| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

ІЛЛЯШЕНКО ОЛЕКСІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

 

 

ЗАПОБІГАННЯ НЕЗАКОННІЙ ТОРГІВЛІ ОРГАНАМИ І ТКАНИНАМИ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

 

Київ — 2016

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

 

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Колб Олександр Григорович, професор кафедри кримінології
та кримінально-виконавчого права НАВС

 

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Головкін Богдан Миколайович, Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого, завідуючий кафедрою кримінології та кримінально-виконавчого права

кандидат юридичних наук, доцент
Журавська Зоряна Валентинівна, Східноєвропейський університет ім. Лесі Українки, доцент кафедри кримінального права та процесу

 

Захист відбувся «27» квітня 2016р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

 

Автореферат розісланий «26» березня 2016 р.

Вчений секретарспеціалізованої вченої ради В. І. Бояров

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні, як і в багатьох країнах Європи, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. У той самий час, у сьогоднішніх умовах кількість злочинів, що посягають на особу, включаючи незаконну торгівлю органами і тканинами людини, в Україні постійно зростає, зокрема, протягом 2006-2014 рр. було зареєстровано 38 злочинів, пов’язаних з незаконною торгівлею органами і тканинами людини, а саме: 2006 р. – 4; 2007 р. – 1; 2008 р. – 1; 2009 р. – 0; 2010 р. – 2; 2011 р. – 25; 2012 р. – 1; 2013 р. – 4; 2014 р. – 01. Як встановлено у ході даного дослідження, такий стан обумовлений, передусім тим, що даний вид злочину часто кваліфікується на практиці як тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, а також пов’язаний з прогалинами в чинному законодавстві України, у зв’язку із чим виникають труднощі та перешкоди щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які причетні до цих злочинів. Крім цього, звертає на себе й той факт, що зазначені офіційні статистичні дані не відображають реальних масштабів цієї проблеми, позаяк досі високим є рівень латентності вчинення незаконної торгівлі органами і тканинами людини, як в Україні, так і в зарубіжних державах.

Постійний попит на органи і тканини сприяє також вчиненню злочинів організованими злочинними групами і транснаціональними організаціями у цій галузі, котрі діють в Україні та в країнах Західної Європи. Так, на сьогодні внаслідок торгівлі органами у світі відбувається 10% операцій по пересадці нирки (із загальної кількості таких операції приблизно 65 тис. на рік), причому ці органи найчастіше вилучаються в жінок та дітей з бідних країн2. Більше того, в останній час, ураховуючи розвиток медицини та наявність природних катастроф з жертвами та пораненими, військових конфліктів тощо до ООН надходить все більше повідомлень про факти незаконної торгівлі органами і тканинами людей: в основному їх продають з метою трансплантації. За оцінками Організації Об’єднаних Націй, торгівля людьми з метою вилучення органів як виду експлуатації складає менше 0,2 % від загального числа жертв торгівлі людьми по всьому світу, хоча випадки були зареєстровані в офіційних джерелах в 16 країнах протягом 2006-2014 рр. і в усіх регіонах світу. Масштаби ж незаконної торгівлі безпосередньо органами людини набули глобального характеру, і як зазначають експерти, на сьогодні немає чіткої статистичної картини, оскільки зібрати статистичні дані не уявляється можливим, адже в багатьох державах відсутні загальноприйняті формулювання щодо незаконної торгівлі та трансплантації органів і тканин людини.

В той самий час, без правового регулювання питань пересадки органів і тканин людини та запобігання злочинам, котрі вчиняються у цій сфері, суспільство не може забезпечити належну охорону життя та здоров’я людини. Саме тому дане дослідження спрямоване на усунення проблем, що існують в Україні, на підставі вивчення досвіду європейської практики запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини.

Вагомий внесок у теорію і практику запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини зробили вітчизняні науковці: Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. В. Василевич, П. А. Воробей, І. Б. Газдайка-Василишин, С. В. Гринчак, В. К. Грищук, О. М. Джужа, І. В. Кирилюк, О. М. Костенко, В. В. Кузнєцов, В. М. Куц, А. В. Мусієнко, В. О. Навроцький, А. А. Небитов, В. І. Осадчий, А. В. Савченко, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, В.П. Тихий, В.І. Шакун, Г. В. Чеботарьова, П. Л. Фріс, С. С. Яценко та ін. Водночас, у працях даних науковців значна кількість питань, присвячених запобіганню незаконній торгівлі органами і тканинами людини, розглядається не в повному обсязі, що й обумовило необхідність їх дослідження на дисертаційному рівні.

Окремі аспекти цієї проблематики знайшли своє відображення також у наукових працях зарубіжних вчених А. Я. Вілкса, В. М. Кудрявцева, О. А. Кустової , Н. О. Лопашенко, Н. В. Павлової, О. В. Сапронова, Т. А. Фабрики, О. С. Якименка та ін. Поряд з цим, і в закордонних наукових розробках залишаються недостатньо розглянутими більшість питань, що стосуються сучасного стану та детермінантів незаконної торгівлі органами і тканинами людини, а також не здійснена класифікація способів вчинення даного злочину; недостатньою по змісту є характеристика організованих злочинних груп і транснаціональних організацій, котрі займаються незаконною торгівлею органами і тканинами людини, практично не розробленими в науці є питання стосовно жертви даного виду злочинів. Мало уваги, крім цього, приділено взаємодії правоохоронних органів України та інших європейських країн з питань запобігання незаконної торгівлі органами і тканинами людини, у тому числі на віктимологічному рівні. Все це й зумовило вибір теми дослідження, його науково-теоретичну та практичну значимість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до: положень Конвенції Ради Європи проти торгівлі людськими органами (прийнята 9 липня 2014 року), Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року (затвердженої розпорядженням Кабінету міністрів України від 30 листопада 2011 року No1209-р); Концепції державної міграційної політики (затвердженої Указом Президента України від 30 травня 2011 року No622); Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю (затвердженої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 року No1000); Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року» від 08 серпня 2012 року No767/2012, а також пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 20142014 роки (оголошені наказом МВС України від 29 липня 2010 року No347). Тема дисертації обговорена та схвалена на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протокол від 25.06.2013 року No 21).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення на основі Європейського та національного законодавства, наукових джерел, а також результатів узагальнення правоохоронної практики науково обґрунтованих заходів запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

