| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

 

КУМЕЙКО  АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ

 

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ У СИСТЕМІ СУБ’ЄКТІВ ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИННОСТІ

 

12.00.07 – адміністративне право і процес;  фінансове право; інформаційне право

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

 

Харків – 2016

 

 

 Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: 

доктор юридичних наук, професор ЛОШИЦЬКИЙ Михайло Васильович,  Національна академія внутрішніх справ,
професор кафедри адміністративного права і процесу.

 

Офіційні опоненти:     

доктор юридичних наук, професор БЕЗПАЛОВА Ольга Ігорівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри адміністративної діяльності ОВС;

кандидат юридичних наук ТРОФІМЦОВ Владислав Анатолійович,

Юридична кампанія «Льва Толстого», директор юридичного департаменту.

 

Захист відбувся 15 квітня 2016 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків,
просп. Л. Ландау, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, просп. Л. Ландау, 27.

 

Автореферат розісланий 11 березня  2016 р.

  

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                  Л.В. Могілевський

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Система державної безпеки повинна функціонувати як єдиний комплекс державних органів, що тісно взаємодіють як між собою, так і з іншими органами державної влади та різними громадськими організаціям, включаючи ті, які реалізують завдання держави інформаційно-аналітичного, наукового, соціального, суспільно-політичного характеру тощо. Така система повинна, по-перше, оперативно виявляти і прогнозувати загрози загальнонаціональним інтересам, включаючи як кризові та інші негативні тенденції і процеси (політичного, соціального, техногенного та іншого походження), так і цілеспрямовані дії зовнішнього та внутрішнього походження (тобто певні посягання на суспільні блага), які здатні зашкодити інтересам держави та окремих громадян. По-друге, забезпечувати реалізацію заходів, спрямованих на запобігання, локалізацію чи нейтралізацію потенційних та реальних загроз для країни та суспільства, сприяти прийняттю необхідних законодавчих, адміністративних, економічних, інформаційних та інших рішень. По-третє, безпосередньо здійснювати протидію загрозам для безпеки держави та її носіям (джерелам), використовуючи увесь потенціал методів військового, оперативно-розшукового, кримінально-процесуального, аварійно-рятувального, техніко-організаційного тощо впливу. Окрім цього, Служба безпеки України як найяскравіший структурний елемент системи органів державної безпеки має бути тією спецслужбою, яка б відповідала вимогам цивілізованої європейської країни, була готова до реформування і відкрита для контролю, зокрема з боку громадських організацій, де демократичний цивільний контроль за діяльністю СБУ стане постійним, системним і впливовим.

Актуальність роботи зумовлена також тим, що в умовах наявних кризових явищ у державі проблеми протидії злочинності, забезпечення якої перебуває у віданні Служби безпеки України, набули особливого значення, оскільки прагнення нашої держави приєднатися до європейської спільноти та досягти відповідних стандартів вимагають вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем у цій сфері. З метою створення ефективної протидії злочинності потрібні засновані на науковій концепції підходи до реформування системи її суб’єктів в цілому. У зв’язку з цим набула актуальності й потреба дослідження адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності, її функціонального призначення та повноважень.

З’ясування питання про сутність та структуру адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності має принципове значення, оскільки дозволяє, з одного боку, на рівні науково-теоретичних узагальнень більш повно вивчити особливості її побудови та функціонування, а з іншого – запропонувати такий варіант закріплення правового статусу Служби безпеки України в нормативно-правових актах, який забезпечив би її найбільш ефективну діяльність у сфері протидії злочинності. Чітке визначення усіх елементів правового статусу сприяє також зміцненню законності і дисципліни у сфері протидії злочинності Службою безпеки України.

Загальні питання функціонування СБУ в системі суб’єктів протидії злочинності були предметом наукових досліджень таких учених-правознавців як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, О. І. Безпалова, А. І. Берлач, В. М. Гаращук, О. П. Гетманець, І. П. Голосніченко, С. М. Гусаров, С. Ф. Денисюк, Є. В. Додін, О. Ю. Дрозд, Р. А. Калюжний, Т. О. Коломоєць В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, К. Б. Левченко, М. В. Лошицький, М. А. Матузов, О. І. Миколенко, О. М. Музичук, ІО. В. Негодченко, В. І. Олефір, В. Ф. Опришко, Р. С. Павловський, Ю. С. Педько, П. М. Рабинович, А. О. Селіванов, О. Ю. Синявська, О. Ф. Скакун, М. М. Тищенко, В. А. Трофімцов, В. М. Шаповал, О. М. Якуба та ін. Разом з тим ця проблематика досліджувалась зазначеними вченими-правознавцями фрагментарно. Зокрема сьогодні, по суті, немає праць, присвячених комплексному аналізу адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності.

Таким чином, необхідність удосконалення та системного оновлення діяльності Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності, її функціонально-організаційної структури, форм та методів діяльності у сфері протидії злочинності, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень цієї проблематики – з іншого, обумовлюють актуальність комплексного дослідження адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 10-14, Додатку 13, та Додатку 16 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності і на цій основі виробити пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.

Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні задачі:

–     з’ясувати поняття та сутність системи суб’єктів протидії злочинності;

–     виокремити етапи становлення та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності;

–     встановити місце та особливості Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності;

–     охарактеризувати поняття та структуру адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності;

–     окреслити завдання, функції та повноваження Служби безпеки України у сфері протидії злочинності;

–     розкрити види юридичної відповідальності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності;

–     з’ясувати форми та методи діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності;

–     надати пропозиції щодо оптимізації організаційної структури Служби безпеки України у сфері протидії злочинності;

–     визначити напрямки вдосконалення національного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері діяльності Служби безпеки України щодо протидії злочинності.

Предмет дослідження становить адміністративно-правовий статус Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (розділи 1–3). Формально-юридичний метод застосовано під час характеристики місця та особливостей Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод використано для з’ясування місця Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності, вдосконалення форм і методів діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, з метою оптимізації організаційної структури Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, опрацювання напрямків удосконалення національного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності (підрозділи 2.1, 3.1–3.3). Гносеологічний метод дозволив визначити поняття, сутність та значення адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для уточнення системи суб’єктів протидії злочинності, визначення завдань, функцій та повноважень Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, уточнення видів відповідальності Служби безпеки України (підрозділи 1.1, 2.2, 2.3). Статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний, структурно-функціональний та компаративний методи використовувалися для характеристики напрямків удосконалення окремих аспектів правового регулювання статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності (розділи 1, 2).

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, у тому числі праці зарубіжних дослідників. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які закріплюють правовий статус Служби безпеки України. Розглянуто також законодавство деяких зарубіжних держав, досвід яких можна використати для удосконалення правових засад діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності Служби безпеки України, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права охарактеризувати адміністративно-правовий статус Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності, запропонувати шляхи його вдосконалення. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

–     запропоновано авторське визначення поняття структури адміністративно-правового статусу СБУ як сукупності закріплених у нормах адміністративного права елементів, які взаємообумовлені, доповнюють один одного, знаходяться в стійкому зв’язку;

–     обґрунтовано необхідність внесення змін до ч. 9 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України», зокрема викладення її в наступній редакції: «Працівники та військовослужбовці Служби безпеки України, яких притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією щодо обмежень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції», або кримінального правопорушення, підлягають звільненню зі служби»;

–     організаційну структуру Служби безпеки України у сфері протидії злочинності визначено як сукупність підрозділів даного органу, кожен із яких відповідно до свого функціонального призначення здійснює діяльність із протидії злочинності за конкретно визначеним напрямом;

–     встановлено, що оптимізація організаційної структури СБУ у сфері протидії злочинності являє собою процес упорядкування її структурних підрозділів шляхом визначення оптимальної моделі її функціонування задля найбільш ефективного виконання покладених на даний орган завдань у зазначеній сфері;

удосконалено:

–    розуміння поняття суб’єкта протидії злочинності як певного системного утворення, що існує в рамках протидії злочинності і реалізовує в даній сфері певні завдання: здійснює нормативне, інформаційно-аналітичне забезпечення, визначає основні напрямки діяльності, здійснює реалізацію заходів з протидії злочинності тощо;

– характеристику завдань СБУ у сфері протидії злочинності, які запропоновано згрупувати наступним чином: 1) протидія злочинам проти миру та безпеки людства; 2) протидія тероризму; 3) протидія організованій злочинній діяльності у сфері управління й економіки; 4) протидія злочинам, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України, зокрема: а) пов’язані із незаконним переміщенням через митний кордон; б) що посягають на державну таємницю (іншу інформацію з обмеженим доступом); в) що посягають на суверенітет, конституційний лад і цілісність державної території. Як другорядне (побічне) завдання СБУ у сфері протидії злочинності виділено протидію корупційним злочинам;

– характеристику змісту позитивного та негативного аспектів юридичної відповідальності; обґрунтовано, що позитивний аспект юридичної відповідальності СБУ у сфері протидії злочинності виражається в тому, що в разі перевищення вимог, які встановлені в даній сфері до співробітників і працівників СБУ, можуть бути застосовані відомчі заохочувальні відзнаки; ретроспективний (негативний) аспект юридичної відповідальності СБУ у сфері протидії злочинності полягає в тому, що задля забезпечення режиму дисципліни та законності до співробітників і працівників даного відомства, в разі порушення ними законодавчо встановлених вимог під час виконання своїх завдань, функцій і повноважень у сфері протидії злочинності, застосовуються визначені на нормативно-правовому рівні наслідки обтяжуючого (обмежуючого) характеру;

– визначення поняття форм діяльності СБУ у сфері протидії злочинності, які визначено як зовнішній прояв завдань, функцій і повноважень даного правоохоронного органу спеціального призначення, дія якого направлена на здійснення протидії злочинності за визначеними на нормативно-правовому рівні напрямами діяльності;

– розуміння методів діяльності СБУ у сфері протидії злочинності, під якими запропоновано розуміти сукупність способів (заходів), за допомогою реалізації яких діяльність в такій сфері знаходять свій практичний прояв, внаслідок чого досягається кінцева мета діяльності – протидія злочинності у всіх її проявах;

дістали подальшого розвитку:

