| Главная | Рубрики | Информация о центре | Ссылки |                                                                                                                  Регистрация | Вход

Доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права

Національного університету «Одеської юридичної академії»,

кандидат юридичних наук

Цехан Дмитро Миколайович

 

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ У БОРОТЬБІ ЗІ ЗЛОЧИННІСТЮ

Сьогодні, науки кримінально-правового циклу знаходяться у стані постійного розвитку та пошуку інноваційних шляхів підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Основною тенденцією, що здійснює значний вплив на суспільне життя став розвиток високих інформаційних технологій та створених на їх основі техніко-соціальних середовищ, зокрема мережі Інтернет. З одного боку, це відкриває нові можливості для правоохороних органів, проте з іншого, створює певні труднощі, оскільки працівники оперативних та слідчих підрозділів зустрілись з мало пізнаними явищами, які не знайшли належного обґрунтування у наукових дослідженнях.

Зростання ролі комунікацій між людьми призвело до появи нової форми взаємодії, що базується на використанні соціальних мереж. Окремі науковці цілком слушно зазначають, що соціальні взаємодії у межах загальноприйнятих усталених соціальних інститутів витісняються соціальними комунікаціями. Наслідком розповсюдження соціальних комунікацій стає нова модель соціальних практик – людина, що має у своєму розпорядженні усі необхідні засоби комунікації. Вона повинна бути підключена до глобальної мережі комунікації, і чим більше вона приймає чи здійснює контактів в одинцю часу, тим більше вона відповідає правилам і стандартам життя, які прийняті в інформаційному суспільстві [1]. Підтримуючи таку позицію, варто відзначити, що такі форми спілкування стають своєрідною альтернативою особистій взаємодії між людьми на рівні фізичних контактів, безпосередніх зустрічей і т.д.

Своє розповсюдження у мережі Інтернет соціальні мережі розпочали у 1995 році з появою американського порталу Classmates.com, проте офіційним початком соціальних мереж прийнято вважати 2003-2004 роки, коли були впровадженні та набули розповсюдження такі ресурси як Linkdin, My Space, Facebook.

У загальному вигляді можна відзначити, що соціальна мережа – це структура, що базується на людських зв’язках або ж взаємних інтересах. В якості Інтернет сервісу – соціальна мережа може розглядатися як платформа, за допомогою якої люди можуть здійснювати зв’язок між собою та групування за специфічними інтересами.

У подальшому з розвитком технології Web 2.0 соціальні мережі перейшли на якісно новий рівень свого розвитку та сформувались у вигляді порталів і веб-сервісів. Технологія Web 2.0 – методика проектування систем, які шляхом урахування мережевих взаємодій стають тим кращими, чим більше людей приймає участь у взаємодії. Поява цього терміну пов’язується з ім’ям Тіма О’ Рейлі, який у своїй науковій статті пов’язав появу великої кількості сайтів, які об’єднанні певними загальними принципами із загальною тенденцією розвитку Інтернет-спільнот.

На сьогодні практикою розроблено наступну класифікацію соціальних мереж [2, с. 18]:

За тематичним спрямуванням:

– загального призначення;

– соціальні мережі певного тематичного спрямування.

За географічним розташування:

– національні;

– міжнародні.

За кількістю користувачів:

– незначні до 1 мільйона;

– середні 1-50 мільйонів;

– великі від 50 мільйонів і вище.

З можливістю використання функціональності самої мережі:

– мережі з повним мультимедійним наповненням;

– мережі суто інформаційного та довідкового характеру.

Так, знайшовши на одному з таких сайтів абсолютно незнайому для себе людину, можна прослідкувати ланцюжок логічних закономірностей, через який ви з нею пов’язані.

По суті, соціальні мережі стали відповідним віртуальним простором, де кожен може знайте соціальну і технічну базу для розвитку свого віртуального «я». Важливим є те, що зазвичай на сайті мережі особа може вказати інформацію про себе (дату народження, школу, вищий навчальний заклад, хобі і т.д.), за якою аккаунт користувача можуть знайти інші особи. Фактично особисте життя та інформація стає загальнодоступною та легкою для пошуку.