– визначити стан наукових досліджень проблем запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини;

– вивчити міжнародні кримінально-правові засади запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини;

– здійснити порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової охорони трансплантації органів і тканин людини;

– визначити сучасний стан та тенденції незаконної торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи;

-встановити детермінанти незаконної торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи;

– встановити особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють незаконну торгівлю органами і тканинами людини;

– здійснити кримінологічну характеристику жертв незаконної торгівлі органами і тканинами людини;

– розробити науково обґрунтовані заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні;

– вивести науково обґрунтовані шляхи удосконалення взаємодії правоохоронних органів України та європейських країн у запобіганні незаконній торгівлі органами і тканинами людини;

– розробити заходи щодо імплементації та удосконалення організаційно- правових засад запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку із незаконною торгівлею органами і тканинами людини в Україні та інших європейських країнах.

Предмет дослідження – запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та інших європейських країнах (порівняльно- правове дослідження).

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить діалектичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і зміст заходів запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини (розділи 1, 2, 3); формально-логічний метод дав змогу з’ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозділи 1.1, 1.3, 3.1, 3.3); порівняльно-правовий метод застосовано при аналізі чинного національного та зарубіжного законодавства щодо запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини (підрозділ 1.3); метод соціологічного опитування (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1) використано для з’ясування ефективності правозастосовної діяльності та визначення детермінанту незаконної торгівлі органами і тканинами людини; психологічні методи сприяли здійсненню кримінологічної характеристики організованих злочинних груп і транснаціональних організацій, які займаються незаконною торгівлею органами і тканинами людини (підрозділи 2.3, 2.4); за допомогою методу системного аналізу визначено систему суб’єктів запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини (підрозділи 3.1, 3.2); методи класифікації та групування використовувались у характеристиці злочинного посягання та запобіганню незаконній торгівлі органами і тканинами людини (розділ 3); статистичні методи дали змогу визначити кількісні та якісні показники стану та тенденцій незаконної торгівлі органами і тканинами людини в країнах Європи та України в сучасний період (підрозділ 2.1).

Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні відомості Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС щодо кількості зареєстрованих фактів незаконної торгівлі органами і тканинами людини, виявлених у 2006-2014 рр., а також результати вивчення й узагальнення матеріалів судової та слідчої практики. Використано також узагальнення оперативно-розшукової, слідчої і судової практики, аналітичні звіти та довідки, а також інші матеріали, отримані в Державній судовій адміністрації України, Верховному Суді України, МВС України та відповідних відомствах країн Європи; результати вивчення 314 адміністративно-правових деліктів та матеріалів 38 кримінальних справ і проваджень за частинами 1-5 ст. 143 КК України за період 2006-2014 рр., що були порушені в АР Крим, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Київській, Чернівецькій областях та м. Києві, результати анкетування 1141 осіб у цих регіонах, серед яких: 234 працівники правоохоронних органів (дільничні інспектори міліції, співробітники кримінальної міліції у справах дітей, карного розшуку, слідчих підрозділів, прокуратури та судді); 221 медичний працівник; 345 громадян та 341 оперативний працівник Департаменту МВС України по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших монографічних досліджень в Україні щодо запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та інших країнах Європи. В роботі сформульовано низку нових теоретичних наукових положень та висновків, основними з яких є такі:

вперше:

– доведено доцільність доповнення КК України нормами про відповідальність за: а) незаконний обіг не тільки органів, тканин людини, а й клітин і продуктів життєдіяльності людини; б) схилення до генного донорства; в) вчинення вбивства з метою використання органів або тканин потерпілого, умисного заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю з метою використання органів або тканин;

– розроблено кримінологічну класифікацію осіб, які вчиняють незаконну торгівлю органами і тканинами людини, за наступними критеріями: 1)соціально-демографічними даними; 2)соціально-економічними показника- ми; 3) за громадянством; 4) за станом особи в момент вчинення злочину. Встановлено, що дані особи характеризуються зневажливим ставленням до таких цінностей, як життя та здоров’я людини;

– сформульовано типологію жертв незаконної торгівлі органами і тканинами людини, а саме: а) випадкові жертви; б) жертви з незначним ступенем ризику; в) жертви з підвищеним ступенем ризику та г) жертви з дуже високим ступенем ризику, та визначені елементи їх віктимологічної характеристики;

– обґрунтовано необхідність створення бази даних щодо осіб, які вчиняли злочини, пов’язані з незаконною торгівлею органами і тканинами людини з можливістю доступу до неї правоохоронних органів інших держав;

-доведено доцільність доповнення диспозиції ч. 1 ст. 201 КК України, зокрема шляхом включенням органів і тканин людини до переліку предметів контрабанди;

удосконалено:

– елементи кримінологічної характеристики організованих злочинних груп та транснаціональних організацій, які займаються незаконною торгівлею органами і тканинами людини, серед яких виділяється: координація злочинних організацій і співтовариств; використання міжнародних зв’язків для постійного здійснення глобальних незаконних операцій; переміщення потоків інформації, фінансів, фізичних об’єктів, людей, органів або тканин, інших матеріальних і нематеріальних цінностей через державні кордони; одержання значної матеріальної вигоди; ухилення від заходів соціального контролю із використанням корупційних схем, насильства й прогалин кримінального законодавства та правосуддя різних країн;

– теоретичні положення щодо розроблення спеціального програмного забезпечення, за допомогою якого можна проводити моніторинг мережі Інтернет, зокрема сайти з оголошеннями про комерційний продаж або придбання клітин, тканин або органів із метою трансплантації.

