злочинної організації, яку запропонували західні кримінологи [4, 5, 6]. Вона у своїх принципових засадах відображає способи організації різних державних управлінських структур, має цілу низку властивих їй характерних рис і раціонально організована.

На чолі кожної такої злочинної організації стоїть лідер, керівник, прямі обов’язки якого полягають у тому, що він повинен підтримувати порядок і збільшувати прибуток. Його влада у всіх питаннях є абсолютною. У легальних структурах державної чи корпо­ративної діяльності цей вищий елемент моделі відповідає посаді президента або дирек­тора. На щабель нижче лідера (в різних злочинних організаціях ця «посада» має власні найменування) знаходиться його помічник – віце-президент або заступник директора. У його функції входить збір інформації для керівника, передача йому повідомлень, а його інструкції і вказівки він спускає по ієрархічній драбині своїм підлеглим. За відсутніості лідера заступник діє самостійно, купуючи тимчасово його повноваження. На тому ж рів­ні, що і заступник, знаходиться радник або консультант. Він дає поради членам злочин­ної організації, включаючи лідера і його заступника, і, отже, володіє значним впливом і владою.

Останнім часом цю посаду нерідко займають досвідчені юристи, які використову­ють свій статус для досягнення злочинних цілей тих організацій, на які вони працюють. Як правило, це адвокати, які мають мережу перевірених помічників, включаючи колиш­ніх поліцейських і слідчих. Вони використовують свої зв’язки зі слідчими органами для збору інформації, до якої легально в них немає доступу [7].

Нижче заступника керівника знаходяться посередники між верхівкою «сімейної» корпорації та її рядовими працівниками. Вони виконують функції менеджера середнього рівня, що в легальній системі відповідає посаді завідувача або головного менеджера від­ділу. Багато хто з них служить буфером між членами «сім’ї», що займають верхні щаблі, і персоналом нижнього ешелону. З обережності керівники вищої ланки ієрархії (особли­во лідер) уникають прямого спілкування з працівниками. Вся ділова інформація, накази, грошові потоки і т. ін. в обох напрямах проходять через довіреного посередника, який на відміну від заступника не приймає рішень і не бере на себе ніяких повноважень лідера.

Інші представники цієї управлінської ланки є керівниками діючих груп. Кількість людей у групі залежить від розміру діяльності окремих «сімей» або інших корпоратив­них одиниць. Часто командир групи (бригадир) має одного або двох помічників, які тіс­но співпрацюють з ним, передають накази, інформацію і гроші людям, що належать до їхньої групи. З ділової точки зору ця посада у бюрократичній моделі аналогічна контро­леру на заводі або завідуючому магазином.

Найнижчий рівень членів сім’ї чи іншої корпоративної одиниці становлять рядові працівники. Вони об’єднані під керівництвом командирів і можуть мати будь-яку зло­чинну спеціалізацію або власне підприємство і сплачувати частину прибутку організації в обмін на право діяти самостійно. Партнерство буває звичайним явищем між двома і більше рядовими членами корпорації та особою, що стоять вище на ієрархічній драбині.

На нижньому рівні знаходиться велике число службовців, які не є членами органі­зації. Це люди, які виконують велику частину фактичної роботи в різних підприємствах і можуть, у принципі, не здогадуватися про кримінальний характер діяльності всієї ор­ганізації.

Така модель відповідає структурній організації окремих українських фінансо­во-промислових груп, діяльність яких на зовнішніх ринках сумнівна з точки зору зако­ну. Діяльність промислово-фінансових угрупувань в Україні характеризується такими ознаками:

  1. Високий рівень організації. До складу більшості промислово-фінансових угру­повань входить від 10 до ЗО фінансових, торгових і промислових структур з високим ступенем взаємозалежності та злагодженості дій. Однак про належність тієї чи іншої компанії до промислово-фінансових угруповань правоохоронні органи часто не здогаду­ються, сприймаючи її як окрему комерційну структуру.
  2. Ієрархічність побудови, при якій виконавські та загально-організаційні функції не збігаються. Директори компаній, що входять у промислово-фінансові угруповання, користуються лише відносною фінансовою самостійністю. Головне їх завдання – отри­мання максимального «тіньового» прибутку та відрахування значної його частини керів­никам промислово-фінансових угруповань.
  3. Наявність корумпованих зв’язків в апараті влади й управлінні, а також у право­охоронних органах. Успішна діяльність практично всіх промислово-фінансових угруповань пов’язується оперативними джерелами і засобами масової інформації з високими посадовими особами органів влади і управління.
  4. Наявність «парасольки безпеки» за рахунок створення структур, що забезпечу­ють зовнішню і внутрішню безпеку промислово-фінансових угруповань (озброєна охо­рона, бойовики, розвідка, контррозвідка, корумповані зв’язки).
  5. Політизація діяльності промислово-фінансових угруповань, тобто прагнення до влади або до встановлення таких відносин з окремими представниками влади й управ­ління, які дозволяли б впливати на регіональну та загальнодержавну фінансово-госпо­дарську та правову політику з метою розширення масштабів своєї діяльності і відходу від соціального контролю. Так, більшість фактичних керівників промислово-фінансових угруповань були або є нині досить наближеними до влади.
  6. Масштабний міжрегіональний і міжнародний характер діяльності промисло­во-фінансових угруповань. При цьому сфера діяльності виділяється або за територіаль­ною ознакою, або за галузями економіки та в кредитно-банківській сфері.
  7. Величезний бюджет промислово-фінансових угруповань. Річний оборот біль­шості з них перевищує 1 млрд. доларів США.
  8. Тісний зв’язок діяльності промислово-фінансових угруповань з «тіньовою» еко­номікою. Маючи найбільші в країні офіційні обороти, вони водночас є найбільшими «дилерами» тіньової економіки.
  9. Проникнення в засоби масової інформації. Більшість впливових регіональних і загальноукраїнських засобів масової інформації в Україні контролюються промислово- фінансовими угрупованнями.
  10. Для таких організацій характерним є: різнопланова діяльність промислово- фінансових угруповань, внаслідок чого інформація про них міститься в різних інстан­ціях: ДПА, КРУ, СБУ, МВС, Митної служби, НБУ, міністерствах та відомствах; транс­національний характер діяльності промислово-фінансових угруповань, більшість угод яких починається (імпорт), закінчується (експорт) або повністю проходить за кордоном; відсутність у правоохоронних органах необхідного числа фахівців, здатних відстежува- ти і розшифровувати кримінальні схеми отримання надприбутку та міжнародні операції промислово-фінансових угрупувань; саме по собі впровадження в легальну економіку надає відмінні контррозвідувальні можливості, що ускладнює проведення раптових опе­рацій проти них.