– висновок, що важливим напрямком у розвитку оптимальної системи суб’єктів протидії злочинності є їх реорганізація (оптимізація) в раціональну, динамічну скоординовану систему, де кожний з елементів здійснюватиме виключно характерні для нього завдання, необхідні для досягнення загальної мети – протидії злочинності та скорочення її рівня;

– характеристика співвідношення форм та методів діяльності СБУ у сфері протидії злочинності, які взаємопов’язані між собою, у зв’язку з чим наголошено, що форми діяльності вказують на зовнішній прояв завдань, функцій і повноважень СБУ у сфері протидії злочинності, а методи діяльності в зазначеній сфері – як саме з практичної точки зору реалізуються форми й досягається кінцева мета – протидія злочинності у всіх її проявах;

– обґрунтування необхідності в новій редакції Закону України «Про Службу безпеки України» закріпити такі основні функції органів СБУ як: контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного, інформаційного та оборонного потенціалу України; контррозвідувальний захист і забезпечення охорони державної таємниці та конфіденційної інформації, що є власністю держави; інформаційно-аналітичне забезпечення Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів публічної адміністрації з питань державної безпеки та протидії злочинності; запобігання, своєчасне виявлення, припинення та розкриття злочинів проти основ національної безпеки, тероризму, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; протидія та боротьба з корупцією в органах публічної адміністрації, у військових формуваннях та органах, уповноважених на боротьбу з корупцією; участь у боротьбі з організованою злочинною діяльністю, яка створює загрози державній безпеці України; захист прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані у:

– науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації використовують для подальшої розробки організаційно-правових питань діяльності Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності (акти впроваджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 3 вересня 2015 р., Науково-дослідного інституту публічного права від 15 жовтня 2015 р., Національної академії внутрішніх справ від 11 вересня 2015 р., Харківського національного університету внутрішніх справ від 11 вересня 2015 р., Науково-дослідного інституту публічного права від 15 жовтня 2015 р.);

– правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності (Довідка про впровадження результатів в Інститут законодавства Верховної Ради України від 13.10.2015 р. №22/639-1-15);

– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності;

– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисциплін «Кримінальний процес», «Адміністративне право», Адміністративна діяльність», «Державне будівництво», «Судові та правоохоронні органи» та ін. (акти впроваджень Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 3 вересня 2015 р., Національної академії внутрішніх справ від 10 вересня 2015 р., Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 вересня 2015 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні пропозиції доповідалися на науково-практичних конференціях: «Публічне адміністрування в сфері органів внутрішніх справ» (Київ, 2014); «Наукові дослідження сучасного законодавства України – прогрес юридичної науки ХХІ століття» (Київ, 2015); Науково-практичній конференцій «Пріоритетні проблеми реформування системи законодавства України» (Київ, 2015); Міжнародній науково-практичній конференції «Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку» (Львів, 2015).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в семи статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у тезах наукових повідомлень на п’яти науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 202 сторінок. Список використаних джерел складається із 200 найменувань і займає 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв’язок із науковими планами та програмами, мету і задачі, об’єкт і предмет, розкрито методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічна характеристика Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності» присвячено з’ясуванню поняття та сутності системи суб’єктів протидії злочинності; здійсненню історико-правового аналізу становлення, розвитку та організації діяльності суб’єктів протидії злочинності; визначенню місця та особливостей Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності.

У підрозділі 1.1 «Поняття та сутність системи суб’єктів протидії злочинності» визначаються загальнотеоретичні підходи вчених у різних галузях юридичної науки до визначення поняття суб’єктів протидії злочинності.

Наголошено, що суб’єкти, які входять до системи суб’єктів протидії злочинності, знаходяться у тісному взаємозв’язку. Зв’язки, що визначають сутність взаємодії правоохоронних та інших органів у сфері протидії злочинності, повинні мати своє юридичне закріплення та ґрунтуватися на єдиних принципах.

Акцентовано увагу на тому, що найбільший обсяг повноважень у сфері протидії злочинності мають саме правоохоронні органи. Відзначено, що особливістю системи правоохоронних органів є те, що правоохоронна діяльність впливає на ті суспільні відносини, які мають суспільно небезпечний характер – протиправні діяння. Тому її структура скоординована відповідно до цілей, завдань, функцій, а також способів та методів їх реалізації.

На підставі аналізу термінів «система», «правоохоронні органи», «протидія», «протидія злочинності» запропоновано визначення поняття «система суб’єктів протидії злочинності». Доведено, що суб’єктами протидії злочинності можуть бути всі юридичні та фізичні особи, які не порушують законодавство та права людини, а цілеспрямовано здійснюють профілактику, запобігання та припинення протиправних дій.

З метою з’ясування сутності системи суб’єктів протидії злочинності проаналізовано сукупність нормативно-правових актів, які закріплюють повноваження окремих суб’єктів протидії злочинності.

У підрозділі 1.2 «Історико-правовий аналіз становлення та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності» наголошено, що ретроспективний огляд та аналіз становлення системи безпеки, владних структур, кримінально-правової політики, спрямованої на взаємодію суб’єктів суспільних відносин у досліджуваній царині, надасть можливість визначити етапи становлення, розвитку та організації діяльності суб’єктів протидії злочинності.