набуло подальшого розвитку:

-класифікація детермінант незаконної торгівлі органами і тканинами людини, а саме: а) економічні; б) політичні; в) психологічні, а також визначені тенденції щодо зростання даного виду злочинів в країнах Європи та Україні за ознаками змісту і масштабів поширення;

– теоретичні положення щодо створення національного електронного реєстру осіб, що за життя висловилися «за» або «проти» пересадки їхніх органів у разі смерті, що дозволить в подальшому здійснювати моніторинг у сфері трансплантації;

-наукові положення про запровадження у загальноосвітніх школах спеціального курсу з означеної проблематики у межах навчальних дисциплін «Валеологія» або «Основи безпеки життєдіяльності», а також проведення тренінгів з питань незаконної торгівлі органами і тканинами людини серед студентської молоді;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації впроваджено у:

практичну діяльність – до Головного слідчого управління МВС України (акт впровадження від 02.12.2013 р.), до УДСБЗ ГУ МВС України в Київській області (акт впровадження від 13.02.2015 No12/553), до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (акт впровадження від 10.11.2014 р.);

навчальний процес – при розробленні текстів лекцій і навчально- методичних матеріалів з проведення семінарських та практичних занять із тем «Кримінологія», «Медичне право» та «Профілактика злочинів» на юридичному факультеті Ужгородського національного університету (акт впровадження 15.04.2015 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки, що сформульовані в роботі, оприлюднено на Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасна наука – пенітенціарній практиці» (Київ, 24 жовтня 2013 року); науково-теоретичній конференції «Кримінологія теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення» (Київ, 20 березня 2014 року); круглому столі «Віктимологічна профілактика окремих видів злочинів» (Київ, 29 квітня 2014 року); III Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розслідування злочинів» (Київ, 1 липня 2014 року); круглому столі «Проблеми уніфікації національного законодавства України до правової системи європейського союзу» (Київ, 30 жовтня 2014 року).

Публікації. Основні положення дослідження відображено в 11 наукових працях, у тому числі в чотирьох фахових наукових виданнях України та двох наукометричних виданнях зарубіжних держав, а також у п’ятьох тезах науково- практичних конференцій і круглих столів.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (306 найменувань на 35 сторінках) і додатків на 77 сторінках. Повний обсяг дисертації становить 310 сторінок, з яких загальний обсяг тексту  196 сторінки.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, надано відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Соціально-правові передумови запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та інших європейських країнах» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Стан досліджень у науці проблем запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини» встановлено, що в наукових розробках з означеної тематики як в Україні, так і за її межами, обґрунтовано необхідність запобігання даному злочину, насамперед, щодо детермінант, які зумовлюють окремі види злочинів у сфері медичної практики (лікувальної діяльності), що пов’язані з трансплантацією органів або тканин людини. Поряд з цим, на доктринальному рівні досі маловивченими є ті питання, що склали зміст предмета даного дослідження, а також його мети і задач, а саме: 1) міжнародні кримінально-правові засади запобігання незаконній торгівлі органами та тканинами людини; 2) порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової охорони трансплантації органів і тканин людини; 3) сучасний стан та тенденції незаконної торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи; 4)детермінанти незаконної торгівлі органами і тканинами людини; 5) особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють незаконну торгівлю органами і тканинами людини; 6) кримінологічна характеристика жертв незаконної торгівлі органами і тканинами людини; 7) загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи; 8) взаємодія правоохоронних органів України та європейських країн у запобіганні незаконній торгівлі органами і тканинами людини; 9)імплементація та вдосконалення організаційно-правових засад запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні. Все це, в кінцевому результаті, й обумовило вибір теми даної наукової розробки та її об’єкта.

З метою вирішення спірних питань, які виникли під час вивчення різноманітних підходів щодо запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини, в роботі обґрунтована необхідність зміни назви ст. 143 КК України та викладення її в новій редакції: «Незаконна діяльність у сфері трансплантації органів або тканин людини». Доведена необхідність доповнення ст.18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» та викладення її в такій редакції: «Забороняється укладення будь-яких цивільно-правових оплатних угод, предметом яких є органи або інші анатомічні матеріали людини, за винятком кісткового мозку».

У підрозділі 1.2 «Міжнародні кримінально-правові засади запобігання незаконній торгівлі органами та тканинами людини» визначено, що більшість міжнародно-правових документів, які стосуються засад запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини, хоча й носять фундаментальний характер та всебічно охоплюють всі напрями протидії цим злочинам, проте, у них розмито розглядається проблема незаконного обігу органів людини. Встановлено, що основні їх положення не охоплюють повною мірою передачу органів (за винагороду): у зв’язку із цим незаконний обіг органів людини кваліфікується на практиці тільки у разі перевезення будь-якої особи з метою вилучення органів.

Сформульовано авторське визначення незаконного обігу органів і тканин людини, під яким необхідно розуміти передачу незаконно вилучених органів у рамках організованої діяльності, котра передбачає певні комерційні цілі, та яке може слугувати методологічним підґрунтям для удосконалення існуючої правової бази і практикою в Україні з означених питань.

Визначено, що не дивлячись на національні розбіжності діючих систем захисту прав пацієнтів у різних країнах, у тому числі й Європі, у більшості країн є основний перелік прав, котрі відображені у різноманітних угодах, зокрема: Рекомендаціях по медичному обслуговуванню, що була прийнята Міжнародною організацією праці у 1944 р.; Загальній Декларації прав людини, котра була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р.; Лісабонській Декларації прав пацієнтів, що була прийнята Всесвітньою медичною асоціацією у 1981 р. та переглянута у 1995 р.; Декларації ВООЗ по розвитку прав пацієнтів в Європі, що була прийнята у 1994 р.; Конвенції по правах людини та біомедицину, прийнятій Радою Європи у 1996 р.; Європейській Хартії по правах пацієнтів, що була прийнята Європейським парламентом у 2002 р.; Конвенції Ради Європи проти торгівлі людськими органами, яка вступила в силу у 2015р. та ін. Наголошується, що на сьогодні вкрай важливим кроком є підписання Україною Конвенції Ради Європи проти торгівлі людськими органами, а також приведення нормативно-правових актів, що регулюють дане питання, до основних положень зазначеної Конвенції, що, в подальшому, буде сприяти ефективній співпраці у протидії цьому злочину.