Усі перераховані вище ознаки діяльності промислово-фінансових угруповань є ні­чим іншим, як основними ознаками злочинного синдикату (інша назва – мафіозне утво­рення) – вищої і найбільш небезпечної форми організованої злочинної діяльності, відо­мої у світовій практиці. Нині діяльність промислово-фінансових угруповань в Україні правоохоронними та контролюючими органами не відстежується.

Проникнення в легальну економіку, її активне використання у своїх цілях тягне за собою розвиток транснаціонального промислово-економічного шпигунства, наслід­ком якого є продаж комерційних таємниць, найцінніших технологій, що спрямовано на руйнування окремих підприємств чи навіть галузей легальної економіки, щоб звільнити нішу для власної криміналізованої економічної діяльності.

Формуються не передбачені законом кримінальні операції; активізуються аналі­тичні процеси із системного аналізу законодавства в плані пошуку неврегульованості і суперечностей, що дозволяють спрямовано тлумачити і кримінально використовува­ти дефекти закону. Кримінальні аналітики уважно стежать за динамікою економічної активності та оперативно використовують вигідні економічні ніші на території різних країн світу, офшорні зони, слабкості податкових відносин.

Іншою важливою ознакою є застосування корупції та насильства. Необхідно зазна­чити, що корупція не тільки виступає одним із принципів діяльності транснаціональної організованої злочинності, що створює умови, які сприяють отриманню надприбутків при реалізації транснаціональними злочинними організаціями своїх операцій, але й од­ночасно дозволяє здійснювати таку діяльність при відносно низькому ризику втручання з боку правоохоронних органів. Таким чином, корупція є способом захисту транснаці­ональних злочинних організацій від соціального контролю, який (спосіб) забезпечує їх безпеку, а також можливості ефективного управління злочинною організацією під па­тронатом легальних економічних структур та посадових осіб державного управління.

Висновки. Таким чином, на теренах України склався власний структурно-органі­заційний тип транснаціональної злочинної організації, в якому поєднані елементи кла­сичної злочинної організації і легального бізнесу, а також елементи кримінального та легального управління злочинною діяльністю.

Дослідження ознак, що характеризують суб’єкти транснаціональної організованої злочинності, а також принципів ухилення від соціального контролю наочно показує, що сам спосіб організації і діяльність транснаціональних злочинних співтовариств та їх мо­дифікація дозволяє забезпечувати їх високу безпеку і життєдіяльність.

У зв’язку з цим аналіз існуючих способів структурної організації транснаціональ­них злочинних співтовариств, а також основних принципів організації їх діяльності надзвичайно важливий і необхідний. Він дозволяє визначити способи захисту транс­національної організованої злочинності від соціального контролю, особливості їх вну­трішньої безпеки у конкурентній боротьбі, методи вирішення виникаючих конфліктних ситуацій, характер стримуючих і захисних функцій щодо своїх членів. Розуміння специ­фіки організації в такому ракурсі може дозволити намітити стратегію стримування по­ширення діяльності таких злочинних організацій у світовому геополітичному просторі.

Список використаних джерел:

  1. В Черкасской области УБОП обезвредило преступную группировку с меж­дународными связями [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://korrespondent. net/ magnolia/740717-v-cherkasskoj-oblasti-ubop-obezvredili-prestupnuyu-gruppirovku- s-mezhdunarodnymi-svyazyami.
  2. Жизнь и смерть «Макса Бешеного» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.yoki.ru/social/politics/28-03-2007/40085-0/.
  3. Серова Б. Транснациональная организованная преступная группа: криминали­стическое понятие и признаки / Б. Серова [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http: //www. procuror.spb.ru/kl212.html.
  4. Abadinski Н. Organized crime II Fourth Edition. – Nelson-Hall Publishers. Chicago, 1994.
  5. Cressey D. Theft of the Nation. – New York : Hamper and Row, 1969. – 242 p.
  6. Global Competitiveness Report. 2012 – 2013.World Economic Forum – Geneva Switzerland 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reports.weforum.org/ global-competitiveness-report-2012-2013/#=.
  7. President’s Commission on Organized Crime (PCOC) Organized Crime and Labor- management Raketeering in the United States. – Washington, D.C.: US Govenment Printing Office, 1985.-P. 3-4.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.