Аналіз системи суб’єктів протидії злочинності розпочато з часів виникнення перших держав. Наголошено, що в цей період у державі виникли досить сприятливі умови для становлення правоохоронних органів, а саме: демократичний устрій, розвиток громадянського суспільства (зрозуміло, що таке суспільство було досить примітивним порівняно з тим, як ми його розуміємо сьогодні), публічність судочинства і домінування принципу змагальності в цивільних і кримінальних справах.

Обґрунтовується, що наступним етапом розвитку системи суб’єктів протидії злочинності є їх діяльність за часів Київської Русі. Проаналізовано особливості системи правоохоронних органів названого історичного періоду. Розкрито особливості розвитку діяльності суб’єктів протидії злочинності в Україні на різних етапах її історичного розвитку.

Акцентовано увагу на становленні та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності в незалежній та суверенній Україні. Обґрунтовано висновок, що становлення та розвиток діяльності суб’єктів протидії злочинності мали свої особливості на кожному етапі розвитку держави. Для деяких органів цей процес був ускладнений, а утворення і функціонування інших було вкрай необхідним та є актуальним і сьогодні.

У підрозділі 1.3 «Місце та особливості Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності» зазначається, що Служба безпеки України стала не правонаступницею Комітету державної безпеки СРСР, а від моменту створення є самостійним органом державної влади зі своєю структурою, компетенцією та повноваженнями. Для молодої держави така позиція принципово важлива, адже було розпочато розбудову демократичного суспільства.

З’ясовано, що закон визначив, що Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Незважаючи на таке лаконічне визначення цього спецпідрозділу, важливим є той фактор, що в умовах сьогодення останній поступово перетворюється з державного органу, що виконував лише каральні функції, на орган, основним пріоритетом діяльності якого є захист прав і свобод людини та законних інтересів суспільства.

З метою з’ясування місця та особливостей Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності розглянуто, що означає таке поняття, як «правоохоронний орган спеціального призначення», та які життєво важливі інтереси останній захищає. Констатовано, що чинні нормативно-правові акти не дають чіткого визначення зазначених термінів, тому досліджено суміжні поняття, які використовувались законодавцем, а також доктринальні позиції окремих науковців та дослідників.

Доведено, що особливістю Служби безпеки України як правоохоронного органу є те, що встановлений для них законодавством обсяг компетенції містить тільки ті повноваження, які відповідають їх завданням та меті створення. У зв’язку з цим підкреслено, що основним складовим елементом особливого правового статусу органів СБУ є їх права та обов’язки, які конкретизують вид, спрямованість та зміст їх практичної діяльності. Іншими словами, повноваженнями є певне коло службової діяльності, яке необхідно реалізовувати в процесі виконання поставлених завдань.

Розділ 2 «Структура адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності» присвячено характеристиці поняття та структури адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності; аналізу завдань, функцій та повноважень Служби безпеки України у сфері протидії злочинності; встановленню особливостей юридичної відповідальності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності.

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності» проаналізовано поняття «статус», «соціальний статус», «правовий» та «право» під кутом зору вчених у різних галузях знань, на підставі чого запропоновано власний підхід до визначення понять «правовий статус» та «адміністративно-правовий статус». Наголошено, що «адміністративно-правовий» указує на те, що статус суб’єкта врегульовано нормами адміністративного права.

Окрему увагу приділено з’ясуванню особливостей структури адміністративно-правового статусу Служби безпеки України. Наголошено, що структура адміністративно-правового статусу Служби безпеки України являє собою сукупність закріплених у нормах адміністративного права елементів, які взаємообумовлені, доповнюють один одного, знаходяться в стійкому зв’язку. Розкрито сутність правосуб’єктності Служби безпеки України, а також розглянуто її відмінності від такої категорії як компетенція. Обстоюється позиція, що правосуб’єктність покладена в основу компетенції державного органу. Іншими словами, лише володіючи відповідним обсягом правосуб’єктності, державний орган може діяти як реальний учасник відповідних правовідносин. У своїй сукупності правосуб’єктність і компетенція Служби безпеки України визначають адміністративно-правовий статус даного державного органу.

У підрозділі 2.2 «Завдання, функції та повноваження Служби безпеки України у сфері протидії злочинності» наголошується, що завдання, функції та повноваження даного правоохоронного органу спеціального призначення вказують на особливості діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, відокремлюють, персоніфікують і визначають її місце та роль у системі інших правоохоронних органів.

Визначено, що завдання Служби безпеки України як правоохоронного органу спеціального призначення та як суб’єкта протидії злочинності являють собою закріплені на нормативно-правовому рівні напрямки діяльності, що спрямовані на досягнення кінцевої мети – забезпечення державної безпеки України. На підставі аналізу нормативно-правової бази, що регулює діяльність Служби безпеки України, узагальнено завдання Служби безпеки України у сфері протидії злочинності.

Акцентовано увагу на тому, що виконання завдань Служби безпеки України у сфері протидії злочинності неможливо поза наділенням чинним національним законодавством даного органу комплексом функцій і повноважень. З’ясовано, що зв’язок між такими категоріями, як «мета», «завдання» та «функція» полягає в тому, що загальна мета діяльності Служби безпеки України деталізується в її завданнях, виконання яких, у свою чергу, здійснюється за допомогою певних функцій. Зазначено, що здійснення конкретної функції Служби безпеки України, в тому числі у сфері протидії злочинності, стає можливим внаслідок реалізації закріплених на законодавчому рівні повноважень даного органу.