У підрозділі 1.3 «Порівняльно-правовий аналіз кримінально-правової охорони трансплантації органів і тканин людини» встановлено, що у значної частини розглянутих країн (Бельгії, Греції, Данії, Естонії, Іспанії, Італії, Латвії, Литви, Молдови, Німеччині, Норвегії, Польщі, Республіки Білорусь, Російській Федерації, Фінляндії, Франції, Швеції та ін.) відсутня кримінально-правова заборона щодо зазначеної категорії злочинів. Проте, у законодавстві більшості європейських країн є суворі обмеження щодо використання у якості донора органів і тканин недієздатних осіб.

Визначено, що в законодавстві європейських країн існують два основні підходи до визначення правомірності вилучення трансплантата у померлої особи – презумпція згоди (Бельгія, Італія, Франція) та незгоди (Швеція). Більше того, у ряді країн діє презумпція згоди померлого на вилучення його органів і тканин із метою трансплантації, а саме: вилучення не здійснюється, якщо стало відомо, що померла особа прижиттєво виразила своє негативне ставлення до посмертного використання його органів та тканин для трансплантації, або у разі незгоди його родичів. Встановлено, що на відміну від законодавства європейських країн, в Україні, зокрема у ст. 18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» закріплено положення, згідно з яким укладення угод, які передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється і слугує гарантією дотримання цього міжнародно-правового стандарту в національному законодавстві.

Розділ 2 «Кримінологічна характеристика незаконної торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи» складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Сучасний стан та тенденції незаконної торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи» встановлено, що в Україні з 2007 р. по даний час спостерігаються темпи зростання даного виду злочинів (+25,0%), проте, темп приросту склав лише (-75,0%). З 2008 р. відбувся спад злочинів даної категорії і темп приросту склав 0,0%. З 2010 р. кількість незаконної торгівлі органами і тканинами людини збільшилася, відповідно зріс темп приросту і його показники сягнули відмітки 100,0 %, при цьому темп зростання склав – 200%. У 2011 р. відбулось зростання кількості зареєстрованих злочинних посягань даного виду і темп приросту склав 1150,0%, при цьому темп зростання становив – 1250,0%. У 2012 р. відбувся спад кількості незаконної торгівлі органами і тканинами людини (-96,0%), проте, з 2013 року відмічається зростання показників злочинів даного виду. Суттєво не зменшилися ці показники й у 2014-2015 рр. Так, абсолютний приріст склав 300, 0 %, а темп зростання відповідно (+ 400,0%).

Встановлено також, що хоча меж географічного поширення незаконна торгівля органами і тканинами людини не має, водночас, найбільшу кількість злочинів, передбачених ст. 143 КК України, було зафіксовано у Дніпропетровській, Київській, Харківській, Чернівецькій областях та м. Києві, а найменшу – у АР Крим та Івано-Франківській області.

У підрозділі 2.2 «Детермінанти незаконної торгівлі органами і тканинами людини» здійснена їх класифікація відповідно до характеру і змісту кримінологічних детермінант, які згруповані наступним чином: 1) внутрішні: а) економічні; б) політичні; в) психологічні; г) моральні; 2) зовнішні. При цьому встановлено, що соціально-економічні детермінанти зумовлені здебільшого: 1) безробіттям або відсутністю стабільного заробітку (29,6%); 2) загальним спадом рівня життя в державі (27,6%); 3) неблагополучними родинами (16,1%); 4) появою і зростанням кількості безпритульних дітей та маргінальних прошарків населення, які ведуть бродячий спосіб життя, страждають наркоманією та алкоголізмом, врешті стають потенційними кандидатами на те, щоб стати жертвою незаконної трансплантації (11,3%); 5) відсутністю загальнодоступної медичної допомоги (10,9%); 6) наявністю можливості заробити на продажі своїх органів (12,4%).

Серед політичних детермінант у структурі всіх жертв злочинів виокремлено: 1) загальний ріст злочинності в Україні, що, в певній мірі, обумовлено подіями на її Сході і анексією АР Крим та світі (25,6%); 2)порушення прав людини та нездатність влади забезпечити безпеку та недоторканність особи (15,9%); 3) недостатнє фінансування з боку держави трансплантаційних програм (33,8%); 4) недосконалість вітчизняного законодавства, що регулює умови та порядок трансплантації трупних органів та інших анатомічних матеріалів (40,1%); 5) надзвичайний дефіцит людських трансплантатів, створений зміною процедури відбору трупних органів за принципом презумпції незгоди (15,2%); 6) небажання держави створити інфраструктуру контролю, відповідних баз даних, для відбору трупних органів за принципом презумпції згоди (14,4%); 7) відсутність належної роз’яснювальної роботи медичних установ про правильне донорство (пожертвування органів) (10,4%); недоліки в діяльності медичних установ (8,1%); відсутність системи заохочення фізичних осіб за добровільне пожертвування органів (8,4%).

Проблеми організаційного та нормативного характеру і, перш за все, обумовлені відсутністю функціонуючої Єдиної державної інформаційної системи трансплантації у самій Україні, а також: 1) недосконалим механізмом здійснення координаційної діяльності закладів та установ, що здійснюють трансплантації та мають право вилучати анатомічні матеріали; 2) відсутністю інформаційного і транспортного зв’язку між центрами трансплантації (використовується тільки звичайний міжміський телефонний зв’язок і автотранспорт, що не забезпечує необхідної мобільності і безпеки); 3) відсутністю Державного банку анатомічних матеріалів і відповідні банки анатомічних матеріалів у закладах, що здійснюють трансплантологічні операції, немає реєстру гістотипованих донорів гемопоетичних стовбурових клітин тощо.

Морально-психологічні детермінанти лежать у площині погіршення ціннісних орієнтацій суспільства, зокрема: поширення агресії, жорстокість та насилля в суспільстві (17,4%); корумпованість владних структур (3,8%). Окрім цього, важливим і постійним фактором, що спонукає попит на ринку органів людини є бідність. Також вагомими чинником існування незаконної торгівлі органами і тканинами людини є відсутність діючих програм по вихованню молоді (7,1%) та недостатній розвиток в суспільстві принципу гуманізму і практики добровільних пожертвувань (30,0%).