У виданні New York опубліковано дослідженні щодо прозорості особистої інформації в Інтернеті. У роботі йде мова про те, що приблизно 60% молодих американців вже розміщували в Інтернеті деталі біографії і свої фотозображення. При цьому, значна кількість молодих людей, на відміну від своїх батьків, вважають, що приховувати інформацію відносно себе не має сенсу [3].

Згідно нового дослідження інституту Пью, яке було проведено у межах проекту «Інтернет і американське життя», публікація особистої інформації в Інтернеті збільшує ризик неприємних і навіть небезпечних контактів з незнайомими людьми. При цьому, варто пам’ятати, що навіть коли користувач особисто не публікує інформацію про себе, відсутні будь-які гарантії, що цього не зробить хтось інший.

Слушно погодитись з позицією В. М. Бутузова, який зазначає, що комунікація в режимі реального часу дає можливість індивідууму міняти ролі, входячи в аудиторію під різними іменами та створюючи різні віртуальні образи, що дозволяє відпрацьовувати комунікаційні навички і стратегії. Зворотнім боком цього процесу є саме фактор деперсоніфікації – підміни власних аутоідентифікуючих факторів сконструйованими, віртуальними [4, с. 66].

Важливо відзначити, що в Україні означене питання не знайшло свого належного висвітлення на рівні наукових публікацій, а автори, які звертали увагу на цю проблематику, вказували лише на розповсюдженість соціальних мереж та приблизну кількість їх користувачів. Вважаємо, що недооцінка ролі соціальних мереж та можливостей їх використання у боротьбі зі злочинністю є невиправданою.

Одним з найперших завдань, що виникає перед працівником правоохоронного органу є збирання установчих даних на особу та усестороннє вивчення способу її життя, інтересів і т.д., що дозволяє сформувати відповідний психологічний портрет, визначити коло її зв’язків та вибрати оптимальні тактичні прийоми проведення оперативно-розшукових заходів та слідчих дій.

Досліджуючи роль інформатизації у житті суспільства, М. Делягін слушно відзначав, що інформаційна революція призводить до трансформації усталених соціальних структур [5, с. 45]. Таким чином, зміна стратифікації суспільства, підвищення мобільності людей, що зумовлена особливостями економічного розвитку та ринку праці, урбанізація міст, часткове нівелювання а в окремих випадках і цілковита втрата сусідських зв’язків, інтересу до життя людей, які проживають поруч, значно зменшує ефективність отримання інформації про осіб традиційними для правоохоронних органів методами.

У зв’язку з цим, нами було проведено дослідження особливостей функціонування соціальних мереж та можливостей їх використання для отримання характеризуючи даних на особу. Так, аналіз 200 сторінок користувачів соціальної мережі “ВКонтакте” свідчить, що 90% означених сторінок містять: прізвище та ім’я особи, адресу місця проживання (як фактичного так і того, де особа зареєстрована), навчальні заклади, де навчалась особа, місця її відпочинку тощо.

Проведене дослідження цієї мережі свідчить, що вона може слугувати альтернативним джерелом отримання установчих даних на особу та у разі належної аналітичної обробки інформації можуть надати значну допомогу у встановлені кола зв’язків конкретної людини.

З метою отримання більш об’єктивних даних нами було проведено опитування 50 респондентів віком від 18 до 22 років, оскільки соціальні мережі користуються найбільшою популярністю саме у осіб зазначеної вікової категорії. У результаті опитування встановлено, що 12% респондентів зареєстровані у даній мережі більше 3-х років, 64% – 2-3 роки, 18% – більше одного року, 6% – менше року.

Відносно частоти відвідування своєї сторінки то, 78% респондентів відвідують свою сторінку щоденно, 18% декілька разів на тиждень, 4% декілька разів на місяць та 0% рідше. Означені показники графічно можна зобразити наступним чином.