Визначено сутність такої категорії як «повноваження». Доведено, що повноваження Служби безпеки України у сфері протидії злочинності передбачають наявність таких складових як права й обов’язки даного органу, які у своїй сукупності спрямовані на виконання функцій даного органу в зазначеній сфері.

У підрозділі 2.3 «Юридична відповідальність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності» зазначено, за неналежне виконання завдань Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, перевищення повноважень має негативні наслідки, які тягнуть за собою так звану ретроспективну юридичну відповідальність, що знаходить свій прояв у різного роду обмеженнях, стягненнях, позбавленнях тощо. У свою чергу, ефективне здійснення завдань у сфері протидії злочинності сприяє різного роду заохоченням, стимулюванню до покращення результатів роботи, що є прямим проявом позитивної юридичної відповідальності.

Наголошено, що дослідження інституту юридичної відповідальності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності є важливим аспектом встановлення особливостей її адміністративно-правового статусу.

Охарактеризовано такі види відповідальності співробітників Служби безпеки України за неналежне виконання своїх посадових обов’язків у сфері протидії злочинності як: дисциплінарна відповідальність, адміністративна відповідальність та кримінальна відповідальність. На підставі аналізу поглядів науковців, а також відповідної нормативно-правової бази запропоновано власне визначення поняття «юридична відповідальність співробітників Служби безпеки України у сфері протидії злочинності».

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності» присвячено характеристиці напрямів удосконалення форм і методів діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності; аналізу засобів оптимізації організаційної структури Служби безпеки України та встановленню напрямків удосконалення національного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності.

У підрозділі 3.1 «Форми та методи діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності» наголошено, що становлення правової, незалежної та демократичної держави обумовило формування принципово нового ставлення до форм та методів діяльності Служби безпеки України – засобів цілеспрямованого та постійного впливу її посадових осіб та окремих співробітників на підконтрольні об’єкти.

З’ясовано етимологічне походження термінів «форма» та «метод», «форма діяльності» та «методи діяльності», на підставі чого запропоновано визначення понять «форми діяльності Служби безпеки України» та «методи діяльності Служби безпеки України».

Доведено, що характерною ознакою усіх форм діяльності Служби безпеки України є те, що усі вони прямо або побічно визначені у нормативно-правових актах. Обумовлено це тим, що даний орган має спеціальний правовий статус, а звідси й відповідні компетенцію і повноваження, які обов’язково мають бути врегульовані положеннями чинного законодавства. Це означає, що співробітники підрозділів Служби безпеки України можуть і повинні використовувати ті форми своєї діяльності, які відповідають основному призначенню та завданням Служби безпеки України. Але така загальна регламентація не створює перешкод для вільного вибору самим органом тієї форми, що у даній ситуації уявляється найбільш доцільною та ефективною.

Встановлено та охарактеризовано форми та методи діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, окреслено недоліки правового закріплення таких форм та методів і запропоновано напрямки їх удосконалення. Обґрунтовано висновок, що форми та методи діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності пов’язані між собою. Якщо зазначені форми діяльності вказують на зовнішній прояв завдань, функцій і повноважень Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, то методи діяльності в зазначеній сфері – як саме з практичної точки зору реалізуються форми й досягається кінцева мета – протидія злочинності у всіх її проявах.

У підрозділі 3.2 «Оптимізація організаційної структури Служби безпеки України у сфері протидії злочинності» акцентовано увагу на тому, що ефективність діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності безпосередньо залежить від результативності роботи кожного окремо взятого її підрозділу. А тому актуальним є аналіз існуючої організаційної структури Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності й вироблення наукових рекомендацій щодо її оптимізації.

З метою визначення сутності поняття «організаційна структура Служби безпеки України у сфері протидії злочинності» здійснено аналіз таких його складових як «організаційна» та «структура», на підставі чого з’ясовано, що категорія «організаційна» є такою, що характеризує категорію «структура» й указує на наявність сталого взаємозв’язку елементів такої структури, їх взаємну обумовленість.

Організаційну структуру Служби безпеки України у сфері протидії злочинності визначено як сукупність підрозділів даного органу, кожен із яких відповідно до свого функціонального призначення здійснює діяльність із протидії злочинності за конкретно визначеним напрямом. Зазначено, що на загальному рівні організаційна структура Служби безпеки України у сфері протидії злочинності визначена на рівні законів України, а деталізована на підзаконному рівні правового регулювання. Шляхом комплексного аналізу чинного національного законодавства визначено особливості організаційної структури Служби безпеки України у сфері протидії злочинності та наведено пропозиції щодо оптимізації її окремих складових.

У підрозділі 3.3 «Напрямки удосконалення національного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності» доведено, що реформування Служби безпеки України має здійснюватися в контексті реформування всієї правоохоронної сфери та сектору безпеки України в інтересах ефективного захисту людини і громадянина, суспільства і держави від протиправних посягань, зовнішніх та внутрішніх загроз на основі чинного законодавства.