У підрозділі 2.3 «Особливості кримінологічної характеристики осіб, які вчиняють незаконну торгівлю органами і тканинами людини» на підставі аналізу біофізіологічних, соціально-демографічних, морально-психологічних, соціально-рольових та кримінально-правових ознак, здійснений кримінологічний аналіз осіб, які вчиняють торгівлю органами і тканинами людини та виведений кримінологічний «портрет» особи злочинця. Встановлено, що характерною особливістю цих осіб є те, що вони вчинюються в однаковій мірі як чоловіками, так і жінками. Значну частину становлять особи віком більше 35 років – 61,3%. Частка осіб віком від 25 до 35 років становила 32,3%. Частка осіб віком від 18 до 25 років є незначною (6,4%). Серед осіб даної категорії переважають жителі міста (56,8%). Частка осіб з вищою освітою дорівнює 76,6%; незакінченою вищою – 8,8% та середньою спеціальною – 8,8% відповідно; повною середньою – 2,9%; ніде не навчалися і не працювали – 2,9%. Значна частина даної категорії осіб (48,7%) на момент вчинення злочину перебувала в шлюбі. Найбільше злочинів, передбачених ст. 143 КК України, вчиняють керівники медичних установ – 28,9%. У структурі злочинців робітники склали 18,4%; студенти – 15,8%; службовці – 13,2%; особи, які ніде не працюють і не навчаються – 10,5%; тимчасово не працювали – 5,3%; підприємці – 5,3%; непрацездатні особи склали 2,6%. У переважній більшості, під час злочинної діяльності, пов’язаної із незаконною торгівлею органами і тканинами людини, у 43,4% випадків особа виступала організатором; у 25,2% – виконавцем; у 20,2% – пособником та 11,2% – підбурювачем.

У підрозділі 2.4 «Кримінологічна характеристика жертв незаконної торгівлі органами і тканинами людини» визначені категорії осіб, які найчастіше стають жертвами незаконної торгівлі органами і тканинами людини та здійснена їх класифікація: а) випадкові; б) з незначним ступенем ризику; в) з підвищеним ступенем ризику та г) з дуже високим ступенем ризику. Встановлено, що жертвами цих злочинів в рівній мірі як чоловіки, так і жінки – 56,4%. За віковою характеристикою переважають особи віком від 25 до 35 років (44,3%) та від 18 до 25 років (33,4%). Значну частину жертв на момент вчинення злочину складали незаміжні (неодружені) особи – 45,9% та розлучені особи – 35,2%. Здебільшого дані особи характеризуються провокуючою та пасивною поведінкою (20,6%). Значну частину склали малозабезпечені особи (77,4%); більшість жертв незаконної торгівлі органами і тканинами людини на момент вчинення відносно них злочину не мали постійного джерела існування; 31,4% осіб ніде не працювали і не навчалися; тимчасово не працювали 28,6% осіб; непрацездатні особи склали 14,5 %. Притаманними рисами жертви злочину, передбаченого ст. 143 КК України, були: легковажність (47,5 %) та довірливість (27,5%).

Розділ 3 «Заходи запобігання незаконній торгівлі органами та тканинами людини в Україні та країнах Європи» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та країнах Європи» обґрунтовано низку пропозицій, спрямованих на запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини, а саме – запропоновано: 1)розробити і реалізувати нa прaктиці Національну програму боротьби із незаконною торгівлею органами і тканинами людини в Україні, основою якої повинно стaти зaкріплення відповідних кримінaльно-прaвових тa кримінологічних зaходів з обов’язковим розподілом функцій суб’єктів; 2)зaлучати іноземних експертів для поширення інформації про реальну ситуацію НТОіТЛ в країнах призначення серед представників групи ризику; 3) розв’язaти проблему із дозвіллям дітей, зокрема: створити гуртки, секції в школaх; 4) поширювати інформацію про небезпеку НТОіТЛ через ЗМІ за допомогою ток-шоу, програм у прямому ефірі з можливістю дзвінків у студію, які можна поєднати з демонстраціями документальних фільмів на основі реальних подій на тему торгівлі людьми з метою вилучення в них органів; 5) залучати духовенство при проведенні профілактичних бесід.

Серед спеціально-кримінологічних заходів запобігання виділено наступні: 1) здійснення моніторингу приватних оголошень в мережі Інтернет, а також друкованих видань із метою виявлення осіб, які бажають продати або придбати органи чи тканини; 2) налагодження належної співпраці з жертвами незаконної торгівлі органами і тканинами людини, що дасть можливість ОВС вирішити чимало складних питань як виявлення: а) діяльності мережі контрабандистів; б) основних маршрутів перевезення «товару»; в) механізму користування та реалізації злочинних намірів; 3) проведення ОВС інформаційно- пропагандистської роботи як елементу індивідуального запобігання злочинам, передбаченим ст. 143 КК України.

У підрозділі 3.2 «Взаємодія правоохоронних органів України та європейських країн у запобіганні незаконній торгівлі органами і тканинами людини» виділено та обґрунтовано низку напрямів такої співпраці, зокрема: 1) вдосконалення нормативної правової бази співпраці України та інших країн у боротьбі з торгівлею людьми, гармонізація національного законодавства в цій сфері; 2) здійснення погоджених заходів для виконання положень конвенцій ООН, Ради Європи, інших міжнародних договорів, спрямованих на боротьбу з торгівлею людьми, зокрема незаконною торгівлею органами і тканинами людини; 3)аналіз стану і динаміки злочинності, пов’язаної з незаконною торгівлею органами і тканинами людини, і результатів боротьби з нею; 4) вдосконалення механізмів взаємодії правоохоронних органів, органів прикордонного і міграційного контролю, соціального забезпечення, охорони здоров’я й освіти, неурядових та інших організацій для вжиття погоджених заходів протидії торгівлі людьми, зокрема незаконній торгівлі органами і тканинами людини; 5) створення спільного банку даних про транснаціональні злочинні групи, їх лідерів, юридичні й фізичні особи, причетні до торгівлі людьми, а також про зниклих осіб, які, ймовірно, стали жертвами такої торгівлі; 6) забезпечення контролю за діяльністю юридичних і фізичних осіб, які можуть бути втягненні в злочинну діяльність або бути співучасниками торгівлі людьми; 7) вживання заходів до забезпечення ефективного захисту жертв торгівлі людьми, особливо жінок і дітей, і їх реабілітації.