За критерієм доступності перегляду сторінки іншими користувачами респонденти відповіли наступним чином: 80% – сторінка доступна всім, 8% – друзям і друзям друзів, 12% – друзям, 0% – лише користувачу.

У відповідності до мети використання означеної соціальної мережі 4% відповіли, що використовують її для знайомств, 50% – для підтримання зв’язку з друзями, 46% – для знайомств і підтримання зв’язку.

Окрім цього, аналізуючи стійкість зв’язків з особами, які знаходяться у категорії “Друзі” було отримано наступні результати: 6% зазначили, що підтримують зв’язок зі всіма особами з даної категорії, 36% – з більшою частиною, 48% з половиною, менше 10% з невеликою частиною.

За критерієм достовірності персональних даних розміщених у соціальній мережі 70% респондентів зазначили, що вони відповідають дійсності, 26%, що вони частково відповідають дійсності і 4% – не відповідають дійсності.

Окрім цього, серед інформації, що навмисне викривляється 4% виділили інформацію про місце проживання; 8% дані про освіту; 4% про вік і сімейний стан; 14% контактну інформацію; 70% усі дані вірно.

При визначенні критеріїв, які переважають у прийняті рішення щодо додання осіб у категорію «Друзі» відповіді респондентів розподілились наступним чином: близькі дружні відносини – 34%; спільне навчання – 6%; спільні захоплення – 12%; спільні друзі – 8%; знайомство – 40%.

Таким чином, аналізуючи результати дослідження, можна зробити ряд окремих науково значимих висновків, а саме:

– соціальні мережі стають одним з ключових засобів спілкування між людьми, особливо молоддю;

– користувачі мережі постійно підтримують зв’язок із 60% осіб, які знаходяться у категорії «Друзі» на їх персональній сторінці;

– основним критерієм добавлення осіб у категорію «Друзі» є близькі дружні стосунки;

– у переважній більшості інформація, що розміщена на персональній сторінці, відповідає дійсності.

Крім того, на основі наведеного, можна стверджувати, що соціальні мережі, які виступають інформаційними порталами надають широкі можливості для перевірки вже зібраної інформації про особу, а також отримання нових даних. Вагомий інтерес для правоохоронних органів становить те, що значна кількість користувачів соціальних мереж розміщує на персональних сторінках свої фотозображення, що дозволяють підтвердити їх зв’язок з іншими особами, отримати зображення підозрюваних, або осіб, що становлять оперативний інтерес у різних вікових параметрах. Характерною особливістю соціальних мереж також є те, що в окремих випадках фотокартки особи можуть бути розміщенні навіть без її відома друзями або знайомими, що полегшує отримання приватних даних з боку правоохоронних органів.

Іншим завданням, що вирішується працівниками правоохоронних органів є встановлення зв’язків злочинців, тобто кола осіб, з якими підтримуються дружні відносини, або родичів. Традиційні методи оперативно-розшукової та криміналістичної діяльності не дозволяють вирішити означене завдання, адже джерела інформації у цьому випадку володіють досить слабкими характеристиками для аналітичної роботи. На відміну від традиційних джерел інформації, соціальні мережі водночас виступають джерелом зв’язків особи. Так, аналітичне опрацювання масиву «Друзі» дозволяє сформувати чітку систему потенційних зв’язків особи та класифікувати їх на відповідні групи за різними критеріями:

– за ознакою спільного навчання:

а) однокласники;

б) однокурсники.

– за ознакою спільної роботи:

а) колеги по роботі;

б) партнери по бізнесу.

Означена класифікація може бути продовжена і на основі інших критеріїв та має вагоме практичне значення, оскільки аналітичне опрацювання такої інформації надає змогу:

– визначити потенційне коло осіб, які знаходяться у дружніх стосунках зі злочинцем і за особливостями своїх професійних знань, або місця роботи могли брати участь у злочинній діяльності;

– визначити коло осіб, які можуть надати допомогу особі у разі переховування від слідства та суду;

– встановити осіб, що можуть виступати потенційними свідками у кримінальному провадженні.