Доведено, що законодавство, яке регулює діяльність Служби безпеки України, є застарілим, адже з моменту його прийняття відбулися певні зміни в політичному, економічному, соціальному житті країни тощо. Почали з’являтися нові загрози державній та національній безпеці, у зв’язку з чим на органи Служби безпеки України варто покласти додаткові або навіть нові функції, значно розширивши при цьому їх повноваження.

Виокремлено та охарактеризовано основні напрямки вдосконалення законодавчого регулювання діяльності Служби безпеки України у сфері як забезпечення національної безпеки, так і протидії злочинності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – удосконалення правового регулювання адміністративно-правового статусу Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.

1. Аргументовано, що під системою суб’єктів протидії злочинності слід розуміти організовану в межах держави сукупність органів державної влади, громадських організацій, громадян та окремих осіб, об’єднаних спільними цілями та завданнями у напрямку протидії злочинності, які здійснюють узгоджену діяльність в межах чинного законодавства. До такої системи віднесено наступні групи суб’єктів протидії злочинності: 1) вищі державні органи – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, яким належить прерогатива визначення внутрішньої і зовнішньої політики держави; 2) суди загальної юрисдикції; 3) суб’єкти, що безпосередньо здійснюють правоохоронну діяльність у контексті протидії злочинності (де під правоохоронною діяльністю розуміється здійснення таких функцій як оперативно-розшукова, розслідування кримінальних проступків, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також профілактика). Суб’єктів цієї групи поділено на дві підгрупи: а) суб’єкти, для яких безпосередня правоохоронна діяльність у сфері протидії злочинності є однією з основних функцій (органи Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України тощо); б) суб’єкти, для яких така діяльність є другорядною функцією і здійснюється лише у процесі виконання ними основних функцій, що безпосередньо не пов’язані з протидією злочинним проявам (органи прокуратури, фіскальні органи тощо); 4) недержавна система суб’єктів протидії злочинності.

2. Виокремлено сім етапів становлення та розвитку системи суб’єктів протидії злочинності:

– І етап – зародження правоохоронної функції на території Української держави (доба античності (800 р. до н.е. – 600 р. н.е.));

– ІІ етап – формування та діяльність системи суб’єктів протидії злочинності за часів Київської Русі (кінець ІХ ст. – середина ХІІІ ст.);

– ІІІ етап – (ХІV ст. – ХV ст.) – перехідний етап становлення та розвитку системи правоохоронних органів у складі Литви та Польщі, а також Московської держави;

– ІV етап – доба Запорізької Січі (ХVІ ст. – кінець ХVІІІ ст.);

– V етап – діяльність українських правоохоронних структур у складі Російської імперії (1721 – 1917 рр.);

– VІ етап – розвиток системи суб’єктів протидії злочинності в умовах тоталітарного режиму радянської України (1918–1990 рр.);

– VІІ етап – (1991 р. – до сьогодні) – становлення та розвиток системи суб’єктів протидії злочинності в незалежній та суверенній Україні.

3. Виділено основні ознаки, які є характерними для Служби безпеки України як правоохоронного органу, що має спеціальне призначення: наявність спеціального правового статусу; різноманітність специфічних форм та методів діяльності; полярність принципів службової діяльності; екстремальний характер практичної роботи; процесуальна самостійність; можливість співпрацювати з іноземними спецслужбами; наявність спеціальної компетенції щодо обмеження прав і свобод людини і громадянина. Доведено, що особливістю Служби безпеки України як правоохоронного органу є те, що встановлений для неї законодавством обсяг компетенції містить тільки ті повноваження, які відповідають її завданням та меті створення. У зв’язку з цим підкреслено, що основним складовим елементом особливого правового статусу органів СБУ є їх права та обов’язки, які конкретизують вид, спрямованість та зміст їх практичної діяльності. Іншими словами, повноваженнями є певне коло службової діяльності, яке необхідно реалізовувати в процесі виконання поставлених завдань.

4. Обґрунтовано, що адміністративно-правовий статус СБУ як суб’єкта протидії злочинності являє собою закріплену в нормах адміністративного права сукупність завдань, повноважень і функцій, якими наділяється даний орган відповідно до визначеного обсягу адміністративної правосуб’єктності в зазначеній сфері, й за неналежне виконання яких СБУ несе юридичну відповідальність, встановлену в чинному національному законодавстві.

5. Під завданнями СБУ у сфері протидії злочинності запропоновано розуміти закріплену на нормативно-правовому рівні сукупність дій, що реалізовуються СБУ задля досягнення конкретно визначеної мети – протидії злочинності. Під функціями СБУ у сфері протидії злочинності запропоновано розуміти сукупність закріплених на законодавчому рівні й здійснюваних внаслідок реалізації даним органом комплексу повноважень напрямків його діяльності, спрямованих на виконання завдання СБУ у сфері протидії злочинності. Повноваження, за результатами реалізації яких стає можливим здійснення функцій СБУ у сфері протидії злочинності, визначено як комплекс передбачених законодавством юридичних прав та обов’язків, якими наділено СБУ задля здійснення протидії злочинності.