У підрозділі 3.3 «Імплементація та вдосконалення організаційно-правових засад запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні» встановлено, що в більшості країн Європи для запобігання купівлі-продажу органів за кордоном прийняті законодавчі акти, що передбачають кримінальну відповідальність за продаж або купівлю органів за кордоном (Бельгія, Болгарія, Хорватія, Кіпр, Чехія, Франція, Німеччина, Угорщина, Італія, Латвія, Румунія, Росія, Словаччина, Словенія, Швеція та Швейцарія). При цьому боротьба з незаконною торгівлею органами і тканинами людини здійснюється за такими напрямами: 1) одним із пріоритетних напрямів є підвищення мобільності пацієнтів і донорів у рамках співробітництва країн-учасників; 2) створення реєстру про донорство та трансплантацію задля полегшення оцінки результатів після трансплантації; 3) в результаті існування принципів «згоди» та «незгоди» (у результаті смерті особи

1) розробити та прийняти загальнодержавну програму щодо державного фінансування сфери охорони здоров‘я загалом та досліджуваної галузі медицини зокрема; 2) створити її органи можуть бути використані або невикористані як донорські) створені відповідні бази даних. 3) сприяти розвитку трансплантології у напрямку заміни справжніх органів штучними; 4) посилити громадський контроль за дотриманням черговості осіб, які потребують трансплантологічної операції (зокрема, через мережу Інтернет); 5) запровадити постійний моніторинг та перевірку змісту інтернет-оголошень про пропозицію продажу органів та проводити роз‘яснювальну роботу серед груп населення, що потенційно здатні виставляти свої органи на продаж відносно шкоди для здоров‘я подібних операцій і високу ймовірність стати жертвою шахрайських дій.

 

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає в розробленні таких головних положень:

1. Встановлено, що на доктринальному рівні розроблені лише питання, що стосуються запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини, детермінант незаконної торгівлі органами і тканинами людини, що зумовлюють окремі види злочинів у сфері медичної практики (лікувальної діяльності) та пов’язані з трансплантацією органів або тканин людини. Водночас, особливості злочинів, передбачених ст. 143 КК України, зумовлюють необхідність дослідження означеної проблематики як окремого об’єкта, предмета та з постановкою конкретних завдань. Доведено, що у зв’язку із використанням трансплантатів, особі може бути заподіяно й тяжкі тілесні ушкодження, які спричинюють тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності не менш як на одну третину. Запропоновується ст. 121 КК України доповнити кваліфікуючою ознакою, як «умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене з метою використання органів або тканин потерпілої особи». Окрім цього, у зв’язку із тим, що ст. 201 КК України «Контрабанда» не передбачає органів і тканин людини в переліку предметів контрабанди, а, відповідно, переміщення трансплантатів через митний кордон України не утворює складу контрабанди, пропонується визнати органи і тканини людини предметом контрабанди й включити їх до переліку, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 201 КК.

2. Встановлено, що міжнародні стандарти, хоча, в основному, базуються на засадах презумпції незгоди крізь призму чіткої регламентації згоди особи чи інших нормативно визначених осіб на вилучення органів. Доведена необхідність впровадження в законодавство України та на практиці таких основних принципів, які додержуються у європейських державах та спрямовані на запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини: а) заборона торгівлі людськими органами; б) необхідність захисту прав як донора, так і реципієнта; в) незалежність обсягу медичної допомоги від того, чи пацієнт є потенційним донором, чи ні; г) необхідність констатації смерті донора мінімум двома незалежними лікарями, які не беруть участі у проведенні трансплантації.

3. Визначено, що в кримінальному законодавстві більшості європейських країн існують суворі обмеження щодо використання в якості донора органів і тканин недієздатних осіб (Іспанія, Данія, РФ та ін.), проте дозволено вилучення в неповнолітніх осіб тільки кісткового мозку (РФ) та його пересадка виключно братам і сестрам (Греція, Франція). У зв’язку з цим доведена необхідність впровадження в національне законодавство положення щодо обмеження використання в якості донора органів і тканин недієздатних осіб.

4. Встановлено, що на сьогодні в Україні криміналізовано лише порушення порядку трансплантації, хоча законодавець, визначаючи її правомірність, підкреслює необхідність дотримання як порядку, так і умов проведення таких операцій. У зв’язку із цим для усунення прогалини, що виникла, пропонується доповнити ч. 1 ст. 143 КК України вказівкою щодо порушення умов трансплантації, як це було зроблено в КК Білорусі.

З метою гарантії забезпечення права кожної людини на тілесну недоторканність, життя та здоров’я обґрунтована необхідність доповнення КК України ст. 1431 «Незаконне придбання чи/або збут органів або тканин людини з метою трансплантації» та викласти у такій редакції:

«Незаконне придбання або збут органів або тканин людини з метою трансплантації, а також незаконне їх використання – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю – караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

5. За результатами проведеного дослідження, з’ясовано, що протягом 2006- 2014 рр. кількість злочинів, передбачених ст. 143 КК України мають тенденцію до зростання у зв’язку з соціально-економічними процесами, котрі відбуваються у державі. Системний характер детермінації свідчить про безпосередню залежність стану злочинів, пов’язаних з незаконною торгівлею органами і тканинами людини від соціально-економічної ситуації у державі, а також морально-етичних і культурологічних чинників, що опосередковано сприяють їх вчиненню. Доведено, що соціально-економічні фактори у системі детермінант незаконної торгівлі органами і тканинами людини є визначальними, адже вони обумовлюють злочинну поведінку не тільки окремої особи, а й криміногенну ситуацію у цілому. За результатами дослідження визначено ряд детермінант, серед яких визначальне місце займають прогалини у вітчизняному законодавстві, що регулює умови та порядок трансплантації трупних органів та інших анатомічних матеріалів, а також провокуюча та пасивна поведінка окремих громадян.