Роботу з соціальними мережами значно спрощує зрозумілий будь-якому користувачу інтерфейс та оптимально доступні функції пошуку. Так, зокрема при вивчені кола осіб, їх автоматично можна класифікувати за віком, статтю, навчальним закладом, країною, містом, професією, сімейним станом тощо.

З іншого боку, пошук даних про особу може бути ускладнений такими факторами:

– створення сторінки під чужим ім’ям, псевдонімом;

– закриття свого профілю, шляхом використання функціональних можливостей соціальних мереж. Наприклад, мережа «ВКонтакте» має таку опцію як «приватність», яка може обмежити доступ до сторінки з боку інших користувачів.

Певний досвід використання соціальних мереж у боротьбі зі злочинністю накопичено закордоном. У грудні 2008 року представники Інтерполу заявили про наміри активного пошуку злочинців через соціальні мережі Інтернет. Інтерпол буде розміщувати відео та фотоматеріали на сторінках популярних соціальних мереж (Fасеbоок, МуSрасе) та на відеохостингах (УоuТubе). Прикладом успішної реалізації такого способу розшуку можуть похвалитись поліцейські з Торонто, яким вдалося за допомогою розміщення інформації у соціальних мережах розшукати та арештувати ґвалтівника. Після цього робота з соціальними мережами увійшла у щоденну практику канадської поліції. Багато експертів вважають, що інформаційна інтеграція у соціальні мережі є одним з найефективніших методів роботи з громадянами по розшуку злочинців. Тим більше, що деякі соціальні мережі мають й мобільну версію, що розширює коло їх користувачів. Так, керівництво соціальної мережі Fасеbоок повідомило, що мобільну версію їх проекту відвідує близько 20,8 млн. користувачів.

Аналіз тенденцій розвитку соціальних мереж свідчить про створення останніх корпораціями та великими підприємствами для своїх працівників, партнерів по бізнесу. В середовище такої мережі потрапити набагато складніше, але і інформація що циркулює там становить значно більший інтерес.

Отже, підсумовуючи викладене необхідно відзначити, що розвиток нових форм комунікації між людьми, перенесення значної частини спілкування у мережене середовище вимагає від правоохоронних органів пошуку нових шляхів отримання інформації та повної реалізації існуючих можливостей. Така діяльність відкриває нові можливості в отриманні інформації, особливо приватного характеру без проходження значної кількості процедурних перешкод.

Література:

1. Зотов В. В. Габитуализация и институализация информационно-комунникативного пространства современного общества [ Электронный ресурс ] / В. В. Зотов // Ломоносовские чтения – 2006 : сб. ст. молодых учених. – Электрон. дан. ( 1 файл). – Режим доступа: http: // lib.socio.msu.ru. – Название с экрана.;

2.Станіславський В. В. Пошук інформації про особу в соціальних мережах / В. В. Станіславський // Бизнес и безопасность. – 2010. – № 6. – С. 18 – 20.;

3.Интернет стирает границы личной жизни человека : по материалам Cnews [ Электронный ресурс ] // Подробности. – 2007. – 17 октября. – Электрон. дан. ( 1 файл ). – Режим доступа : http: // www. podrobnosti. ua/ ptheme/ internet/ 2007/10/17/465 688. html. – Название с экрана.;

4. Бутузов В. М. Протидія комп’ютерній злочинності в Україні : ( системно-структурний аналіз ) : монографія / В. М. Бутузов. – К. : КИТ, 2010. – 407 с. – ( Наукове видання ).;

5. Делягин М. Место информационной революции в эволюции человека / М. Делягин // Постчеловечество. – 2006. – С. 146 – 232.;

Вы должны быть авторизованы, чтобы оставить комментарий.