6. Охарактеризовано три види відповідальності співробітників Служби безпеки України: а) дисциплінарна відповідальність СБУ у сфері протидії злочинності (являє собою встановлений на нормативно-правовому рівні обов’язок співробітника СБУ понести визначене в законодавстві дисциплінарне стягнення за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень у сфері протидії злочинності); б) адміністративна відповідальність СБУ у сфері протидії злочинності (являє собою передбачений на нормативно-правовому рівні обов’язок працівників і військовослужбовців СБУ, які вчинили адміністративне правопорушення під час здійснення своїх повноважень у сфері протидії злочинності, понести обтяжливі наслідки (майнового, морального, особистісного характеру тощо) у вигляді накладення на них адміністративних стягнень; в) кримінальна відповідальність СБУ у сфері протидії злочинності (являє собою передбачені кримінальним законодавством наслідки обтяжливого характеру, які повинні понести працівники та співробітники СБУ за злочини, що були вчиненні ними під час реалізації своїх повноважень у сфері протидії злочинності, та які можуть настати лише в разі винесення відповідного судового рішення).

7. Наголошено, що форми діяльності СБУ у сфері протидії злочинності можуть бути двох видів: правові й організаційні. Основним проявом правової форми діяльності СБУ у сфері протидії злочинності виступає прийняття адміністративних актів, здебільшого наказів СБУ. Серед організаційних форм діяльності СБУ у сфері протидії злочинності виділено такі: проведення нарад і засідань; взаємодія та координація діяльності; інформаційно-аналітична діяльність; науково-методичне забезпечення; кадрове забезпечення. Встановлено, що методи діяльності СБУ у сфері протидії злочинності можуть бути гласними та негласними. При цьому найбільш ефективними методами діяльності СБУ у сфері протидії злочинності виступають саме негласні, через те що особа, щодо якої вони проводяться, не усвідомлює цього. Серед негласних методів діяльності СБУ у сфері протидії злочинності названо такі: аудіо-, відеоконтроль особи та місця; накладення арешту на кореспонденцію, а також її огляд і виїмку; зняття інформації з електронних інформаційних систем; моніторинг банківських рахунків; контроль за вчиненням злочину. Зазначено, що наведені форми та методи діяльності СБУ у сфері протидії злочинності не претендують на абсолютність і завершеність й можуть бути доповнені іншими.

8. З метою оптимізації організаційної структури СБУ у сфері протидії злочинності: а) обґрунтовано необхідність перейменувати Центр спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів на Департамент спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, а також Головне управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю на Департамент по боротьбі з організованою злочинністю; б) запропоновано в складі Центрального управління СБУ утворити спеціальний підрозділ, який відповідатиме за впровадження в життя напрямів реформування СБУ. Таким підрозділом має стати Департамент із взаємодії та співробітництва з населенням, правовий статус якого необхідно закріпити на рівні законодавства, зокрема шляхом внесення змін до п. 1 Організаційної структури Служби безпеки України, затвердженої Указом Президента України «Питання Служби безпеки України» від 27 грудня 2005 р.

9. Запропоновано вдосконалення законодавчого регулювання діяльності Служби безпеки України у сфері як забезпечення національної безпеки, так і протидії злочинності в таких основних напрямках:

– прийняття законів України «Про правоохоронні органи та правоохоронну діяльність», «Про детективну діяльність в Україні», «Про основи забезпечення недержавної системи безпеки в Україні», прийняття в новій редакції Закону України «Про Службу безпеки України»;

– удосконалення системи стратегічного прогнозування і планування проведення реформ у державі, інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень;

– децентралізація діяльності Служби безпеки України;

– удосконалення системи правових, соціальних та трудових гарантій діяльності співробітників СБУ;

– визначення та закріплення статусу співробітників Служби безпеки України (акцент на демілітаризації);

– врегулювання порядку застосування фізичної сили, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та військової техніки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1.  Кумейко А. В. Поняття та структура адміністративно-правового статусу служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності / А. В. Кумейко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». − 2014. − Вип. 5-2. – Т. 3. − С. 125−129.

2.  Кумейко А. В. Завдання служби безпеки України в сфері протидії злочинності / А. В. Кумейко // «Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – 2014, — № 29-2. – Т. 3. – С. 64–68.

3.  Кумейко А. В. Юридична відповідальність служби безпеки України в сфері протидії злочинності / А. В. Кумейко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». − 2015. − Вип. 3-2. – Т. 2 − С. 148−150.

4.  Кумейко А. В. Історико-правовий аналіз становлення, розвитку та організації діяльності суб’єктів протидії злочинності / А. В. Кумейко // Прикарпатський юридичний вісник. – 2015. – № 1. – С. 58–64.

5.  Кумейко А. В. Система суб’єктів протидії злочинності / А. В. Кумейко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». − 2015. − Вип. 5 − С. 125−129.

6.  Kumeyko А. V. Location and security features of ukraine in the subjects combating crime / А. V. Kumeyko // Visegrad journal on human rights (Республіка Словачина). – 2015. – № 3. – Р. 75–79.

7.  Кумейко А. В. Функции и полномочия службы безопасности Украины в сфере противодействия преступности / А.В. Кумейко // Научно методический журнал «Право и Политика» (Республика Кыргызия). – 2015. – № 3. – С. 90–94.

8.  Кумейко А. В. Кримінальна відповідальність служби безпеки України в сфері протидії злочинності / А. В. Кумейко // Публічне адміністрування в сфері внутрішніх справ. Матеріали круглого столу : зб. наук. пр. (14 трав. 2015 р.). – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2015. – С. 52–55.