6.Визначено сукупність особистісних рис осіб, які вчинили злочини, пов’язані з незаконною торгівлею органами і тканинами людини, та складено їх кримінологічний портрет, а саме: а) Здійснено їх типологізацію, що слугуватиме в подальшому орієнтуванням правоохоронних органів у висуванні версій, плануванні заходів їх викриття та затримання в залежності від специфіки їх злочинного прояву.
б) З’ясовано, що досліджувані злочини вчиняються в рівній мірі як відносно чоловіків, так і жінок. Підвищений рівень віктимності здебільшого мають особи віком від 25 до 35 років та від 18 до 25 років, оскільки зазначена категорія осіб здебільшого має молодий і здоровий організм, що є вкрай важливим для майбутнього реципієнта. Основними рисами характеру осіб, які стали жертвами незаконної торгівлі органами і тканинами людини, є легковажність та довірливість, основу яких складає безробіття, низький життєвий рівень, соціальна невпевненість та напруга.

8. Визначено та обґрунтовано першочергові заходи протидії незаконній торгівлі органами і тканинами людини, котрі мають бути спрямовані на запобігання факторам втягнення осіб у незаконну торгівлю органами і тканинами людини, зокрема серед загальносоціальних виділено такі: а) економічні, б) соціальні, в) культурологічні, г) морально-етичні, д)організаційні. З’ясовано, що в системі загальносоціального запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини важливе значення має розробка та реалізація Національної програми боротьби із незаконною торгівлею органами і тканинами людини в Україні.

9. Визначено безпосередній суб’єкт запобігання даному виду злочинів, а саме: дільничні інспектори міліції, працівники карного розшуку, співробітники Управління кримінальної міліції у справах дітей, а також працівники Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України, у тісній співпраці з установами і організаціями, які не є правоохоронними органами. Доведена необхідність посилення галузевої спеціалізації в системі підготовки працівників ОВС, зокрема тих підрозділів, які займаються запобіганням незаконній торгівлі органами і тканинами людини. Для підвищення ефективності запобіжної діяльності автором розроблені методичні рекомендації “Запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини”, у яких визначено систему заходів запобігання даному виду злочину та які спрямовані для практичної діяльності Департаменту боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми МВС України.

10. Доведена необхідність удосконалення національного законодавства щодо незаконної торгівлі органами і тканинами людини в Україні, а саме: а) передбачити дозвіл здійснювати трансплантацію від третіх осіб (а не тільки від осіб, які перебувають у шлюбі або є близькими родичами) в Законі України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», що в ставлення до моральних цінностей; в) схильність до вибору суспільно небезпечного шляху для задоволення власних потреб або прояву необхідної антисуспільні погляди; б) негативне  активності при недопущенні негативного результату подальшому буде тільки сприяти розвитку трансплантології і вирішить питання нестачі органів або тканин людини; в) у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, обґрунтована необхідність внести до переліку злочинів, передбачених ст.96-3 КК України, за вчинення яких передбачається відповідальність юридичних осіб, а саме медичних закладів.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1. Ілляшенко О. В. Міжнародно-правові стандарти захисту від незаконної торгівлі органами і тканинами людини / О. В. Ілляшенко // Науковий вісник НАВС. – 2013. – No 4. – С. 265–274.
  2. Ілляшенко А. В. Когда тело становится товаром / А. В. Ілляшенко // Содружество. Журнал Совета Министров внутренних дел государств- участников СНГ. –2013. – No 4. – С. 51–53.
  3. Ілляшенко О. В. Кримінологічна характеристика організованих злочинних груп і транснаціональних організацій, які займаються незаконною торгівлею органами і тканинами людини / О. В. Ілляшенко // Юридична наука. – 2014. – No 4. – С. 33–41.
  4. Ілляшенко А. В. Правовое регулирование трансплантации органов и тканей человека в европейских странах / А.В. Ілляшенко // Труды Академии управления МВД России. – 2014. – No 1. – С. 87–90.
  5. ІлляшенкоО.В.Стантатенденціїнезаконноїторгівліорганамитатканинами людини в Україні / О. В. Ілляшенко // Юридична наука. – 2014. –No 11. – С. 146–155.
  6. Ілляшенко О. В. Взаємодія правоохоронних органів України та інших європейських країн з питань запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини / О. В. Ілляшенко // Юридична наука. – 2015. – No 2. – С. 126–135.
  7. Ілляшенко О. В. Міжнародно-правовий захист від незаконної торгівлі органами і тканинами людини / О. В. Ілляшенко // «Сучасна наука – пенітенціарній практиці» [Текст] : збірник матеріалів міжнародної науково- практичної конференції (Київ, 24 жовтня 2013 року). – К. : ІКВС, 2013. – С. 142–146.
  8. Ілляшенко О. В. Кримінологічна характеристика жертви незаконної торгівлі органами і тканинами людини / О. В. Ілляшенко // Кримінологія теорія і практика: досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення : збірник матеріалів науково-теоретичної конференції (Київ, 20 березня 2014 року). – К. : НАВС, 2014. – С. 103–106.
  9. Ілляшенко О. В. Віктимологічні аспекти захисту від незаконної торгівлі органами і тканинами людини / О.В. Ілляшенко // Віктимологічна 
профілактика окремих видів злочинів [Текст] : тези доповідей круглого столу  (Київ, 29 квітня 2014 року). – К. : НАВС, 2014. – С. 94–96.
  10. 10.Ілляшенко О. В. Кримінологічна характеристика організованих злочинних груп, які займаються незаконною торгівлею органами і тканинами людини / О. В. Ілляшенко // Актуальні проблеми розслідування злочинів [Текст] : зб. тез доповідей III Всеукраїнської науково-практичної конференції (Київ,

1 липня 2014 року). – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2014. – С. 247–249.

11.Ілляшенко О. В. Джерельна база порівняльно-правових досліджень проблем запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини / О.В. Ілляшенко // Проблеми уніфікації національного законодавства України до правової системи європейського союзу [Текст] : тези доповідей круглого столу (Київ, 30 жовтня 2014 року). – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2014. – С. 76– 78.