9.  Кумейко А. В. Дисциплінарна відповідальність служби безпеки України в сфері протидії злочинності / А. В. Кумейко // Наукові дослідження сучасного законодавства України – прогрес юридичної науки ХХІ століття (м. Київ, 25–26 черв/ 2015 р.). – К. : Науково-дослідний інститут публічного права, 2015. – С. 67–69;

10. Кумейко А. В. Адміністративна відповідальність служби безпеки України в сфері протидії злочинності / А. В. Кумейко // Пріоритетні проблеми реформування системи законодавства України (м. Київ, 23–24 лип. 2015 р.). – К. : Науково-дослідний інститут публічного права, 2015. – С. 45–47.

11. Кумейко А. В. Поняття системи суб’єктів протидії злочинності / А. В. Кумейко // Правові системи суспільства: сучасні проблеми та перспективи розвитку : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Львів, 20–21 листоп. 2015 р. – Львів : Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2015. – С. 106–108.

12. Кумейко А. В. Недержавна система суб’єктів протидії злочинності / А. В. Кумейко // Права та обов’язки людини у сучасному світі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, Україна,
13–14 листоп. 2015 р.) – Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2015. – 144 с.

АНОТАЦІЯ

Кумейко А. В. Адміністративно-правовий статус Служби безпеки України у системі суб’єктів протидії злочинності. – На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2016.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності. Дано теоретико-методологічну характеристику Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності. Визначено поняття та структуру адміністративно-правового статусу Служби безпеки України як суб’єкта протидії злочинності; проаналізовано окремі його елементи – завдання та функції, повноваження, юридичну відповідальність. Окреслено напрямки удосконалення національного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки України у сфері протидії злочинності, запропоновано шляхи вдосконалення форм та методів діяльності Служби безпеки України у сфері протидії злочинності.

Ключові слова: статус, правовий статус, адміністративно-правовий статус, Служба безпеки України, протидія злочинності, завдання, функція, компетенція, повноваження, відповідальність.

АННОТАЦИЯ

Кумейко А. В. Административно-правовой статус Службы безопасности Украины в системе субъектов противодействия преступности. – На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс, финансовое право, информационное право. – Харьковский национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2016.

Диссертация посвящена совершенствованию административно-правового статуса Службы безопасности Украины как субъекта противодействия преступности.

Раскрыты понятие и сущность системы субъектов противодействия преступности, выяснен круг основных субъектов противодействия преступности, проанализированы их полномочия в сфере противодействия преступности, предложена система критериев классификации субъектов противодействия преступности.

Осуществлен историко-правовой анализ становления, развития и организации деятельности субъектов противодействия преступности, выяснены особенности противодействия преступности на различных этапах развития государства, охарактеризовано современное состояние противодействия преступности.

Определено место Службы безопасности безопасности Украины в системе субъектов противодействия преступности, в связи с чем проанализированы теоретико-методологические подходы к характеристике правового статуса Службы безопасности Украины. Выяснены особенности Службы безопасности Украины как субъекта противодействия преступности.

Предложено свое видение понятия административно-правового статуса Службы безопасности Украины в системе субъектов противодействия преступности, обобщены подходы ученых к характеристике структуры административно-правового статуса Службы безопасности Украины как субъекта противодействия преступности, предложена структура административно-правового статуса Службы безопасности Украины как субъекта противодействия преступности.

Проанализированы задачи и функции Службы безопасности Украины в сфере противодействия преступности, определены полномочия Службы безопасности Украины в сфере противодействия преступности, охарактеризована юридическая ответственность Службы безопасности Украины в сфере противодействия преступности.

Определены направления совершенствования национального законодательства, регламентирующего деятельность Службы безопасности Украины в сфере противодействия преступности, предложены пути совершенствования форм и методов деятельности Службы безопасности Украины в сфере противодействия преступности.

Ключевые слова: статус, правовой статус, административно-правовой статус, Служба безопасности Украины, противодействие преступности, задача, функция, компетенция, полномочия, ответственность.

SUMMARY

Kymeiko A. V. Administrative and Legal Status of The Security Service of Ukraine in The System of Combating Crime.On the manuscript.

The thesis for a candidate’s degree of candidate by the specialty 12.00.07 – administrative law and process; financial law; informational law. – Kharkiv National University of Internal Affairs. – Kharkiv, 2016.

The thesis is devoted to the analysis of the administrative and legal status of the Security Service of Ukraine as a subject of combating crime. Theoretical and methodological characteristics of the Security Service of Ukraine as a subject of combating crime have been provided. The concept and structure of administrative and legal status of the Security Service of Ukraine as a subject of combating crime have been determined; some of its elements – tasks and functions, powers, liability have been analyzed. The directions to improve national legislation, which regulates the activities of the Security Service of Ukraine in the sphere of combating crime, have been outlined; the ways of improving the forms and methods of the activities of the Security Service of Ukraine in the sphere of combating crime have been suggested.

Key words: status, legal status, administrative and legal status, the Security Service of Ukraine, combating crime, tasks, function, competence, powers, liability.

 

Огляд  підготувала Гаркуша Ю.О.

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.