 

АНОТАЦІЯ

Ілляшенко О. В. Запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та інших європейських країнах (порівняльно-правове дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право. – Академія адвокатури України. – Київ, 2016.

Дисертація є комплексним кримінологічним дослідженням запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні та інших європейських країнах. В роботі розглядається аналіз стану досліджень у науці проблем запобігання даному злочину, а також законодавства щодо кримінально- правової охорони трансплантації органів і тканин людини та обґрунтована необхідність використання в Україні міжнародного досвіду з цих питань.

Проведено аналіз кримінологічних особливостей запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини, охарактеризовано особу злочинця, яка вчиняє дані злочини та її жертву, а також розглянуто детермінанти цих злочинів.

Розроблені науково обґрунтовані заходи загальносоціального та спеціально- кримінологічного запобігання незаконній торгівлі органами і тканинами людини в Україні, що включають у себе заходи морально-виховного; економічного та правового характеру, які мають, у першу чергу, чітко виражений прикладний аспект. Запропоновано низку змін до кримінального законодавства з метою вдосконалення захисту громадян від злочинних посягань, передбачених ст. 143 КК України. За результатами дослідження розроблено методичні рекомендації та пропозиції, що впроваджені у законотворчий та навчальний процес, а також практичну діяльність.

Ключові слова: незаконна торгівля органами і тканинами людини; трансплантація органів; транснаціональна організована злочинність; незаконний обіг органів і тканин людини; злочини проти життя і здоров’я; реципієнт; донор; жертви злочину; запобігання злочинам.

 

АННОТАЦИЯ

Ильяшенко А. В. Предупреждение незаконной торговли органами и тканями человека в Украине и в других европейских странах (сравнительно-правовое исследование). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно- исполнительное право. – Академия адвокатуры Украины. – Киев, 2016.

Диссертация посвящена комплексному исследованию незаконной торговли органами и тканями человека в Украине и в других европейских странах.

В работе рассматривается анализ состояния исследований в науке проблем предупреждения незаконной торговли органами и тканями человека, проанализировано законодательство, касающееся уголовно-правовой охраны трансплантации органов и тканей человека, а также предложено использование международного опыта.

Даются рекомендации, которые направлены на совершенствование отечественного законодательства по защите личности от данных преступных посягательств. На основании данных уголовной статистики за период 2006-2014 гг. дана оценка объема и динамики незаконной торговли органами и тканями человека, а также рассмотрены лица, которые занимаются данной преступной деятельностью и их жертвы. Уделено особое внимание детерминантам, а также предупреждению данного вида преступления.

Сделан вывод, что данные преступления являются одними из наиболее опасных против жизни и здоровья личности, что обусловлено рядом причин. Данные преступления зачастую совершаются в форме организованной преступной группировке, среди которых участниками являются как физические, так и юридические лица.

Акцентировано внимание на том, что личность преступника характеризуется в основном неуважительным отношением к таким ценностям, как жизнь и здоровье человека. В основном это лица в возрасте старше 35 лет, которые имеют высшее (медицинское) образование, в основном занимают должности руководителя.

Детерминанты данных преступлений связаны большей частью с общими причинами преступности. Однако отмечены и специфические особенности в формировании личности преступника.

Проведено исследование жертв данных преступлений и дана их характеристика, на основании чего усовершенствованы криминологически значимые элементы виктимологической характеристики жертв незаконной торговли органами и тканями человека. Акцентируется внимание на том, что данные преступления, наиболее часто возникают в результате тяжелого материального положения жертв.

В работе рассмотрено взаимодействие правоохранительных органов Украины с европейскими странами по вопросам, касающимся незаконной торговли органами и тканями человека, что, в свою очередь, дало возможность автору сформулировать предложения о необходимости внесения соответствующих изменений в законодательство Украины.

Предложена система мер предупреждения незаконной торговли органами и тканями человека, которая представляет собой комплекс общесоциальных и специально-криминологических мер морально-воспитательного; экономического и правового характера. Проведенное исследование имеет четко выраженный прикладной аспект. Предложено ряд изменений в уголовном законодательстве с целью усовершенствования защиты граждан от преступных посягательств, предусмотренных ст. 143 УК Украины. По результатам исследования разработаны методические рекомендации и предложения.

Ключевые слова: незаконная торговля органами и тканями человека; трансплантация органов; транснациональная организованная преступность; незаконный оборот органов и тканей человека; преступления против жизни и здоровья; реципиент; донор; жертвы преступления; предупреждение преступлений.

 

SUMMARY

O. ILLIASHENKO. Prevention of the illegal trafficking in human organs and tissues in Ukraine and other European counties (comparative and juridical research). – Manuscript.

Thesis for a Candidate’s Degree in Law Sciences in specialty 12.00.08 – criminal law and criminology; criminal executive law. Academy of Advocacy of Ukraine. Kyiv, 2016.

The dissertation is the complex criminological research of the prevention of illegal trafficking in human organs and tissues in Ukraine and other countries. The analysis of the state of scientific researches concerning the problem of preventing of trafficking in human organs and tissues, is examined in this dissertation. The legislation concerning the criminal and legal protection of the transplantation was analyzed and the necessity of the usage of international experience in this sphere has been proved.

The analyses of the criminological features of the prevention of trafficking in human organs and tissues has been carried out, the individuality of the offender and the victim have been examined and determinants of the crimes have been studied.

The scientifically grounded measures concerning the prevention of the trafficking in human organs and tissues in Ukraine have been developed and they are complex of societal and special criminological measures of moral, educational, economic and legal character, and they have, first of all, very clear applied aspect.

Several amendments to the criminal legislation have been proposed with the aim of improvement of the protection of citizens from the crimes, provided by the article 143 Criminal Code of Ukraine. In the result of researches methodological  recommendations and propositions have been developed and they have been introduced to the legislative, educational and practical process.

Key words: illegal trafficking in human organs and tissues; organ transplantation; transnational organized criminality; illegal using of the human organs and tissues; crimes against life and health; recipient; donor; victims of crime; prevention of the crimes.

 

Огляд  підготувала Гаркуша Ю.О.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.